4 лютого 1924 року в м. Трускавець народилась зв’язкова Генерала УПА Романа Шухевича – Дарія Гусяк, на псевдо «Дарка» або «Нуся». Про це пише «Твоя Дрогобиччина».
Народилася майбутня активістка ОУН в сім’ї Юрія та Марії Гусяків. Близькими родичами мами були відомі діячі ОУН Василь Білас та Дмитро Данилишин.
У рідному Трускавці закінчила українську народну школу і вже від 1919 року мала тісні контакти з членами підпільної Організації українських націоналістів та виконувала доручення. У 1940 році НКВС заарештували її батька. Через три роки закінчила торговельну гімназію у Дрогобичі. Та через її громадську позицію уснувала реальна загроза для молодою дівчини. Відтак вона разом з матір’ю перейшла в підпілля.
У 1946 році разом з підпільницями Ольгою Ільків та Мартою Пашковською їде до Стрия, де отримує завдання організувати хату-криївку. Діставши документи переселенців з Польщі, Дарія Гусяк з мамою і Мартою Пашковською організовує таку хату в селі Грімне Городоцького району. В тій хаті у 1947 році три тижні перебував Роман Шухевич. Як наслідок, Дарія стає зв’язковою Головнокомандувача УПА і на Великдень 1948 року офіційно прийнята в ОУН при великій кількості повстанців та присутності самого Романа Шухевича.
Та вже через два роки заарештована і з 2 березня 1950 року утримувалась радянськими спецслужбами в тюрсі на Лонцького. Через рік перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. «Зрада Батьківщини» на 25 років тюремного ув’язнення, яке відбувала в далеких тюрмах Верхньоуральська та Володимира. Пізніше відправлена в Мордовію.
«Знаєте, я ніколи не жаліла про те, чим займалася. Навіть думки такої не припускала. Я ж могла… Я навіть тепер розумію, що якби написала покаянну заяву, я би того ж дня була на волі. Але того навіть на думці не було…», – говорить сама Дарія Гусяк.
Звільнена через 25 років, у березні 1975. Дозволу на повернення на батьківщину не отримала, тому поселилась у Волочиську Хмельницької області у подруги по боротьбі Катерини Зарицької.
У Львів переїхала вже за Незалежної України, і з 1995 року тут мешкає. У 2008 році нагороджена президентом України Орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня та «Орденом Лева» від міста Львова.
Наталка РАДИКОВА
