Твори митців Галичини першої половини ХХ ст. мало вивчені, а отже потребують дослідження, збереження і переосмислення цих національних здобутків.
Передумови для виховання і підготовки мистецьких кадрів були зрілими, міцними і самостверджувальними. До мистецького галицького середовища після краху УНР значна частина української творчої інтелігенції, ховаючись від переслідувань Москви, оселилась в Західній Україні, яка хоч була окупована Польщею але мала певну змогу до національно-культурного мистецько-наукового розвитку.
Ось тому у Львові, окрім мистців галичан, жили і працювали відомі художники наддніпрянці: Юрій Магалевський, Петро Холодний, Павло Ковжун, Микола Бутович, Роберт Лісовський, Василь Дядинюк.
Творча молодь Галичини мистецьку освіту здобувала у Львівській Промисловій школі, у приватній школі Олекси Новаківського. На початку ХХ сторіччя у Львові було потужне і сприятливе середовище для розвитку і продукування українського національного мистецтва, яке здійснювали художники міжвоєння. Вони здобувши фах митця створили перші творчі здобутки на Рідній Землі і вимушені були емігрувати рятуючи власне життя від совітського окупанта.
Один з таких здобутків того часу це настінні розписи церкви Св.Вм. Дмитрія у селі Лука Золочівського району Львівської області. Храм збудований у 1894 році, а розписи стін виконані у 1939 році українським молодим (на той час мав 31 рік) мистцем Антіном Малюцою.
Надзвичайно цікаво композиційно вирішує автор малярство у даному просторі: перевагу віддає орнаментальній частині, а сюжетні сцени (святих) дає як доповнення до цього просторового ансамблю. Чому саме орнамент, бо його переконливо і гармонійно прив’язує до напрочуд гарних дерев’яних великих вікон перетинки яких складає ажур геометричних фігур квадрату й кілець. Характер цих вікон поєднанні з орнаментикою набирають змістовності – ніби ворота в небо, рай тощо…
Вікна обрамляє фризом з елементами гуцульської різьби трикутника й кучерика. Орнамент стін за рисунком досить скупий, це – стрічка гостроконечного трикутника в поєднані з пів овалом. Колористика досить стримана від фіолетово-коричневого через червлень до вохри.
Для тла стін використовує вохру видозмінюючи її окремі площини температурою. Склепіння бокових нав є темно фіолетово коричневе. В цій колористиці й характері орнаментики відчувається глибокий богословський зміст – жертовності Сина Божого, а одночасно, як пророцтво на долю Вкраїни в жорстокій і затяжній ІІ Світовій війні. Пілястри вирішені по-особливому – це стрічкова аскетично-площинна рослинна орнаментика модулем якої є стебло з квіткою. Форма якої овальна і обабіч охоплена геометричними хвильками. Поєднання таких форм створює психологічну уяву пульсації енергії й рухливості квітки.
Цікавим є також те, що в давніх наскельних зображеннях ця хвилька означала випромінювання Божої Сили, тобто Святого Духа. В даному випадку митець веде невимушений натяк з закладин початку віри в Бога з найдавніших часів до конкретної богословської мови християнства через ілюстративні євангельські сцени, святих мучеників й святих чільників Руси-України в одязі котрих присутня українська національна символіка тризубця. Це як вираз утвердження Української церкви, Української держави.
Але особливо і цікаво розгортається богословська символіка з національними прагненнями у восьмерику бані храму, яка намальована двопасійною композицією під вікнами. Верхній пас складається з чотирикутних площин із символами, об’єднаних чотирма веселковими смугами.
А в нижньому пасі овальні променисті сонця із символічними малюнками чергуються з євангельськими херувимами. У горі розташовані такі символічні сюжетні сцени: 1) ягня у сяйві; 2) семисвічник; 3) пелікан годує своєю кров’ю пташенят; 4) п’ять хлібин з двома рибинами; 5) олень п’є з джерела; 6) Мойсеєві скрижалі; 7) хрест із чашею та дві пави (права п’є з чаші); 8) животворний хрест. Унизу, відповідно, бачимо: 1) чашу; 2) євангельського херувима; 3) храм прадавньої Св. Софії Київської на золотистій карті соборної України (з Надсянням, Підляшшям, Холмщиною, Кримом і Кубанню) 4) євангельського херувима-лева, 5) книгу із сімома печатями; 6) євангельського херувима-бика, 7) Ноїв ковчег з вісьмома вітрильниками й чотирма жовто-синіми прапорами; 8) євангельського херувима-орла.
