Вулиця Паркова, або по дорозі до Стрийського парку

Сьогодні хочемо ознайомити вас з історією забудови вулиці, яка напевно відома багатьом львів’янам та гостям міста, – вулиці Паркової.

Вулиця Паркова – невелика вуличка, яка з’єднує вулицю Івана Франка із Стрийським парком. Вулиця чимало разів змінювала свою назву.

 З 1885 року вона мала назву К. Пуласького, на початку 1941 року – Ч. Дарвіна, а з серпня цього ж року повернулась попередня назва. За часів німецької окупації вулиця називалась Штриєпаркгассе (вулиця Стрийського парку), з 1946 до 1957 року – І.Конєва, з 1957 до 1974 – Паркова, з 1974 до 1992 року знову вулиця І.Конєва, а від 1992 року повернулась назва вулиця Паркова.

Будинки  №2 та №4 – звичайні житлові кам’яниці початку 20 століття.

Будинок на вулиці Парковій, 6, спроектований у 1898 – 99 роках архітектором Карелом Боубліком. Привертає увагу фасад цієї кам’яниці, який вирізняється сецесійним оздобленням.

Карел Боублік (1868 – 1925 рр.) – архітектор; закінчив Вищу будівничо-технічну школу при Державній промисловій школі у м. Брно (Чехія). Член Товариства львівських будівничих. Проживав у Львові та працював тут спочатку рисувальником, пізніше підмайстром, керівником технічного бюро Івана Левинського, згодом у будівельному департаменті магістрату і після цього уповноваженим архітектором.

Елемент оздоблення фасаду будинку № 8. Фото Мар’яни Іванишин

Елемент оздоблення фасаду будинку № 8. Фото Мар’яни Іванишин

Будинок №8 збудований також за проектом К.Боубліка у тих же роках,що і кам’яниця №6.  Привертають увагу сецесійні елементи його фасаду. До 1902 року тут мешкав відомий скульптор Антоній Попель (1865 – 1910 рр.).  Народився у Польщі, навчався у гімназіях в Бродах та у Львові, потім, за прикладом старшого брата Тадеуша Попеля,  вступив до краківської Школи образотворчого мистецтва. Також вчився в Академії мистецтв Відня та Флоренції. З 1888 року жив у Львові, працював викладачем малювання та скульптури у Львівській політехніці. Серед найвідоміших робіт – пам’ятник Адаму Міцкевичу у Львові, скульптурна композиція на Львівській опері ‘‘Радощі та страждання життя’’, там же скульптура ‘‘Трагедія’’, алегоричні статуї ‘‘Торгівля’’ і ‘‘Промисловість’’ на фасаді Львівського залізничного вокзалу, пам’ятник Тадеушу Костюшку у Вашингтоні.

Авторству цього архітектора належать і будівлі №10 та №12.

Будинок №10 датується 1898 – 99 роками. На початку 20 ст. в ньому проживав Ян Каспрович – польський поет, публіцист, професор Львівського університету та його ректор у 1921 – 22 роках, почесний доктор Варшавського університету. Більшість його творів були надруковані саме у Львові. Ян Каспрович підтримував дружні стосунки з Іваном Франком та був хрещеним батьком його сина Андрія.

Кам’яниця № 12 збудована у 1898 – 99 роках. У його стилі можна побачити поєднання неоготики та сецесії.

Кам’яниця №14 споруджена у 1910 р. в стилі модерн архітектурним бюро Івана Левинського за проектом Владислава Дердацького та Вітольда Мінкевича.

Над порталом розташований горельєф ‘‘Гладіатор’’, автором якого є Зигмунт Курчинський. Під горельєфом напис латиною : ‘‘ Inimice Preaeteri Hanc Domum ” (“Ворог мине цей дім”).

В цьому будинку з 1917 року до смерті проживала польська скульпторка, живописець Люна Дрекслер, архітектор Вітольд Долинський, етнограф та історик літератури Генрик Бігелайзен.

У будинку №16 у 1945 – 46 роках мешкав перший командувач військ ПрикВО, маршал Андрій Єременко. На честь цього на фасаді в часи СРСР помістили пам’ятну дошку. Її демонтовано в часи незалежності.

Будинку №1 споруджений у 1877 році. У 1924 р. вілла була перебудована за проектом Фердинанда Касслера та призначалася для віце-президента Львова Віктора Хаєса.  У 50 – х роках минулого століття тут містився гуртожиток №1 Педагогічного інституту, а тепер тут розташоване дитяче поліклінічне відділення.

Всі наступні будинки непарної сторони вулиці Паркової  – № 3, 5, 7, 9,  належать авторству Наполеона Лущкевича. У спорудженні цих будівель відчутний вплив сецесії.

Наполеон Лущкевич  (1859-1906 рр.) – польський архітектор, син живописця, історика мистецтва В. Лущкевича. Навчався у Кракові та Відні. З 1887 р. проживав у Львові, а у 1890 році тут отримав патент будівничого. Споруджував адміністративні, військові, промислові та житлові будівлі.

Будинок №3 – типова чотирьохповерхова кам’яниця.

Будинок №7 – вілла Л.Малаховської ‘‘Пристань’’ з фігурою Божої Матері привертає особливу увагу. Збудована у 1904 р.

Завершує вулицю аркада коринфського ордеру, яка веде до Стрийського парку. Її автором був архітектор Генріх Швецько – Вінецький. Аркада побудована у 1952 р.

Мар’яна ІВАНИШИН

 Джерела :

1. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Л.: ‘‘Апріорі’’, 2009. – 528 с.: 574 іл.;
2. Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — 205 с.
3. http://clio.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/11-4.pdf
4. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59569
5. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=37465
6. https://photo-lviv.in.ua/skulptor-popel-lvovu-i-svitu/
7. https://photo-lviv.in.ua/ferdynand-kassler-pershyj-budivnychyj-lvivskyh-hmaroderiv/
8. https://www.pslava.info/LvivM_ParkovaVul,127757.html