Велич і занепад станції Хирів або про залізницю, яку ремонтував Швейк

7121
Станція Хирів-Посада. Сучасне фото. Автор Євген Громов
Станція Хирів-Посада. Сучасне фото. Автор Євген Громов

Зараз у старовинному містечку Хирові на Самбірщині проживає трохи більше 4-х тисяч мешканців. Перша згадка про Хирів датується 1374 роком, а у 1528 року Хирів отримав Магдебурзьке право. У 1872 році через місто Хирів пройшла Перша Угорсько-Галицька залізниця, а уже через кілька років станція стала вузловою. Цікаво, що саме на Першій Угорсько-Галицькій залізниці вперше на Галичині з’явилася друга колія. Власне про розвиток і занепад станції Хирів сьогодні розповідатимуть Фотографії Старого Львова.

Кожен, хто побував у містечку Хирові на Львівщині, напевне, був здивований тим, як у такому невеликому місті, населення якого не сягає навіть 5000 люду, з’явився великий залізничний вокзал. І це при тому, що місто навіть немає прямого залізничного зв’язку зі Львовом – тут до коронавірусного локдауну курсували лише приміські вантажно-пасажирські поїзди до Нижанкович та Старяви, а із весни 2020 року пасажирське залізничне сполучення узагалі відсутнє.

Схема української частини колишньої Першої Угорсько-Галицької залізниці через Хирів
Схема української частини колишньої Першої Угорсько-Галицької залізниці через Хирів

Річ у тім, що до кінця Другої Світової війни станція Хирів була важливим залізничним вузлом – через цю станцію щодоби проходило до п’яти десятків пасажирських і вантажних поїздів – через Хирів проходила траса Першої Угорсько-Галицької залізниці, яка пов’язувала Галичину із Угорщиною (до кінця 1880-х років це була єдина транскарпатська магістраль) і починалася у Перемишлі, а у Хирові від цієї магістралі відгалужувалася Дністрянська залізниця, яка вела до нафтових родовищ поблизу Дрогобича, а далі стала частиною Галицької трансверсальної залізниці, яка закінчувалася аж на російському кордоні в Гусятині.

«Фотографії Старого Львова» у свій час уже детально писали про історію Першої Угорсько-Галицької та Дністрянської залізниці (читайте тут – Перша Угорсько-Галицька, Дністрянська, Галицька Трансверсальна залізниця, а також Залізниця імені ерцгерцога Альбрехта), зараз згадаємо лише основні дати із історії цих залізниць:

Вигляд на містечко Хирів. На передньому плані – залізнична станція із вокзалом, спорудженим у 1888 році. Фото початку ХХ століття
Вигляд на містечко Хирів. На передньому плані – залізнична станція із вокзалом, спорудженим у 1888 році. Фото початку ХХ століття

1866 рік – рік Австро-прусської війни, під час якої було розірвано залізничний зв’язок між метрополією та Галичиною і Буковиною. Саме тоді військова влада Австрійської імперії приймає рішення про будівництво першої транскарпатської залізниці від Перемишля до Лупкува і далі в Угорщину;

20 травня 1869 року уряд Австрійської частини двоєдиної Австро-Угорської монархії затверджує проект залізниці Перемишль – Лупків, а 11 червня того ж року уряд у Будапешті затверджує проект угорської частини залізниці;

Вигляд на містечко Хирів. На передньому плані – двоколійна Перша Угорсько-Галицька залізниця. Фото початку ХХ століття
Вигляд на містечко Хирів. На передньому плані – двоколійна Перша Угорсько-Галицька залізниця. Фото початку ХХ століття

11 вересня 1869 року затверджено концесійний договір на будівництво нової залізниці із Акціонерним товариством Першої Угорсько-Галицької залізниці, усі формальності, пов’язані із початком будівництва залізниці залагоджено до 17 грудня 1870 року;

5 вересня 1870 року видано концесію на будівництво Дністрянської залізниці, яка мала поєднати Хирів зі Стриєм і пройти через Самбір та Дрогобич. Сподіваючись на прибутки від перевезення дрогобицької нафти акціонери Дністрянської залізниці не вимагали від уряду гарантій прибутковості нової залізниці;

Вигляд на залізничну станцію у Хирові. Листівка початку ХХ століття
Вигляд на залізничну станцію у Хирові. Листівка початку ХХ століття

8 травня 1872 року завершено будівництво залізниці від Перемишля до Хирова довжиною 33,2 км. Ця залізниця сягнула Лупкова 18 грудня 1872 року. Відкриття залізничного руху між Перемишлем і Угорщиною затримувало будівництво Лупківського тунелю, яке тривало до 30 травня 1874 року;

31 грудня 1872 року Хирів стає вузловою станцією – відкрито рух на Дністрянській залізниці Хирів – Самбір – Дрогобич – Стрий із відгалуженням до Борислава;