Отже дві символічно-сюжетні сцени – третя і сьома, мають повчально-предвісницьку мораль, що всі наші етнічні землі зберуться в Єдину Соборну Україну з центром великого храму пресвятої Софії київської, бо це є наше Сонце Правди, а корабель з вісьмома вітрильниками чотирма жовто-синіми прапорами це – наш порятунок — зібратись українцям в одну міцну державу з єдиною помісною церквою.
Відповідно до розпису храму бачимо, що все це правда, бо на темнофіолетово-коричневих склепіннях бокових нав променіють синьо-блакитними крилами херувими; голівки яких плавно переходять в зорі; між ними в центрі знаходиться монограма “ХР“ (Живе Слово Христос). А далі напрошується думка: «Від Вас богобоязні молільники споглядальники вимагається тільки молитися, боротися й терпіти щоб здійснилось те що бачите на стінах Луківської святині».
Ось така мова настінного письма сільської церкви Св. Влкмч. Дмитрія Солунського, що на Золочівщині замовником якого був простий сільський священик УГКЦ, а виконавцем український митець ХХ сторіччя часу міжвоєння Антін Малюца. Розписи які не потрібно викрадати вивозити до Ізраїлю чи до Америки або робити надмірно-шокуючу рекламу, як звичай в Україні полюбляють робити таку параду іноземці.
Луківські церковні розписи необхідно реставрувати вивчати, оприлюднювати (опубліковувати), бо це мистецтво світового рівня. В ньому є нові композиційні винаходи техніко-технологічні застосування. Це високе мистецьке досягнення до якого ми повинні повернутись, бо втратили його через лихоліття совєтчини. І це одна єдина пам’ятка монументального малярства Антіна Малюци.
Всю цю історію оприлюднив вам через матеріал вивчених світлин… На сьогоднішній день ці розписи перетиньковані “церолітами“, гіпсами, частина перемальовані. При підтримці ініціативної групи мешканців села Лука й пароха церкви Св. Влкмч. Дмитрія о. Івана Медвідя розпочато реставрацію храму: відреставровано полудневу наву розкрито від гіпсового тиньку північну наву. Восьмерик бані і сама баня, арки, в стані перегіпсувань і перемальовувань авторського стінопису.
Село Лука надто мале –50 хат. Воно не спроможне відреставрувати і зберегти розписи. Тому релігійна громада церкви святого великомученика Дмитрія Солунського УГКЦ села Лука Золочівського району звертається до всіх небайдужих з проханням допомогти з реставрацією шляхом переказом коштів на рахунок 26008053703276 в ПАТ КБ «Приватбанк.
Антін Малюца народився у 1908 році в багатодітній священичій родині в селі Токи (тепер – Підволочиського району Тернопільської області). Мистецьку освіту здобув у Школі Олекси Новаківського. У 1935—1939 рр. навчався в Державному інституті пластичного мистецтва. Відвідував курси графіки Людвіка Тировича у Львовській політехніці. Під час німецької окупації ( 1941—1944) працював викладачем малярства й заступником директора Мистецько- промислової школи у Львові. Крім того експонував тоді свої твори на збірних виставках.
Перед відступом німців, 1944р., емігрував до Німеччини. За кордоном активно працював як митець, брав участь у виставках, вивчав археологію, етнографію та філософію, писав мистецтвознавчі праці. Помер Антін Малюца 1970 році в Нью-Йорку (США) похований на українському цвинтарі в Бауд-Бруку.
Особливо помпезна шана віддається пам’яткам XV –XVIII ст.. Їх реставрують, оберігають, крадуть, про них пишуть, а от пам’ятки початку ХХ ст.. – перемальовують, забувають… Але не забуваймо, що розвиток сакрального мистецтва здійснювався тільки в Західній Україні в ті часи коли в Великій Україні руйнували Михайлівський Золотоверхий. Пам’ятаймо, що наша сила в нашій пам’яті, в наших здобутках. Нам сьогодні потрібно докладати максимально зусиль, щоб збудувати цивілізовану християнську європейську державу. Любімо свою Україну щирим серцем, а тілом до глибини власної кишені… прості та заможні українці об’єднаймося навколо спільного добра, щоб тим самим Божий мир щораз більше панував у нашім прекраснім краю!?
Борис ІВАНІВ
художник-реставратор
