Кілька днів у Львові вперше у своєму свідомому житті гостювала онука великого українця Костя Антоновича Левицького пані Христина Дякон. Вчора нам вдалося зустрітися з нею і записати на відео кілька хвилин родинних спогадів.
День перед тим, 26 квітня 2019 року, пані Христина відвідала могилу дідуся Костя Левицького на Янівському цвинтарі, а вчора була на Личаківському цвинтарі на могилі бабці – Ольги Левицької з Огоновських.
Власне Личаківським цвинтарем нам вдалося її супроводжувати. Після цього пані Христина погодилася поділитися спогадами про родину і пообіцяла прислати родинні фотографії. Наразі наша співпраця виглядає довгою і перспективною.
Зараз пропонуємо Ваші увазі найцікавіші моменти розмови, повне відео з якої знаходиться трошки нижче.
“Моє ім’я Христина Дякон. Я з роду Левицьких. Кость Левицький – мій дід. Моєї бабці я не пізнала. А всього я мешкала з моїм дідом та родичами три місяці у Львові. Я народилася у Львові, в домі Костя Левицького. Дуже короткий час перед війною. Мала три місяці як почалася війна і мої родичі змушені були повернутися до свого дому. Мешкали ми на Шлеску. Мій батько працював на гірництві, був інженером на копальні вугілля. Важко сказати, що я щось пам’ятаю. Знаю, що дідо мене дуже любив.
Моя мама – дочка Костя Левицького – Ірина. Народилася вона 4 жовтня 1900 року. Навчалася у Відні, там здобула докторат на тему життя українців, їхньої боротьби у 1848 році.
З татом познайомилася у Львові, в 1920-х роках, в бібліотеці. Батько студіював в Чехах, а згодом працював на Шлеску. Мама вийшла за нього заміж. Коли я мала народитися, в 1939 році, то мама приїхала до Львова, до дому свого батька – Костя Левицького, там я і народилася. А коли починалася війна то ми виїхали на Шлеск.
Друга донька Костя Левицького – Дарія, булана декілька років старша від моєї мами. Вона була співачкою, грала на фортепіано. Вийшла заміж за адвоката з Яворова Володимира Неділка. Третя донька – Марія Ганкевич була дуже хворою, мала такий артрит, що не могла ходити. Я пам’ятаю, що цілий час вона лежала в ліжку. Була ще у мами сестра Стефанія і п’ята сестра, котра жила дуже недовго.
Дві сестри – Дарія та Марія, по війні також приїхали на Шлеск. Не мали де подітися і приїхали до нас. Ми просили, щоб вони оселилися з нами. І ми разом мешкали багато років. Марія померла 17 квітня 1947 року. Це був важкий для нас час.
У нас дома був уже добре старе фортепіано і моя сестра вчилася у тети Дарії грати на цьому інструменті, а потім і я також. Нас було двоє, я мала одну сестру Оксана-Тамара, а є я Христина-Ольга, в честь бабці. Бабця була Ольга з Огоновських Левицька. Про бабцю знаю тільки з розповідей.
Мама розповідала, що Львів дуже гарне, багате, багатонаціональне місто.
Приятелем нашої сім’ї, котрий часто приходив до нас був митрополит Андрей Шептицький. Він хрестив мою сестру, а чи мене, то не знаю. Не пам’ятаю чи мені то казали. Але приходив до нас такий знаменитий чоловік, який багато добра зробив.
До Львова приїхала вперше і багато довідалася про діда, про рід Огоновських. І це для мене є таким і свіжим, і старим. Бо я то тільки чула раніше, а тепер доторкаюсь до цього. І це дуже важлива хвилина в моєму житті.”
На завершення нашої розмови пані Христина пообіцяла в листопаді знову приїхати до Львова, цього разу уже разом зі своєю сестрою. Маємо надію влаштувати публічну зустріч зі всіма охочими.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