8 листопада 1875 року Дністрянська залізниця перейшла в державну власність шляхом викупу;

Залізнична станція і вокзал у Хирові. Стара листівка. На передньому плані видно колонку для заправки паровозів водою
Залізнична станція і вокзал у Хирові. Стара листівка. На передньому плані видно колонку для заправки паровозів водою

1882 – 1885 роки – будівництво нових ділянок Галицької трансверсальної залізниці;

1888 рік – у зв’язку із значним потоком вантажів на Першій Угорсько-Галицькій залізниці укладають другу колію. Відбувається реконструкція і розвиток вузлової станції Хирів та розвиток самого міста. На початку ХХ століття тут проживало більше 3,5 тисяч мешканців, в тому числі понад 1,2 тисячі українці. Серед мешканців міста було дуже багато залізничників.

Цікаво, що в межах міста Хирова знаходиться дві залізничні станції – власне Хирів із великим залізничним вокзалом та Хирів-посада (зараз – зупинний пункт). За словами дослідника українських залізниць Олександра Рудоманова, історично-першою була станція «Хирівська посада», яка з’явилася у 1872 році – тут від Першої Угорсько-Галицької залізниці відгалужувалася Дністрянська. Вокзал сучасної станції Хирів збудований у 1888 році – тоді у місті відкрили навчально-виховний заклад отців-єзуїтів (конвікт) через це значно зріс пасажиропотік.

Вокзал у Хирові у міжвоєнний період
Вокзал у Хирові у міжвоєнний період

Розквіт станції Хирів припав на часи перед Першою світовою війною – в той час через станцію проходило біля чотирьох десятків поїздів – товарних та пасажирських. Станція Хирів відігравала роль сортувальної – тут до товарних поїздів причіпляли цистерни із нафтою із Борислава та вагони із кам’яною сіллю із Дрогобича. Також станція Хирів працювала і як пасажирський пересадочний вузол.

У перші дні Першої Світової війни, коли зі сходу на Галичину почала сунути російська армія, а на початку вересня російські війська уже зайняли Львів із його стратегічно-важливим залізничним вузлом, значення станції у Хирові зросло іще більше – у вересня 1914 року станція пропускала понад півсотні поїздів за добу. Про важливість залізничної станції у Хирові може говорити те, що 28 листопада 1914 року тут побував спадкоємець престолу Австро-Угорщини Карл-Франц Йозеф (1887 – 1922), майбутній останній імператор Австро-Угорщини.

Наслідки німецького бомбардування станції Хирів у вересні 1939 року
Наслідки німецького бомбардування станції Хирів у вересні 1939 року

Хирів був таки зайнятий російським військами, цікаво, що тут під час візиту в Галичину побував і останній російський імператор Микола ІІ.

Під час бойових дій 1914 – 1915 року залізнична інфраструктура, в тому числі і станція у Хирові зазнали значних руйнувань. З легкої руки чеського письменника Ярослава Гашека, до залізниці через Хирів доклався і бравий солдат Швейк: «Швейкові заманулося як слід побачити себе у водяному дзеркалі, і він довго ходив по греблі ставка, аж поки його знайшов там патруль польової жандармерії, який шукав російського полоненого. Жандарми були угорці і, незважаючи на Швейкові протести, відвели його в етапний пункт у Хирові, де зарахували до транспорту російських полонених, призначених працювати на ремонті залізничної колії в напрямку Перемишля», – йдеться у книжці «Пригоди бравого вояка Швейка». Ярослав Гашек згадує і низку інших станцій Першої Угорсько-Галицької залізниці – Нижанковичі та Добромиль – тут, до речі, теж збереглися історичні станційні споруди.

Пошкодження вокзалу в Хирові внаслідок бомбардування німецькою авіацією. Вересень 1939 року
Пошкодження вокзалу в Хирові внаслідок бомбардування німецькою авіацією. Вересень 1939 року

Під час українсько-польської війни 1918 – 1919 років в районі Хирова точилися бойові дії між Українською Галицькою Армією та польською армією. 5 грудня 1918 року українські військові під командуванням генерала Антона Кравса зайняли Хирів і стратегічно важливий Хирівський залізничний вузол. Проте уже 20 грудня 1918 року війська ЗУНР змушені були відступити із Хирова. В результаті цих бойових дій залізниця знову зазнала руйнувань.

Залізничний вокзал у Хирові. Вигляд зі сторони колій. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов
Залізничний вокзал у Хирові. Вигляд зі сторони колій. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов

У період між Першою і Другою світовими війнами значення станції Хирів, як і залізниці Перемишль – Лупків дещо знизилося – двоколійною лишалася тільки ділянка від Перемишля до Хирова, піденніше Хирова другу колію демонтували. У самому Хирові працювало кілька великих підприємств – два тартаки, два млини, дві меблеві фабрики та цегельня, які забезпечували роботу вантажної станції. Через Хирів йшли пасажирські поїзди в напрямку Загір’я (Загужу) та курорту Команча.

