Ми можемо взяти у руки монокль і зробити вигляд великих мистецтвознавців, сказавши усім “змовникам”, що “Всевидяче Око” в іконописі складна символіко-алегорична композиція, яка символізує Всевидющого Бога, а зображення Всевидющого Божого ока, вписане у трикутник — символ Трійці. Він зустрічається у багатьох храмах і у знаючих людей не викликає здивування. Однак, чи справді через незнання, багато людей трактують християнську символіку як фантазії про теорію змови та різноманітні «впливи» масонів на життя людей? Можливо у цьому є доля правди?
Отже, офіційно ми маємо версію, згідно з якою в християнській архітектурі цей символ поширюється – у західній Європі у XVII-XVIII ст., а у Східній – з кінця XVIII ст., як купольне зображення у храмах, а пізніше переходить в іконопис, а масонський рух виникає у той же час. Масони запозичують свою символіку з християнства та юдаїзму, серед яких і Всевидяче Око, що у масонській символіці має назву «Промениста дельта». Тут цей символ має схоже з християнством трактування: Промениста дельта символізує всепроникнення Великого Архітектора.
Виводять походження цього символу з культури Давнього Єгипту, де схожий знак має назву «Око Гора» і є символом воскресіння після смерті. Згідно з переказом, бог Осіріс, тіло якого було розчленоване, з’їв око свого сина Гора і «воскрес», тобто його тіло знову зрослося. Також цей символ у Єгипті називали «Око Ра» і символізував він богиню істини, доньку бога сонця Ра, Маат.
Візьмемо, до прикладу, символ на фронтоні Це́ркви Пресвято́ї Євхари́стії (колишнього косте́лу Бо́жого Ті́ла і монасти́ря домініка́нців).
Так, справді, готичний костел Божого Тіла, що належав римо-католицькому монастирю ордену домініканців, був збудований 1407 року після пожежі княжого дерев’яного храму, про що свідчить рельєф на фасаді, але, згодом, через появу тріщин у склепінні костел розібрали у середині XVIII ст. (1745-го чи 1748 року)
Сучасний храм збудований у стилі пізнього бароко, а це означає, що цей символ з’явився тут не раніше 1749 року. Тоді, за проектом інженера і архітектора Яна де Вітте був закладений фундамент костелу, а кошти виділяли гетьман великий коронний Юзеф Потоцький (заклав наріжний камінь, був головним фундатором будівництва), Микола Василь Потоцький (виділив 236 000 зл.; тут була похована його матір)
Зазирнемо всередину:
До головної нави костелу примикає каплиця Потоцьких (також Богоматері Яцкової, пол. Panny Matki Jackowiej), споруджена після 1764 року; на думку М. Орловича, одна з перших споруд з ознаками класицизму у Львові, кошти для будівництва надав М. В. Потоцький
Ім’я цього скульптора можна знайти у списку найвидатніших членів Данського ордену вільних каменярів, що є регулярною масонською організацією і визнається в такій якості найстарішою в світі масонською великою ложею — Об’єднаною великою ложею Англії, а також більшістю світових регулярних великих лож.
Відомий львівський історик і літератор, кінця ХІХ, початку ХХ ст., котрий працював зокрема і з архівами, які сьогодні є надбанням Державного архіву Львівської області, одразу навпроти фронтону про який йде мова, автор двадцяти книг, Францішек Яворський, у своїй праціі “Про сірий Львів”(“O szarym Lwowie”) пише таке:
“…масонство у Львові вже мало свою довгу і досить цікаву історію. Історія ця починається з 1747 року, тобто, з моменту заснування у Львові “Ложі трьох богинь”.
Чому “трьох”, то ще легко зрозуміти, бо трійка була символічною та улюбленою цифрою вільнодумців, але чому “богинь”, то вже особиста таємниця засновника ложі, Франциска Лоншана.
Цей чоловік постійно жив у Парижі, і це був час, коли “мистецтво вільного мурування” з тріумфом перепливло канал Ла-Манш і затято працювало відповідно до шотландських та англійських ритуалів в паризьких шинках і салонах. Настрої піфагорійських спілок, церемоній на честь Ізиди, духовна спорідненість з первосвященником Неємією, рехавітами, терапевтами, ессеями, а перш за все почуття спільності з будівничим храму Соломона, тесляром Хірамом поперекручувало людям в голові до такого ступеня, що кожний поважний француз вважав себе, принаймні, підмайстром “великого будівельника світу” і затято “мурував” у залежності від свого масонського рівня, усвідомлення і таємниць, до яких його допущено в ложі.
З цього джерела виніс “мистецтво вільного мурування” і Франциск Лоншан, який в гонитві за щастям і хлібом завітав у четвертому десятиріччі вісімнадцятого століття до Польщі. Він, разом з масонськими таємницями, посідав також видатні фінансові здібності, тому знайшов легкий і бажаний прийом на дворах найзнаменитіших польських панів, яким спритно та успішно проводив грошові оборудки. Таким чином він вступив у відносини зі Станіславом Мнішеком, Анджеєм Мокроновським, Костянтином Яблоновським, Потоцькими, Любомирськими і Сапігами.”
Остап ЛЕЩУК
Фото: Остап Лещук
Джерела:
- http://velychlviv.com/symvolika-lvova-oko-gospoda-chy-velykogo-arhitektora/
- Францишек Яворський “Про Сірий Львів” Видавництво “Центр Європи” 2012
