105 років виповнюється українському товариству «Сокіл» у Клівленді. Історія почалась з того, що 24 жовтня (до УНС вступило 25 жовтня) 1912 року засновано товариство «Сокіл» у Клівленді у числі 25 (інші джерела стверджують про 17) осіб членів. Його орґанізували: Іван Клим та Вавиль Волянський. Волянський став першим головою, а з ним були в першім уряді: Юрій Коцішевський – скарбник та Микола Марад – писар. У перші роки діяльності товариство виплатило допомоги своїм членам у розмірі 3 535 $ (згодом ця допомога зросла до 10 400 $), на народні справи в Америці 500 $ (1 350 $), до рідного краю вислали 725 $ (1 250 $), до УКК 375 $, до ЗУАДК 50 $, на будову Колегії Св. Василя в Стемфорді 38 $. Грошовий фонд поповнювався перш за все завдяки членським внескам та організації різних мистецьких, спортові-руханкових (руханкові вправи відбувалися у парохіяльній залі о 7 вечора що вівторка) імпрез.
При товаристві діяли аматорський театральний та музичний кружок, а також чоловічій хор. Співпрацює товариство з іншими відділами УНС, УРС, церквами тощо. Зібрання товариство «Сокіл» проводить в Українському Народному Домі. Серед активу товариства слід відмітити Григорія Кісіля – Голова, Григорія Степанека – писар, Михайла Савчака – скарбник, Тимка Кальмука – рекордовий секретар, Івана Клима – начальник, Г. Литвака – касир та ін. Такий короткий нарис перших років діяльності товариства знаходимо у альманасі Українського Народного Союзу.
Однак товариство «Сокіл» (Клівленд) та його історія потребує та заслуговує більш детального аналізу та дослідження. Зокрема слід виокремити декілька основних напрямів діяльності товариства – культурний, релігійний, національний, патріотичний, просвітницький, організаційний, масовий.
Значну увагу «Сокіл» приділяв національно-патріотичній ділянці серед української громади. Так у 1917 році у часописі «Свобода» була опублікована стаття Василя Волянського «Успіхи Українського дня». В ній автор детально розповів про перебіг подій проведення заходів у Клівленді. Подаємо уривок статті в авторській редакції: «День 21 цьвітня б. р. позі стане в памяти кожного Українця на довший час, а також буде вписаний в історію цілого українського народу. День 21 цьвітня дав нагоду чужинцям пізнати наш нарід і його правдиву назву, і побачити, що він жиє, має свою культуру і хоче стати на рівні з усіма цивілізованими народами» (Свобода. – 1917. – №51. – С 3.). Автор зазначає важливу роль духовного та суспільного єднання української громади в Клівленді для помочі України. Проведення заходів надало можливість зібрати 1 600 $.
У липні цього ж року у Клівленді відбулися угроруські «славності» на кшталт «Всеслов’янського віча» (Свобода. – 1917. – №89. – С 5.). Автор статті й учасник подій, який іменував себе Сокіл, писав наступне: «о. Тарнавський, яко проводир української громади від парохії св. Петра і Павла, висказав свої гадки й ідеї українського народу від найдавніших часів; згадав також про теперішню пору… При кінці своєї бесіди побажав кожному слов’янському народові повної свободи». Слід зазначити, що окрім угорських Українців, москалів галичан не було ані чехів, словаків та інших.
16 та 17 січня 1919 року у Нью-Йорку відбувся Перший Всеукраїнський Народний з’їзд. Серед делегатів від Клівленду був Василь Волянський (Свобода. – 1919. – №17. – С. 2).
На річних зборах товариства у січні 1923 року до Ліги Вільної України було обрано наступних делегатів: Григорія Кисіля та Івана Клима.
Надзвичайно цікавою є стаття «Голос відділу про боротьбу» у часописі Свобода. З неї ми довідуємося про те, що на зборах товариства 10 жовтня 1926 року поряд з різними питаннями було розглянуто й проблему боротьби між газетами «Свободою» та «Америкою». Між іншим говорилось наступне: «Зібрані на зборах члени одноголосно ухвалили дати признаннє редакції Свободи за її чесну й совісну боротьбу» (Свобода. – 1926. – №254. – С. 3).
Вагоме місце у діяльності товариства займала культурно-просвітницька робота. Зокрема 01 жовтня 1927 року в Українському Народному Домі Комітет Спільних Відділів у Клівленді організував Великий бал. Дохід від заходів призначений на Сиротинець УНС (Свобода. – 1927. – №226. – С. 3).
Дружні навіть братерські відносини були між українськими товариствами Клівленда. Вони традиційно організовували спільні заходи й відзначали ювілеї. Наприклад, у липні 1928 року у Клівленді відбулися ювілейні заходи відділу 364 УНС Братство Св. Василія та величаве свято Українського об’єднання, в якому взяли участь одинадцять представників відділів УНС. У заходах участували Марія Ольшаницька, А. Стадникова, Василь Репужинський, Роман Слободян, Йосиф Сенчин, Йосиф Биць, Іван Кухта та інші (Свобода. – 1928. – №183. – С. 4).
