Цими днями у виставкових залах Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької ( вул.Листопадового Чину, 7) можна оглянути експозицію виставки творів видатного графіка, живописця Зеновія Кецала (1919–2010).
На експозиції, яка влаштована з нагоди 100-річчя від дня народження митця, представлено 35 творів графіки, що нині зберігаються у фондових збірках Національного музею у Львові ім. А. Шептицького.
Зеновій Кецало (1919–2010) – видатний український живописець, графік, організатор та учасник мистецького життя Львова середини ХХ ст. Виставка графіки, яка влаштована з нагоди 100-ї річниці від дня народження художника, представляє твори із фондових зібрань Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Розгорнена у камерному форматі ювілейна експозиція насвітлює етапи творчої еволюції художника у пошуках власного мистецького виразу.
Зеновій Кецало народився 12 лютого 1919 року у с. Добрівляни Золочівського району Львівської області. Початкову освіту здобув у народній школі в рідному селі та продовжив навчання у загальній школі й приватній гімназії ім. Артура Гротгера у Ходорові. Саме тут отримав перші уроки образотворчої грамоти.
У 1933 р. Зеновій Кецало вступив до Художньо-промислової школи у Львові і обрав монументальний живопис. Його викладачами були відомі польські художники: Йозеф Старжинський, Йозеф Внук, Людвиг Тирович. Після закінчення Художньо-промислової школи З. Кецало продовжив студії у Краківській академії красних мистецтв (1938–1939) (викладачі з фаху: професори Казимир Сіхульський, Ксаверій Дуніковський та ін.). Утім, навчання довелося перервати через початок Другої світової війни. У цей час З.Кецало майже рік викладав креслення і малювання у трьох ходорівських школах – українській, польській та єврейській. У 1941 році – мобілізований до Радянської армії. Невдовзі був несправедливо звинувачений в антирадянській діяльності, за що потрапив до сталінських таборів, в яких утримувався 8 років. Після повернення із заслання, сприяннями художника Володимира Патика та письменниці Ірини Вільде, оселився у Львові й занурився у його мистецьку атмосферу.
Становлення Зеновія Кецала як митця припало на час так званої «відлиги» (1956–1964). Саме у графіці, в якій художник працював упродовж 1960–1980-х рр., він продемонстрував сильні риси власного мистецького обдарування. Попри усю універсальність свого художнього досвіду, він сприймається, в першу чергу, як майстер графіки, талановитий рисувальник, автор визначних творів, що стали надбанням львівської школи графіки, традиції якої митець продовжував та розвивав. Концепція його творчості ґрунтувалась на міцній основі української образотворчої традиції, яку заклали художники попередньої генерації: О.Кульчицька, П. Ковжун,
С. Гординський, М. Бутович, Е. Козак та ін.
Зусиллями З. Кецала актуалізувались такі жанри образотворчого мистецтва, як: лірико-побутова композиція, фольклорно-етнографічний жанр, портрет, документальний малюнок. Він продовжив традиції естампної графіки, збагативши новими формальними засобами техніки офорта, акватинти, мецо-тинто, пастелі та монотипії.
Саме завдяки старанням З. Кецала у Львові вдалося відновити роботу майстерні графіки. Після припинення (1948) прийняття студентів на графічний факультет Львівського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва (тепер – Львівська національна академія мистецтв) послабилось зацікавлення графікою. З.Кецало був причетним до відновлення літографської майстерні, для якої було закуплено офортні верстати та інше обладнання. У майстерні графіки пройшли вишкіл у майбутньому відомі львівські митці: Дмитро Парута, Євген Манишин, Богдан Мусієвський, Мирослав Откович, Іван Крислач та інші.
У 1963 р. Зеновій Кецало очолив секцію графіки й увійшов до правління Львівського відділення Спілки художників УРСР. Мистецькі й організаторські досягнення митця були оцінені присвоєнням йому урядових звань «Заслуженого художника України» (1990) та «Народного художника України» (1995).
У першій залі експозиції представлено ранні твори митця (1950-х рр.), виконані в техніці лінориту. Вони невеликі за форматом, проте монументальні за звучанням й вражають багатством асоціативного відображення дійсності та глибинним змістовим наповненням: «Копи» (1958), «Перед бурею» (1958), «Дземброня» (1959), «Журавель» (1959). В експозиції другої кімнати можна оглянути графічні аркуші (1960—1980-х) у техніках офорта, мецо-тинто, акватинти, сухої голки, літографії. Їх доповнюють акварелі, виконані під час подорожей Карпатами, Прибалтикою, Таймиром та Уралом. Саме ці твори принесли митцеві визнання одного з найкращих акварелістів України.
Експозиція виставки покликана вшанувати пам’ять Зеновія Кецала та з позицій часу окреслити його значення і місце в сучасній культурі України.
Іван ТЕРЕЩУК
завідувач відділу сучасного мистецтва НМЛ ім. Андрея Шептицького
Люба КОСТЬ
завідувач Художньо-меморіальним музеєм Олени Кульчицької у Львові
