1 вересня 1939 року власники акціонерної спілки “Трускавецькі джерела” востаннє, як виявилось згодом, подали оголошення в періодичну польську пресу про початок осіннього курортного сезону в Трускавці. Та того ж таки дня розпочалися масштабні бойові дії нападом Німеччини на Польщу, що на той час мала в своєму складі землі Східної Галичини. З початком ІІ Світової війни ситуація у Трускавці докорінно змінюється.
![Зустріч червоноармійців та солдатів німецької армії на дорозі Дрогобич-Стрий, 1939 рік.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/1.jpg?resize=696%2C522)
До середини вересня, пройшовши через усю територію ІІ Речі Посполитої солдати Вермахту ввійшли до Трускавця, та затримались тут не надовго. Згідно пакту Рібентропа-Молотова, підписаного в Москві 23 серпня 1939 року німці відступили, а на західноукраїнські землі прийшла Червона Армія.
Спочатку були вітання, промови та поспішні вибори до Народних зборів, проведені в неділю 22 жовтня 1939 року, які мали місце і в Трускавці.
![Трускавець. Вибори депутатів до Народних Зборів Західної України, 22 жовтня 1939 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/2.jpg?resize=696%2C528)
Народні збори Західної України відбулись у Львові 26-28 жовтня 1939 році, результатом яких була Декларація, що проголосила приєднання Західної України до УРСР. Ще до виборів, впродовж першої половини жовтня 1939 року в селі було створене Тимчасове управління, до якого увійшли місцеві жителі Йосип Олексюк, Павло Кулик, Михайло Орсуляк та інші. Трускавецький селянський комітет провів націоналізацію землі та розділив її поміж селянами, а першим головою сільської ради став Павло Кулик.
![Трускавець. Кулик Павло - голова Трускавецької сільської ради (1939-1941) та (серпень-грудень 1944 )](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/3.jpg?resize=696%2C928)
Паралельно з націоналізацією землі та курортної нерухомості, розпочався процес вивезення трускавчан-«куркулів» до Сибіру. Багато місцевих жителів, серед них учасники та прихильники національно-визвольного руху без слідства і суду загинули в застінках Дрогобицької катівні НКВС.
Трускавецький курорт став на новий державницький шлях розвитку. Об’єднавши в одну структурну установу окремі курортні вілли та корпус колишнього Санаторію для відпочинку польських офіцерів, в 1940 році був запущений в дію санаторій Червоної Армії, що було першим кроком нової влади в організації радянського курорту.
Ряд заходів було проведено і щодо «благоустрою» трускавецького курорту. І найперше, що зробила нова влада в цьому плані, як згадують старожили, то було встановлено скульптури комуністичних вождів у парку «Ядвинівка» (єврейськи парк), що знаходився на місці теперішнього ПК ім. Т. Шевченка.
![Трускавець. Дитячий різвяний вертеп, 1944 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/11.jpg?resize=696%2C508)
З початком німецько-радянської війни 22 червня 1941 року, Червона Армія з Трускавця відступила, виїхали з села і всі росіяни та інші, що прибули встановлювати радянську владу, залишились тільки російські німці.
Та перед відступом більшовицька влада встигла провести мобілізацію серед трускавчан у ряди Червоної Армії, багато з яких не повернулося з поля бою ІІ Світової війни, серед них Кунцьо Володимир, Грицик Іван, Габшій Богдан, Білас Теодор, Повлічко Микола, Данилишин Михайло тощо.
Бомбардування німецькою авіацією важливих об’єктів Бориславсько-Дрогобицького нафтоперебного регіону частково зачепило і курорт Трускавець, внаслідок чого постраждали деякі місцеві жителі. А масштабні вибухи на нафтових промислах супроводжувалися чорним димом по всьому Дрогобицькому регіоні…
![Трускавець. Дошшкільнята в Захоронці Сестер Служебниць, 1942](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/4-1.jpg?resize=696%2C515)
Німці в село прийшли швидко. На початку липня 1941 року вони вже встановили свій порядок у Трускавці. Як відомо, вже 1 серпня 1941 року Східну Галичину на правах окремого дистрикту, німці приєднали до Краківської Генеральної Губернії. До складу дистрикту «Ґаліція» належала Дрогобицька округа (крейс), серед територіальних громад якої перебувало село Трускавець.
