Втрачені храми Верховини-Жабйого

389
Панорама Верховини 2014 року. Фото ©Yuriy Buriak
Панорама Верховини 2014 року. Фото ©Yuriy Buriak

Старі світлини завжди нагадують нам про щось забуте, змінене або втрачене. Деколи це рідні та знайомі, деколи будівлі або парки, а деколи цілі міста або села…

Так виглядає сучасна панорама центральної частини смт. Верховина (до 1962 р. – село Жаб’є). Правіше величезного шкільного будинку помітно покриті блискучою бляхою верхи церкви Успіння Пресвятої Богородиці.

Поштівка з панорамою Слупійки - історичної дільниці Верховини.
Поштівка з панорамою Слупійки – історичної дільниці Верховини.

Але на старовинних панорамах виділялась зовсім інша будівля. Це був мурований побілений римо-католицький костел, який яскраво відрізнявся від потемнілих дерев’яних будинків і про який тепер пам’ятають хіба тільки старші люди.

Поштівка з панорамою Слупійки - історичної дільниці Верховини.
Поштівка з панорамою Слупійки – історичної дільниці Верховини.

На обох світлинах при збільшенні помітно, що костел стояв неподалік церкви. Дійсно, в ті часи їх розділяли тільки людська царинка, потік Бречник і стежина (сучасна вул. А. Шептицького).

Збільшений фрагмент світлини, на якому видно церкву і костел.
Збільшений фрагмент світлини, на якому видно церкву і костел.

Церква, хоч і непомітна на панорамах, усе ж була увічнена на тематичних фотографіях ХІХ-ХХ століть. Найкращими з них є світлини з початку ХХ століття. Першу з них зробив один з військових австрійських фотографів під час Першої світової війни. На другій світлині невідомого автора церкву видно значно ближче, а судячи з висоти смереки поряд з нею, це вже фото міжвоєнного періоду.

Вид на церкву. Джерело фото  - westnews.com.ua
Вид на церкву. Джерело фото  – westnews.com.ua

 

Вид на церкву. Джерело фото  - westnews.com.ua
Вид на церкву. Джерело фото  – westnews.com.ua

Старовинна церква Успіння Пресвятої Богородиці була збудована у XVIII ст. Натомість костел, збудований на початку ХХ ст., проіснував коротко, менш як пів-століття.

 

Від австрійських часів римо-католики села Жаб’є належали до парафії у Косові, але звичайно ж хотіли мати парафію і храм на місці. У 1905 році було закуплено парцелю (земельну ділянку) під будову майбутнього костелу. Розглядалась пропозиція архітектора Ф. Мончинського, але зрештою для побудови костелу вибрали один з типових проектів львівського архітектора Т. Обмінського з 1903 року.

Проект костелу Тадеуша Обмінського на 200 парафіян
Проект костелу Тадеуша Обмінського на 200 парафіян

У 1909 р. будівництво добігло кінця і невеличкий костел був посвячений, після чого римо-католики скерували до Косова прохання про утворення парафії. У відповідь до Жабйого був присланий священник, котрому Фундація графа Станіслава Скарбка виділила мешкання і дрова для опалення, а львівський архієпископ Юзеф Більчевський і австрійська влада гарантували щорічну оплату і утримання каплана.

Вид на Слупійку і г. Синиці. Джерело: Robert Erik
Вид на Слупійку і г. Синиці. Джерело: Robert Erik

Очевидно, справа утворення парафії мала закінчитись успішно, якби не вибух Першої світової війни. Після закінчення війни брак фінансових дотацій розбив надії верховинських римо-католиків.

Під час російської окупації костел було пошкоджено, але після закінчення усіх воєн римо-католики провели ремонт храму і у 1923 році поновили старання щодо утворення парафії. Але знову все було марно. Іще раз цю справу розглядали на рівні воєводського уряду в Станіславові (нині Івано-Франківську) у 1934 році, але теж безрезультатно.

Треба зауважити, що у селі у 1920-х роках проживало всього лиш кілька десятків поляків. Тогочасне населення Верховини складало: 90% – українці, 9% – євреї; майже така сама статистика була на увесь Косівський повіт: 85% – українці, 7,2% – євреї, 7,1% – поляки. Але потужний розвиток туризму в міжвоєнний період призвів до збільшення кількості римо-католиків у селі. Крім державних службовців і власників пансіонатів, до Жабйого приїжджала маса завзятих туристів і просто відпочивальників, а також польських поетів, письменників, художників, етнографів тощо. Тому питання утворення римо-католицької парафії могло б бути вирішене позитивно, але цього так і не сталось, а вибух Другої світової війни поставив останню крапку в цій, як виявилось, безнадійній справі.

Світлина з костелом авторства Генрика Поддембського (1938 рік)
Світлина з костелом авторства Генрика Поддембського (1938 рік)
Світлина з костелом авторства Генрика Поддембського (1938 рік)
Світлина з костелом авторства Генрика Поддембського (1938 рік)

Можна бути впевненим, що є багато світлин костелу, оскільки ні одне гуцульське свято не обходилось без візиту до церкви, яка стояла неподалік. А серед туристів, які старались побачити таке свято не бракувало фотографів і на світлинах досить часто виходило, що гуцули позували на тлі костелу. Саме так вийшло на двох представлених фотографіях видатного українського фотохудожника Миколи Сеньковського “Весільний похід”. Автор третьої світлини “Гуцул і гуцулка” невідомий, але фото, як видно, зроблено в тому ж місці, біля Успенської церкви.

У 1926 р. на Гуцульщину завітав кореспондент американського Національного географічного журналу (National Geographic) Мейнард Оуен Вільямс. Завдяки ньому ми маємо справжню старовинну кольорову фотографію гуцулів, а в тлі бачимо костел. До речі, інший фотограф “National Geographic” Ганс Гільденбранд залишив нам чудову кольорову світлину 1932 року довоєнної греко-католицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці, яку можна побачити на сторінці американського журналу, а також на сайті polska-org.pl.

На сайті kosivart.net опубліковано сторінки журналу зі світлинами М. Вільямса, на яких увічнено давнє Жаб’є, гуцули, їхнє вбрання і, звичайно, церква.

Сторінки журналу "National Geographic" 1926 року з публікацією М. Вільямса
Сторінки журналу “National Geographic” 1926 року з публікацією М. Вільямса

Останню “фотосесію” Успенська церква мала у 1938 році. Видатний фотограф і мандрівник Генрик Поддембський (Henryk Poddębski) залишив багато світлин Жабйого і особливо церкви. Але не тільки сакральні об’єкти сфотографував Г. Поддембський – в кадр потрапили два малих “опришки” (пам’ятаєте їх на тлі костелу?).

Після війни костел було розібрано і на його парцелі збудовано магазин. Старовинна церква згоріла, а на її місці було збудовано райком партії (тепер – селищна рада). Радянська влада не дозволила збудувати у Жабйому-Верховині якої-небудь святині.

Лишень у 1990-х роках православні верховинці збудували на іншому місці нову церкву Успіння Пресвятої Богородиці, а греко-католики викупили магазин і переробили його у церкву святого Юрія Побідоносця.

Автор: Zommersteinhof

Використані джерела:

  1. Гуцульщина в журналі «National Geographic magazine» 1926 року
  2. В фондах Австрійського державного архіву вдалось виявити фото Верховини, а також околиць часів Першої світової війни (1914-1918 рр.).
  3. Pierwszy Powszechny Spis Ludności 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej: T 14, str. 9-15 

Залиште відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.