Сьогодні, в час, коли героїчна боротьба нашого незламного, свободолюбивого, такого неймовірного у всіх проявах – в любові і в ненависті, у мирі і у війні , – народу, у цій священній війні за рідну землю , – в усьому світі , навіть у найбільш віддалених його куточках, знають, де знаходиться Україна. Кольори неба і пшеничного поля, такі дорогі нашому серцю кольори, заполонили раптом усю земну кулю і огорнули її українським прапором. Це теперішній час.
Але всі, хто пам’ятає — що таке Совєтський Союз, а ті, хто не пам’ятає — то зараз, у цій війні їм відкрилась страшна суть і єство того Мордору. У глухі 80 — ті роки, коли українська культура та ідентичність були черговий раз під загрозою, репресії, придушення найменших проявів національного, – у світ раптом увірвалась пісня, українська пісня. Голос співачки проникав глибоко в серце, він ніс у собі невимовну тугу усіх тих українців, хто змушений був назавжди залишити свою Батьківщину і промовляв для цілого світу — є такий особливий куточок на землі, де живуть люди, котрі мріють бути вільними та виборюють своє право на незалежність – і він називається Україною. У 1991 році Україна стала незалежною і свою незалежність більше ніколи і нікому не дозволить відібрати. А той голос належав молодій тендітній жінці, яку звали Квітка Цісик і сьогодні, 4-го квітня в день її народження хочемо згадати цю визначну Українку.
Народилась в Америці, куди її батьки, розділивши долю тисяч українців скитальців, дістались у 1949 році. Від батька — Володимира Цісика — талановитого львівського скрипаля, його брата Зенона, музиканта Львівського театру, Квітка, як і її сестра Марія, перейняли любов до музики і надзвичайне музичне обдарування. Марія стала відомою піаністкою, а Квітка — видатною співачкою. Видатними були майже всі особистості з роду її матері — Іванни ( Асі) . Дідусь Іванни – відомий галицький архітектор та суспільно – громадський діяч Василь Нагірний, а його донька — Софія, – здібний математик та педагог, котра довгий час працювала зі своїм чоловіком — професором Василем Левом — вченим, мовознавцем, істориком літератури та письменником — на ниві шкільництва у Львові і в США.
У 1944 році вони разом з дітьми — донькою Іванною та сином Васильком змушені були залишити своє львівське помешкання по вул. Глибокій, 8, до котрого вже ніколи не повернулись. Іванна вийшла заміж за Володимира Цісика в одному з таборів для переселених осіб у зоні Західних союзників, де у серпні 1945 року у них народилась донька Марія.
А Квітка народилась 4 квітня 1953 року в Нью Йорку. З дитинства грала на скрипці, займалась балетом, вокалом, співала в хорі. Виховувалась в українському дусі, з 7 до 16 років пластунка Квітка відвідувала тритижневі табори в горах, у 1967 році організувала з дівчат 30 – го куреня ім. Софії Галечко в Нью Йорку співочий гурт “Соловейки”, яким керувала протягом трьох років. Закінчила у 1970 році Вищу школу музики і мистецтва у Нью Йорку, мала декілька закордонних семінарів та стипендій, де серйозно студіювала оперний спів. Співачка володіла рідкісним колоратурним сопрано, її голос мав неймовірний, за визначенням спеціалістів, вокальний тембр.
Та славу вона здобула згодом — як найпопулярніша виконавиця джинглів у США — рекламних мотивів для радіо і телебачення, до кінця життя була єдиним голосом для автомобільної компанії “Ford Motor”. Відомими є її записи саундтреків до художніх фільмів, де брала участь і як акторка, записи платівок — вона була знайома і співпрацювала з багатьма зірками американського музичного світу, та, напевно, найбільшим є її вклад для української музики.
Квітка Цісик записала два диски з українськими народними та популярними піснями, запросивши найвідоміших студійних інструменталістів Нью Йорка, – своїм коштом. Планувала випустити третій україномовний альбом з колисковими або сучасними піснями, та її життя передчасно обірвалося. Вона вміла співати так званим “Білим голосом” – своєрідною манерою жіночого фольклорного співу, яку можна почути в карпатських селах.
Саме в такій манері записано декілька пісень до альбому “Пісні з України” ( 1980 р), який присвятила своєму батькові — Володимиру Цісику. Вона , котра лише один раз ( у 1983 р) побувала в Україні, на своєму другому диску “Два кольори”(1989р.) зробила присвяту: “Присвячую поривам нескореного українського духа і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану”. У Радянському Союзі пісні Квітки Цісик були заборонені.
Україна вкотре виборює своє право вільно жити і панувати “у своїй сторонці”. На цьому маленькому окрайчику землі зараз ведеться остаточна битва – нескорений український дух поборює Морок, і під проводом Св. Архистратига Михаїла простромлює мерзенне тіло темного Змія. Такі поняття як табори переселених осіб, еміграція — знову, як і в юності батьків Квітки Цісик , увійшли в наше життя. Слова останньої пісні, записаної Квіткою – “Журавлі” на слова Богдана Лепкого, знову зазвучали у долях багатьох українців :
” Чути кру-кру-кру
В чужині помру
Заки море перелечу-
Крилонька зітру…”
Та на цей раз, ми віримо – все буде інакше, і весною Журавлині ключі повернуться в Україну.
Так само, як і колись, нащадки славного роду Нагірних, до якого належала Квітка, беруть участь у “безнастанних змаганнях по обидвох боках океану”. ЇЇ кузинка, журналістка та громадська діячка Христина Лев стала засновницею американської фундації Foundation to Preserve Ukraines Sakral Arts (FTPUSA), який допомагає і надалі допомагатиме ( зважаючи, на страхітливі втрати) у реставрації наших святинь . Фундація , однією з перших, підтримала діяльність нашого новоствореного Центру порятунку культурної спадщини. Підтримала нас і ціла родина Левів, а також свій внесок зробив і чоловік Квітки Цісик — Едвард Раковіч.
Квітка Цісик (Kacey) (4.IY.1953 — 29.III. 1998) — американська співачка українського походження, популярна виконавиця рекламних джинглів у США, оперна та блюзова співачка, виконавиця народних та популярних пісень.
Наталка ФІЛЕВИЧ
Директор Фонду Нагірних