![Трускавець. Дошшкільнята в Захоронці Сестер Служебниць, 1943 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/5.jpg?resize=696%2C487)
Поступово німецька влада підпорядкувала собі шкільництво, визначила початок навчального року з 1 жовтня 1941 року та відновила колишню польську систему освіти. В Трускавці на період німецької окупації діяли дошкільні установи, що мали сезонний характер і діяли від травня до вересня. Діти місцевих селян здебільшого виховувались при Захоронці Сестер Служебниць Пречистої Діви Марії, яка діяла ще від 1890 року і справно піклувалася про дітей, навчаючи їх християнської етики.
![Трускавець. Учні української школи та директор Роман Стеців (в центрі), 1943 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/8.jpg?resize=696%2C1047)
Освітню роботу в Трускавці представляли три народні школи: українська ІІІ ступеня, польська І ступеня та німецька. Загалом навчальну діяльність в трьох трускавецьких народних школах провадили 10 вчителів: 7 в українській, 2 – польській, 1 – німецькій школі. Найстаршим за віком і найдосвідченішим серед всіх був керівник української школи Роман Стеців, педагогічна кар’єра якого почалася ще в часи Австро-Угорської імперії.
![Трускавець. Путівка на відпочинок в санаторії "Кришталевий палац", 1943](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/7-3.jpg?resize=696%2C938)
В період німецької окупації, з 1941 по 1944 рік, на курорті, крім військових та льотчиків «Luftwaffe» німецької армії, які оздоровлювались у військовому госпіталі, лікувалося і цивільне населення. Працював санаторій «Кришталевий палац» та літній курорт – «Помярки», який був на особливому рахунку у німецької влади.
![Трускавець. Працівники мінізаводу по рзливу мінеральної води "Юзя", 1942 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/6.jpg?resize=696%2C571)
Функціонування трускавецького курорту потребувало обслуги з боку місцевих жителів, які працювали в санаторіях окупованої оздоровниці. А ще трускавчани працювали на невеличкому підприємстві по розливу мінеральної води, який знаходився у підвалі колишньої вілли «Гопляна», де наповнювали у півлітрові пляшки мінеральнуводу з джерела «Юзя». Решта сільськогосподарського населення села Трускавць справно готувало «контингент» (податок продуктами) окупаційній владі, про що свідчать квитанції та податкові книжечки, видані трускавчанам. Всіх євреїв в перші місяці німецької окупації було вивезено з Трускавця.
![Трускавець. Платіжний наказ на збирання воєнного податку, 1943 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/9.jpg?resize=696%2C525)
В ході звільнення території України від німецьких військових частин, війська І гвардійської армії під командуванням генерал-полковника А. Гречко 6 серпня 1944 року ввійшли в Трускавець.
![Трускавець. Група відпочивальників Військового санаторію ПрикВО, 1945 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/10.jpg?resize=696%2C514)
Багато місцевих людей в той час залишило рідний Трускавець, не бажаючи миритись з старою новою радянською владою, знаючи про їхні попередні методи владарювання в 1939-1941 роках.
![Трускавець. Протокол загальних зборів села Трускавець, від 25.05.1945 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/12.jpg?resize=696%2C1011)
В Трускавці розпочався повторний процес встановлення радянської влади. Голову сільської ради Павла Кулика в кінці 1944 року більшовицька влада відправила на фронт, звідки він не повернувся. Новим головою в післявоєнний час був призначений Михайло Веретко.
![Трускавець. Санаторій "Кришталевий палац", 1945 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/13.jpg?resize=696%2C527)
Розпочалась масова колективізація села, якої не встигли провести під час першого перебування. Організований колгосп у 1945 році назвали на честь Т.Г. Шевченка, а головою обрали Степана Петріва. Проводилися насильницько-примусові дії по «запису» людей до колгоспу. З кожної хати хтось обов’язково мав працювати на спільному господарстві.
![Трускавець. Бювет мінеральної води "Нафтуся", 1945 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/02/14.jpg?resize=696%2C493)
В 1944 році була відновлена робота санаторію Червоної Армії, який вже отримав нову назву – Військовий санаторій ПрикВО, запущено в експлуатацію санаторій “Кришталевий палац” та ще ряд інших курортних установ. Та статус всесоюзної оздоровниці, присвоєний йому в 1947 році, докорінно змінив шляхи розвитку трускавецького курорту.
Галина КОВАЛЬ
директор музею міста-курорту Трускавця
цікаво…..дякую….