Не оминали члени товариства скористатися нагодою зіграти різні ролі у виставах. Зокрема у виставі «Гриць Мазниця» брали участь Теодор Купчевич та М. Когут (Свобода. – 1930. – №58. – С. 3).
З повагою слід поставитись до діяльності товариства щодо збереження пам’яті про померлих членів «Сокола». Так у часописі Свобода регулярно публікувались посмертні згадки про вічну пам’ять побратимів: Свобода. – 1925. – №295. – С. 3. – Антін Кучубійчук, член 336 відділу УНС, помер 4 с. м. в Клівленді, О. Похорон відбувся 7-го с. м. Покійний прожив 44 роки. Лишив жінку та двоє дітей. Він вступив до УНС 2 липня 1918 року. Походив з Галичини, із села Заліщики Старі, повіт Заліщики.
Також від УНС та товариства «Сокіл» члени мали змогу отримати матеріальну допомогу при смерті родичів. Ось таке повідомлення ми знаходимо на сторінках часопису «Свобода»: «Подяка. Я нижче підписана складаю сердечну подяку У. Н. Союзові та його урядникам за скоре виплачення мені посмертного в сумі 1 000 $ по моїм мужі бл. п. Атанасі Павуку. Так само складаю подяку Тов. «Сокіл» і його урядникам, котрі причинились до звеличання похорону». Окрім цього дружина небіжчика Пазя Павук надіслала 7 $ на Сиротинець-Захист УНС та 3 $ на пам’ятник Семенові Ядловському й на стипендію його імені (Свобода. – 1929. – №281. – С. 3; 1930. – №19. – С. 4).
Окрема ділянка справності товариства це фінансова допомога хворим. Ми знаходимо відповідне звідомлення Николи Репужинського, в якому говориться наступне: «Я нижче підписаний складаю сердечну подяку Тов. Сокіл, відділ 3366 У. Н. Союзу в Клівленді, О., за уділеннє мені запомоги з каси хорих. Я одержав 30.00 $ за що я дуже вдячний всі членам і урядникам Тов. Сокіл» (Свобода. – 1926. – №91. – С. 4). Далі автор звертався до всіх краян в еміграції долучатися до лав УНС та товариства «Сокіл».
Товариство «Сокіл» співпрацювало з різними організаціями й спільно здійснювало деякі соціальні проекти. Наприклад разом з товариством Української молоді в Нью-Йорку опікувалось українськими студентами в Європі. Так за існуючої інформації у листопаді та грудні 1922 року товариство «Сокіл» надіслало 10 $ (Свобода. – 1922. – № 299. – С. 2; 1923. – №17. – С. 2), за березень 1923 року – 5 $ (Свобода. – 1923. – №97. – С. 3), травень 1923 року – 5 $ (Свобода. – 1923. – №155. – С. 4), червень 1923 року – 5 $ (Свобода. – 1923. – №174. – С. 4), серпень 1923 року – 5 $ (Свобода. – 1923. – №235. – С. 4), квітень 1924 року – 10 5 $ (Свобода. – 1924. – №108. – С. 3), січень та лютий 1925 року – 5 $ (Свобода. – 1925. – №58. – С. 2). З фінансового звіту товариства Української молоді в Нью-Йорку від серпня 1923 року по липень 1925 року дізнаємось, що зібрані кошти надсилалися у Прагу, Відень, Берлін, Данциг, Львів, Загреб, Бремен (Свобода. – 1926. – №58. – С. 3). Згідно звіту Українського товариства прихильників освіти у Відні, який був прийнятий під час Шостих Загальних зборів товариства (01.04.1926 р.) зазначалось, що було отримано від кошти – 40.00 $ від товариства Української молоді в Нью-Йорку, зокрема й від товариства «Сокіл» (Свобода. – 1926. – №109. – С. 4).
У лютому 1929 року товариство «Сокіл» взяв участь у посвяченні двох прапорів товариства ім. Івана Франка (Клівленд) (Свобода. – 1929. – №31. – С. 2).
Також товариство складало народний податок до Об’єднання Українських Організацій. Зокрема у 1923 році «Сокіл» зложив – 26.91 $ (Свобода. – 1923. – №204. – С. 4).
У 1925 році товариство «Сокіл» ухвалило на місячних зборах закупити зі своєї каси 2 акції Земельного Банку Гіпотетичного у Львові за 10 $. Окрім цього члени зложили для свого товариства ще 10 $ на дві інші акції. Зложили жертви для свого товариства: Михайло Соболь, Семен Постолюк, Михайло Бучинський, Д. Швець, Василь Репужинський, Микола Белас, Григорій Кисіль, Григорій Степанек, Тимко Кальмук по 1 $ та Михайло Савчак й Михайло Гуль по 50 центів. Також особисто закупили акції Семен Постолюк 10 $, Григорій Кисіль 5 $ та Андрій Юзва 5 $ (Свобода. – 1925. – №297. – С. 2).
