Ми можемо взяти у руки монокль і зробити вигляд великих мистецтвознавців, сказавши усім “змовникам”, що “Всевидяче Око” в іконописі складна символіко-алегорична композиція, яка символізує Всевидющого Бога, а зображення Всевидющого Божого ока, вписане у трикутник — символ Трійці. Він зустрічається у багатьох храмах і у знаючих людей не викликає здивування. Однак, чи справді через незнання, багато людей трактують християнську символіку як фантазії про теорію змови та різноманітні «впливи» масонів на життя людей? Можливо у цьому є доля правди?
![Фронтон церкви Пресвятої Євхаристії у Львові.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/domonik01.jpg?resize=696%2C519)
Отже, офіційно ми маємо версію, згідно з якою в християнській архітектурі цей символ поширюється – у західній Європі у XVII-XVIII ст., а у Східній – з кінця XVIII ст., як купольне зображення у храмах, а пізніше переходить в іконопис, а масонський рух виникає у той же час. Масони запозичують свою символіку з християнства та юдаїзму, серед яких і Всевидяче Око, що у масонській символіці має назву «Промениста дельта». Тут цей символ має схоже з християнством трактування: Промениста дельта символізує всепроникнення Великого Архітектора.
![Фронтон церкви Пресвятої Євхаристії у Львові.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/domonik02.jpg?resize=696%2C928)
Виводять походження цього символу з культури Давнього Єгипту, де схожий знак має назву «Око Гора» і є символом воскресіння після смерті. Згідно з переказом, бог Осіріс, тіло якого було розчленоване, з’їв око свого сина Гора і «воскрес», тобто його тіло знову зрослося. Також цей символ у Єгипті називали «Око Ра» і символізував він богиню істини, доньку бога сонця Ра, Маат.
![Церква Пресвятої Євхаристії(Домініканськийкостел). Напис при вході гласить "Soli Deo honor et gloria" ("Єдиному Богу честь і хвала"), Львів.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/domonik03.jpg?resize=696%2C522)
Візьмемо, до прикладу, символ на фронтоні Це́ркви Пресвято́ї Євхари́стії (колишнього косте́лу Бо́жого Ті́ла і монасти́ря домініка́нців).
![Емблема ордену домініканців](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/domonik04.jpg?resize=696%2C928)
Так, справді, готичний костел Божого Тіла, що належав римо-католицькому монастирю ордену домініканців, був збудований 1407 року після пожежі княжого дерев’яного храму, про що свідчить рельєф на фасаді, але, згодом, через появу тріщин у склепінні костел розібрали у середині XVIII ст. (1745-го чи 1748 року)
![Емблема ордену домініканців](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/domonik05.jpg?resize=696%2C522)
Сучасний храм збудований у стилі пізнього бароко, а це означає, що цей символ з’явився тут не раніше 1749 року. Тоді, за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте був закладений фундамент костелу, а кошти виділяли гетьман великий коронний Юзеф Потоцький (заклав наріжний камінь, був головним фундатором будівництва), Микола Василь Потоцький (виділив 236 000 зл.; тут була похована його матір)
Зазирнемо всередину:
До головної нави костелу примикає каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький
Ім’я цього скульптора можна знайти у списку найвидатніших членів Данського ордену вільних каменярів, що є регулярною масонською організацією і визнається в такій якості найстарішою в світі масонською великою ложею — Об’єднаною великою ложею Англії, а також більшістю світових регулярних великих лож.
![Книга про Дансього скульптора-масона Бертеля Торвальдсена.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/18148566576.jpg?resize=696%2C861)
Відомий львівський історик і літератор, кінця ХІХ, початку ХХ ст., котрий працював зокрема і з архівами, які сьогодні є надбанням Державного архіву Львівської області, одразу навпроти фронтону про який йде мова, автор двадцяти книг, Францішек Яворський, у своїй праціі “Про сірий Львів”(“O szarym Lwowie”) пише таке:
“…масонство у Львові вже мало свою довгу і досить цікаву історію. Історія ця починається з 1747 року, тобто, з моменту заснування у Львові “Ложі трьох богинь”.
Чому “трьох”, то ще легко зрозуміти, бо трійка була символічною та улюбленою цифрою вільнодумців, але чому “богинь”, то вже особиста таємниця засновника ложі, Франциска Лоншана.
![Францишек Яворський "Про Сірий Львів" Видавництво "Центр Європи", 2012](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/10/siriy_lviv.jpg?resize=696%2C964)
Цей чоловік постійно жив у Парижі, і це був час, коли “мистецтво вільного мурування” з тріумфом перепливло канал Ла-Манш і затято працювало відповідно до шотландських та англійських ритуалів в паризьких шинках і салонах. Настрої піфагорійських спілок, церемоній на честь Ізиди, духовна спорідненість з первосвященником Неємією, рехавітами, терапевтами, ессеями, а перш за все почуття спільності з будівничим храму Соломона, тесляром Хірамом поперекручувало людям в голові до такого ступеня, що кожний поважний француз вважав себе, принаймні, підмайстром “великого будівельника світу” і затято “мурував” у залежності від свого масонського рівня, усвідомлення і таємниць, до яких його допущено в ложі.
З цього джерела виніс “мистецтво вільного мурування” і Франциск Лоншан, який в гонитві за щастям і хлібом завітав у четвертому десятиріччі вісімнадцятого століття до Польщі. Він, разом з масонськими таємницями, посідав також видатні фінансові здібності, тому знайшов легкий і бажаний прийом на дворах найзнаменитіших польських панів, яким спритно та успішно проводив грошові оборудки. Таким чином він вступив у відносини зі Станіславом Мнішеком, Анджеєм Мокроновським, Костянтином Яблоновським, Потоцькими, Любомирськими і Сапігами.”
Остап ЛЕЩУК
Фото: Остап Лещук
Джерела:
- http://velychlviv.com/symvolika-lvova-oko-gospoda-chy-velykogo-arhitektora/
- Францишек Яворський “Про Сірий Львів” Видавництво “Центр Європи” 2012