Вілла Потуліцьких-Пінінського, або ще один “палац щастя” у Львові

На зламі XIX-XX століть мальовничі околиці Єзуїтського парку стають справжньою оазою, зеленим острівцем затишку практично у центрі Львова… Звісно ж, городяни високого походження, або достатку, із задоволенням купляли тутешні парцелі, віддалені від задухи середмістя, та зводили неперевершені пам’ятки архітектури…

Вілла Потуліцьких-Пінінського, на нинішній вулиці Матейка, виконана фірмою І.Левинського за проектом Яна Томаша Кудельського у кін. XIX ст, одна з цих пам’яток.

На відміну багатьох подібних споруд, ця вілла-палац презентує тип шляхетської резиденції кін. ХІХ ст., адаптованої до умов життя в модерному місті. Розробкою проекту у стилі необароко займалась відома фірма І.Левинського, за активної участі архітектора Яна Кудельського.

Замовником будівництва був граф Францішек Потуліцький та його дружина Францішка з Бадені Потуліцька, відомі землевласники, зокрема й цієї ділянки, прилеглої до верхньої межі Єзуїтського саду (нині парк Франка).

Цікавий факт, на відміну від багатьох подібних проектів віллу не було перебудовано чи добудовано, а зведено “з нуля” протягом 1891-1894 років – як цілком новий будинок.

У 1900-1901 роках вілла перебуває у власності графа Станіслава Вишньовського. У цей час до маєтку добудовується стайня з возівнею та помешкання фурмана.

У 1903 році віллу придбав граф Леон Пінінський (1857-1938) – на­міс­ни­к Га­ли­чи­ни, ректор Львівського університету, про­фе­со­р римсь­ко­го пра­ва, ко­лек­ці­о­не­р і ме­це­на­т.

Як зга­ду­ва­ли су­час­ни­ки Пі­нінсь­ко­го, “йо­го па­ла­цик при вул. Ма­тей­ка у Льво­ві зав­жди був вір­ним при­тул­ком ху­до­жньо­го нат­хнен­ня, не­о­фі­цій­ною шко­лою для не од­но­го мо­ло­до­го твор­ця, міс­цем чис­лен­них ар­тис­тич­них дис­ку­сій та сим­по­зі­у­мів, тих лек­цій, які вмів да­ва­ти так де­лі­кат­но і муд­ро”.

Водночас, колекція Пінінського, одне з найбільших зібрань творів мистецтва Другої Посполитої, також перебувала у цьому палаці, доки напередодні війни більша ії частина не була перевезена вглиб Польщі.

У роки німецької окупації Львова у маєтку було розміщено т.з. Інститут Праці на Сході, що займався питаннями примусової праці остарбайтерів на теренах Рейху

Маловідомим є факт, що у повоєнні роки (1960-1970-х) у давньому палаці Потуліцьких-Пінінського фун­кці­о­ну­вав міський Па­лац уро­чис­тих по­дій.

Згодом давній маєток передали академії наук. Зараз тут розташований Західний науковий центр Національної академії наук України.

В інтер’єрах будинку збереглися цінні деталі оригінальноїдекоративної оздоби, датовані кін. ХІХ ст., зокрема вітражі вхідних сіней і різьблені оздоби сходової клітки.

Використані джерела :

http://www.pohlyad.com/ , http://www.lvivcenter.org/ , http://www.pslava.info/