Збирали кошти члени товариства організовуючи Коляду на Рідну Школу. Так у 1927 році заколядовано було 80 $. Склали по 5 $ – Павло Семчук, Василь Пацюрка, Іван Пачковський, Олекса Іванцьо, Олекса Каплиш; по 3 $ – Григорій Кисіль; по 2 $ – Марія Белас, Павло Купчевич, Михайло Пелех, Михайло Лещишин, Григорій Гнилка, Марія Ольшаніцька; по 1 $ – Дмитро Брошко, Михайло Хамуляк, Теодор Ляляк, Василь Волянський, Андрій Барбер, Павло Головчак, Анна Гапоточна, Григорій Юрса, Іван Гермак, Дмитро Форналь, Дмитро Гавриляк, Михайло Лупань, Семен Ломуш, Василь Корчмарик, Антін Слєпко, Іван Ганич, Стефан Савчин, Олекса Данилко, Петро Лемещук, Теодор Купчевич, Василь Гузіль, Николай Пелех, Іван Семенчук, Михайло Ящик, Григорій Фік, Николай Дюк, Николай Козар, Николай Кухаришин, Андрій Юзва, Стефан Палівода, Мартин Юрдига, Стефан Кочеровський, Іван Галицький, Володимир Козюк; по 50 центів – Іван Вощіцький, Михайло Матиішин, Пилип Волкер, Пилип Федорчук, Стефан Лежан, Василь Скиба, Михайло Федорчак, Василь Репужинський, Іван Тремблюк, Іван Денега, Николай Задорецький; по 25 центів – Іван Перда, Григорій Перда. Колядували Григорій Кальницький, Антін Федорович, Михайло Савчак, Михайло Матиїшин, Андрій Кальмук та Михайло Більо (Свобода. – 1927. – №24. – С. 3). У 1929 році колядували на Дім Інвалідів: Т. Коломук, П. Гладиш, М. Дюк, С. Дурич, А. Юзва з сином та С. Савчин. Коляду зложили: по 5 $ – В. Пацьорка, К. Галік, В. Сенюк; по 3 $ – Г. Кисіль; по 2 $ – Т. Кальмук, А. Юзва, М. Голдер, М. Панькевич, М. Кухаришин, А. Панасюк, У. Гавриляк, Т. Апанасек; по 1.50 $ – П. Коваль, Г. Кобилюр; по 1 $ – М. Юрдига, І. Гавриляк, М. Гумніцький, І. Малко, С. Качуровський, М. Дюк, С. Околович, І. Юрій, П. Турок, Г. Гуля, С. Загайчевський, В. Кревнюр, М. Шуманський, М. Кошля, М. Костик, І. Кухта, С. Кость, В. Чубинський, Г. Степанек, М. Когут, С. Савчин, М. Рой; по 75 центів – Ернер Ріхер; по 50 центів – М. Кашицький, Й. Стельмащук, Е. Магович, Ч. Кравт, М. Сосока, І. Костирка (Свобода. – 1929. – №30. – С. 3). У 1930 році на Просвіту та Рідну Школу склав 2 $ Павло Головчак (Свобода. – 1930. – №58. – С. 4).
Надзвичайно цікавим є досягнення членів товариства «Сокіл» за межами діяльності організації. Їх побут та життя на чужині, в іншій країні, шлях який вони пройшли (професійний, громадський, соціальний тощо) Наприклад, Григорій Кукіз одним з найперших винайшов та запатентував спосіб вироблення газоліну з соломи. Його винаходом зацікавились англійські науковці та фахівці сільського господарства й запропонували викупити патент. Інженери здійснювали тестування та проби з винаходом й апробація його завершилась якнайкраще (Свобода. – 1927. – №55. – С. 3).
Значне кар’єрне зростання в УНС мав Василь Репужинський – заступник предсідника товариства «Сокіл». Про нього відомо, що родом з Латич, Заліщики, Галичина. До лав УНС вступив у серпні 1916 року у 21 літньому віці. У 1925 році був делегатом XVI Головної Конвенції УНС, де й отримав 161 голосів на уряд Головного радного УНС. Затверджено його Головним Урядом 23 вересня 1927 року (Свобода. – 1927. – №226. – С. 2).
Далі Буде….
Олексій ЛЯХ-ПОРОДЬКО
кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент
Використані джерела:
- Архівні фонди Українського Музею-Архіву у Клівленді.
- Часопис «Свобода» 1917 – 1930 роки.
- http://www.svoboda-news.com/…/almana…/Almanach-UNA-1916.pdf…“сокіл”.
