Відомий київський фотограф Франц де Мезер народився в 1829 (за іншою версією – 1830) році на Волині, де провів своє дитинство та юність. Його дідусь і батько займалися фарфоро-фаянсових виробництвом, а їх фабрика була відома в Європі своїми виробами: камінами, посудом, кахлем. Обоє мали відношення до фабрики в Корці.
Хроніки Любарта вже писали про те, що корецьке виробництво посуду було засноване 7 вересня 1783 року. Про це свідчить документ “Kontrakt założenia fabryki porcelany w Korcu z dnia 7IX 1783”, який сьогодні зберігається у відділі рукописів Польської Академії Наук в Кракові. Посаду директора тоді обійняв відомий французький кераміст Франтішек Мезер. Йому допомагав його брат Михаїл, який відповідав за розробку унікального рецепту виготовлення порцеляни з глини, яку добували на Волині. Батько Франца Казимір також займався виробництвом посуду.
З дитинства Франц Де Мезер захопився малюванням, потім вирушив до Відня, де навчався живопису в Академії мистецтв. У 1852 році, молодий художник приїхав до Києва, де був прийнятий в Інститут шляхетних дівчат викладачем малювання. Однак, в хлопця з’явилось нове захоплення – фотографія. І з викладацькою діяльністю було покінчено.
Свою першу фотостудію волинянин відкрив у 1865 році в Києві. Вона розташовувалась на розі Хрещатика 25 і вулиці Прорізної, на першому поверсі будинку генерала Крилова. З часом Франц удосконалював своє мистецтво і став одним із найбільш затребуваних фотографів столиці. За тридцять років існування фотоательє виконало 137 800 негативів і близько півтора мільйонів відбитків.
У 1872 році Франц почав зводити прибутковий житловий комплекс — найбільший на той час у Києві. Дорогі квартири призначалися для здачі в оренду заможним клієнтам. Високий статус будівлі підкреслювався нечувано пишним фасадом. Житловий комплекс, що складався з шикарного чотириповерхового цегляного будинку на лінії вулиці і флігеля в глибині садиби, зводився на кредитні гроші в 100 тис. рублів. Однак коштів на закінчення будівництва не вистачило. Мезер звернувся до Товариство взаємного кредиту з проханням збільшити розмір позики, адже будинок майже готовий, але отримав відмову. Залучивши приватні кошти своїх друзів у 1873 році, завершив будівництво. У власний будинок Мезер переніс і знамените фотоательє.
Існує версія, що Мезер «підправив» своє прізвище на французький манер, додавши «Де» і скоротивши своє польське ім’я – Францішек – на кілька останніх букв. Так ім’я звучало набагато ефектніше, напевно це був такий рекламний хід фотографа.
Франц був активним членом Київського літературно-артистичного товариства. Відомо, що він товаришував із Лесею Українкою, філософами Львом Шестовим і Миколою Бердяєвим.
Франц де Мезер постійно брав участь в російських і зарубіжних фотовиставках і отримував найвищі нагороди: золоті медалі і почесні дипломи. Серед досягнень Франца де Мезера 6 золотих і 4 срібні медалі.
Фотограф також мав почесне звання «Придворний фотограф Її Величності королеви еллінів», російської великої князівни Ольги Костянтинівни, племінниці Олександра II і дружини грецького короля.
У 1918 році до Києва увірвалися більшовики і оголосили фотоапарати та аксесуари до них предметами розкоші, які підлягають конфіскації. Тоді в де Мезера було вилучено всю апаратуру і більшість негативів. Фотомайстерня була закрита і після цього вже не працювала.
Помер Франц Де Мезер в Києві в 1922 році від інфаркту. В спадок майбутнім поколінням він залишив прекрасні фото Києва та його мешканців, по яких можна вивчати історію столиці України.
