Українська фотографія Львова у персоналіях. Портрет одинадцятий: Ярослав Масляк

Ярослав-Іван Масляк – ще один представник молодшого покоління українських фотоаматорів міжвоєнної Галичини. Людина неймовірного таланту – його творчості притаманне тонке почуття гумору і легкий публіцистичний стиль. У студентські роки захопився фотоаматорством і новому захопленню віддавав не менше часу, ніж літературній праці. У фотомистецтві не боявся експериментувати і шукати незвичайних сюжетів і ракурсів  – знав, куди «звернути око своєї камери».

Ярослав Масляк, ймовірно 1950–1960-ті рр. (Новий обрій. – 1967. – Ч. 3)

Ярослав Масляк. Шуварі (перша нагорода на конкурсі «Зима»), 1935 р. (Світло й Тінь. – 1935. – Ч. 4)

Народився 1909 р. у місті Бережани на Тернопільщині в інтелігентній родині – його батько був радником суду. До 1925 р. родина мешкала в Болехові на Івано-Франківщині, де батько Ярослава у період ЗУНР був керівником суду і посадником, а після арешту поляками був довший час без праці. 1926 р. батькові запропонували посаду судді у Ропчицях поблизу Тарнова, тому батьки продали дім у Болехові і придбали житло у Львові, куди переїхав Ярослав із бабусею, братом та сестрою.

1929 р. юнак закінчив академічну гімназію у Львові. Почав студіювати ветеринарію, але з волі батьків перейшов у Львівський університет вивчати право, до якого не відчував жодних симпатій. Після завершення студій юридичною практикою так ніколи і не займався. Водночас цікавився музикою і завершив з відзнакою шестирічний курс гри на піаніно.

У студентські роки поринув в активне громадське життя, вступив до Пласту, належав до Організації українських націоналістів (ОУН). Був редактором часопису «Наш Клич», писав репортажі з пластового життя для журналу «Молоде Життя», друкував нариси, оповідання в часописах «Український Голос» (Перемишль), «Студентський Шлях» (Львів), «Пробоєм» (Прага).

Я. Масляк закінчив курси фотографії при Львівському університеті, які проводив професор Юзеф Світковський, згодом став членом Українського фотографічного товариства (УФОТО), членом редколегії журналу «Світло й Тінь», в якому публікував статті та вміщував свої світлини.

Шпальта журналу «Світло й Тінь» (1936. Ч. 9) зі статтею Ярослава Масляка

Ярослав Масляк. Зимовий пейзаж, 1939 р. (Світло й Тінь. – 1939. – Ч. 1)

Низку фоторобіт Ярослав Масляк виконав у спілці із братом Романом, теж фотоаматором. Брати часто працювали разом, любили експериментувати, наприклад спробували власні сили у модерному стилі – «нова речевість». У конкурсі на краще фото фірми «Альфа» брати Масляки отримали першу нагороду – міжвоєнні критики писали, що «взагалі сила Масляків у їх малярськости», їх порівнювали із «старофлямандськими пейзажистами». Брати – учасники виставок української фотоґрафіки, організованих УФОТО у Львові: – у травні-червні 1934 р.; у квітні 1937 р. і квітні 1938 р. у приміщенні Природничому музеї Наукового Товариства ім. Т. Шевченка.

Ярослав і Роман Масляки. Знимки до статті «Хмари», сер. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1936. – Ч. 8)

Ярослав і Роман Масляки. Маки, сер. 1930-х рр. (Світло й Тінь. – 1936. – Ч. 8)

1935 р. Я. Масляк був заарештований польською владою за співпрацю з ОУН, перебував в ув’язненні у Львові («Бригідки») і в концтаборі Береза Картузька.

Після повернення до Львова став керівником студентської драматичної студії (режисер –  Леся Кривицька). Належав до Спілки українських письменників, тісно співпрацюючи із Театром малих форм «Веселий Львів», який ставив вистави-рев’ю.

Із початком Другої світової війни Я. Масляк емігрував. 1940 р. працював керівником інформаційного бюро при Українському допомоговому комітеті у Кракові, а від 1943 р. – секретарем комітету в Ярославі, де й одружився. У 1944—1945 рр. співпрацював у тижневику «Земля» (Плауен, Німеччина). Був одним із активних організаторів громадсько-культурного життя українців у таборах переміщених осіб: керував українськими табірними театрами у Мангаймі та Ельванґені (Німеччина).

1949 р. емігрував до Австралії. Упродовж двох років працював звичайним робітником на фабриці. Оселившись у Сіднеї, Я. Масляк став одним із організаторів українського культурного життя в Австралії. Із 1950 р. на запрошення Євгена-Юлія Пеленського співпрацював із часописом «Вільна Думка»: писав фейлетони та гуморески про життя українців в Австралії, підписуючись псевдонімом Грицько Волокита. Згодом вони ввійшли до книги «Дар любови». Друкувався також у часописах «Новий обрій» (Мельбурн), «Нові дні» (Торонто), «Перець» (Мельбурн», «Слово» (Сідней) «Церква і життя» (Мельбурн), де вміщував літературні рецензії та фейлетони.

1957 р. Я. Масляк організував у Сіднеї Гурток прихильників сцени, яким сам керував. У 1974—1985 рр. керував українським театром легкого жанру «Летюча естрада» (здебільшого акторами були студенти-аматори): виступав одночасно і як режисер, і як драматург. Упродовж 20 років очолював також українознавчі та педагогічні курси. Член об’єднання українських письменників «Слово».

Обкладинка збірки прозових і драматичних творів Ярослава Масляка (під псевдонімом Грицько Волокита) «Дар любови» (Мельбурн, 1983) (зі сайту http://diasporiana.org.ua)

Ярослав Масляк, ймовірно, 1980-ті рр. (Альманах українського часопису Вільна Думка та фундації Українознавчих Студій в Австралії.— Сідней, 1994)

Помер 1996 р. і похований на кладовищі Руквуд у Сіднеї.

Ярослав Масляк – автор репортажів, нарисів, віршів, дитячих оповідань, фейлетонів, дотепних текстів для конферансьє, п’єс, жартівливих водевілів і драматичних скетчів. Його називають майстром гумору – написав комедії «Моя дочка Шкаралупа» (1952), дитячу п’єсу «Найкраща мати» (1970), низку одноактівок і скетчів, збірку прозових і драматичних творів «Дар любови» (Мельбурн, 1983). Як фотомитець теж надзвичайно цікавий – його світлини відзначаються високим технічним рівнем, мають у собі багато динаміки і настрою, для них характерні прості і чіткі лінії.

Дзвінка ВОРОБКАЛО

 Джерела:

1. Альманах українського часопису Вільна Думка та фундації Українознавчих Студій в Австралії.— Сідней, 1994. – 936 с.
2. Мох Ол. VІІ. Вистава української фотоґрафії // Нова Зоря. – 1937. – 25 квіт.
3. Чуб Д. [Нитченко Д.]. Ярослав Масляк — автор легкого жанру // Волокита Грицько. Дар любови: гуморески, фейлетони, драм. кетчі, п’єса. – Мельборн, 1983. – С. 5–12.
4. Комариця М. Масляк Ярослав-Іван // Українська журналістика в іменах : матеріали до енциклоп. слов. — Львів, 2000. — Вип. 7. — С. 212—213.
5. https://uk.wikipedia.org.