Залізничний вокзал у Хирові. Вигляд зі сторони міста. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов
Залізничний вокзал у Хирові. Вигляд зі сторони міста. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов

У вересні 1939 року, у перші дні Другої Світової війни німецька авіація атакувала усі великі вузлові станції Галичини. Бомбування зазнала і станція у Хирові. Коли із Заходу на Польщу насувалися війська нацистської Німеччини, зі Сходу Другу Річ Посполиту підступно атакував Радянський Союз, який перед тим уклав таємні домовленості із гітлерівскою Німеччиною. У вересні 1939 року вся заселена українцями Східна Галичина опинилася у складі СРСР. Кордон між СРСР і Німеччиною тоді відрізнявся від теперішньго українсько-польського – Перемишль і містечко Устрики-Дольні були тоді у складі Української СРСР.

Залізничний вокзал у Хирові. Навіс над пероном. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов
Залізничний вокзал у Хирові. Навіс над пероном. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов

Місто Хирів стало центром Хирівського району Дрогобицької області, а станція Хирів перейшла у належність до Львівської залізниці – до неї тоді належав увесь перегін Перемишль – Хирів і ділянка до містечка Устрики-Дольні, які стали Нижнє-Устріками. Залізницю було «перешито» під радянський стандарт 1524 мм.

Спарована залізнична колія на станції Хирів. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов
Спарована залізнична колія на станції Хирів. Сучасне фото. Автор О. Рудоманов

Уже в перші дні війни між СРСР і нацистською Німеччиною місто Хирів був зайнятий німцями. Після війни радянсько-польський кордон змінився – місто Перемишль відійшло до Польщі. Це вплинуло на діяльність Хирівського залізничного вузла, який почав занепадати. У 1951 році СРСР і Польща провела обмін територіями, в результаті якого територія в районі сучасного Червонограда відійшла до СРСР, а Нижнє-Устріцький район Дрогобицької області до Польщі.

Залізничний вокзал у Добромилі. Історичне фото
Залізничний вокзал у Добромилі. Історичне фото

За радянських часів через станцію Хирів продовжували проходити транзитні польські пасажирські і товарні поїзди – через Хирів проходила спарована залізнична колія стандартів 1435 і 1524 мм. Через Хирів, щоправда без зупинки, до 1994 року проходив швидкий поїзд Варшава – Загуж. До 2010 року діяло місцеве транскордонне сполучення між Хировом і Устріками Долішніми.

Спецпоїзд із Перемишля прибув на станцію Нижанковичі. 2018 р. Фото Віктора Гальчинського
Спецпоїзд із Перемишля прибув на станцію Нижанковичі. 2018 р. Фото Віктора Гальчинського

У 2010-ті роки все пасажирське сполучення в Хирові було представлено вантажо-пасажирським поїздами Хирів – Нижанковичі та Хирів – Старява. Їх рух припинився у березня 2020 року у зв’язку із запровадженням суворого «ковідного» карантину і більше не відновлювався.

Стара водонапірна башта на станції Хирів. Сучасне фото
Стара водонапірна башта на станції Хирів. Сучасне фото

Наприкінці 2010-х років з’явилася надія на відновлення транскордонного залізничного сполучення через Хирів. За словами члена правління українсько-польської громадської організації «Лінія 102» Віктора Гальчинського, навесні 2019 року польська сторона була готова виділити 40 мільйонів злотих на реконструкцію залізниці від Перемишля до польсько-українського кордону. Проте така інвестиція була можлива лише в тому випадку, якщо українська сторона підтвердить можливість курсування поїздів до станції Нижанковичі та буде підтримувати у відповідному стані залізниці Хирів – Самбір, Хирів – Нижанковичі та Хирів – Старява. Гальчинський зазначав, що залізничний маршрут Перемишль – Нижанковичі був внесений до пріоритетних завдань Національної транспортної стратегії України на найближчий час. Проте із тих пір змінилося керівництво Міністерства інфраструктури України та «Укрзалізниці», а Україну і Польшу «накрила» епідемія COVID-19, яка закрила усі кордони.

Антон ЛЯГУШКІН та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ

 Список джерел інформації

  1. Гороховский А.Г. Львовская железная дорога. Годы, события, люди / Гороховский А.Г. – Львів: Каменяр, 1991;
  2. Львівська залізниця. Історія і сучасність / [Гранкін П.Е., Лазечко П.В., Сьомочкін І.В., Шрамко Г.І.]. – Львів: Центр Європи, 1996;
  3. Перша колія. До 150-річчя Львівської залізниці./ Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. – Львів: ТзОВ «ЗУКЦ», 2011;
  4. Ludwik Wierzbicki. Rozwoj sieci kolej zelaznych w Galicyi od roku 1847 do roku 1890 / Ludwik Wierzbicki. – Lwow: Zwiazkowa drukarnia, 1907.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.