Українське фізичне виховання, або короткий виклад історії від Степана Гайдучка

0
93
Українське фізичне виховання, або короткий виклад історії від Степана Гайдучка

Степан Гайдучок (13.03.1890 р., с. Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 16.03.1976 р., м. Львів) – професор тіловиховання, журналіст, громадський та культурно-просвітній діяч, вояк Галицької армії; активний діяч, практик і теоретик гімнастично-спортивного руху, один з організаторів і активних діячів руханкових і спортивних товариств («Український спортовий кружок» в Академічній гімназії у Львові, «Сокіл-Батько», «Україна», «Пласт», «Карпатський лещетарський клуб», «Український спортовий союз», «Український студентський спортовий клуб», СК «Сагайдачний» у Філії Академічної гімназії у Львові та ін.), збирач документів і укладач фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху, учень і послідовник професора Івана Боберського.

Степан Гайдучок
Степан Гайдучок

За своє життя написав чимало праць про фізичне виховання та спорт. Серед іншого в нього є узагальнююча публікація про розвиток фізичного виховання серед українців. Зокрема, він долучився до створення першої української енциклопедії – «Українська загальна енцикльопедія» (УЗЕ) або «Книга Знання» (Львів, Станиславів, Коломия), яка у трьох томах вийшла друком у 1930–1935 рр. в Галичині. До праці над виданням були залучені визначні українські науковці та культурні діячі, які проживали і працювали в різних країнах Європи та Америки. Найвідоміші серед них: Дмитро Антонович, Аґенор Артимович, Леонід Білецький, Василь Біднов, Іван Боберський, Ілько Борщак, Сергій Бородаєвський, Євген Вировий, Теодор Галіп, Станіслав Дністрянський, Мирон Дольницький, Віктор Доманицький, Володимир Дорошенко, Олександр Доценко, Осип Думін, Андрій Жук, Василь Іванис, Борис Іваницький, Петро Карманський, Іссак Мазепа, Симон Наріжний, Іван Огієнко, Володимир Січинський, Степан Смаль-Стоцький, Дмитро Чижевський, Лев Чикаленко, Святослав Шрамченко, Вадим Щербаківський, Андрій Яковлів. Стаття Степана Гайдучка під назвою «Фізичне виховання» вийшла друком 1935 р. у третьому томі «Української Загальної Енцикльопедії. Книзі Знання в 3-ох томах» у розділі «Україна».

Публікую із збереженням мови та правопису оригіналу.

Степан Гайдучок

Фізичне виховання

Хліборобство, лови й воєнне діло приневолювали українців від найдавніших часів розвивати силу й гартувати своє тіло. Вроджений людині нахил до розваги спонукував молодь гратися: підбивати гілкою коротке полінце («кички»), бігати в колесі й у ряді, при власному співі з поданими руками, й нарешті танцювати при музиці. Кидання плиток через річку, камінчиків із пращі до цілі, біг наввипередки, виривання палиці з рук, дужання, змагання навкулачки, плавання, совганка на льоду, санкування, їзда верхи, стріляння з лука — це найдавніші принагідні тілесні вправи укр[аїнської] молоді.

Систематичні фіз[ичні] вправи повстали щойно в XIX в[іці], й витворили їх швайцарці, німці, анґлійці, шведи, данці, чехи, нарешті за почином французів введено наново олімпійські змагання зперед 3.000 років, де тепер можуть мірити свої сили всі народи. Ці сист[емні] вправи завели у себе й українці, відповідно до відносин у поодиноких землях.

Титульна сторінка третього тому “Української Загальної Енцикльопедії. Книги Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1935 р.).
Титульна сторінка третього тому “Української Загальної Енцикльопедії. Книги Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1935 р.).

Перший укр[аїнський] підручник руханки видав О. Попович у Чернівцях 1889 [р.], перший устав для укр[аїнського] ґімнастичного т[оварист]ва склав за чес[ьким] зразком 1894 р. В[олодимир] Лаврівський у Львові. Того самого року засновано перше укр[аїнське] руханкове т[оварист]во «Сокіл» у Львові, за почином інж[енера] Вас[иля] Нагірного. Воно поширило свою діяльність на цілий край і за почином Альфреда Будзиновського займається не лише ґімнастикою і змагом, але й пожежництвом та мандрівництвом.

Великі заслуги для укр[аїнського] фіз[ичного] виховання поклав проф[есор] Ів[ан] Боберський, від 1901. р. провідник учит[ельського] гуртка, а від 1908. р. голова «Сокола-Батька». Він мав закорд[онний] руханковий вишкіл та визн[аний] орґанізаційний хист і, як учитель ґімнастики у львів[ській] укр[аїнській] акад[емічній] ґімназії, розбудив в укр[аїнській] молоді охоту до фіз[ичних] вправ. У згаданій ґімназії утворилися перші дружини «копаного м’яча». а за нею й ін[ші] укр[аїнські] школи заводили в себе змагові гуртки. 1911. р. укр[аїнські] студенти [Львівського] унів[ерситету] основують змаговий клюб «Україна», що владжує змагання в легкій атлєтиці, в дужанні й ситківці. Окружні здвиги «Сокола» в Стрию 1909. р. і в Тернополі 1910. р. підготовили 1. краєвий сокільський здвиг у Львові 1911. р.

Перша сторінка публікації Степана Гайдучка “Фізичне виховання” у третьому томі “Української Загальної Енцикльопедії. Книги Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1935 р.).
Перша сторінка публікації Степана Гайдучка “Фізичне виховання” у третьому томі “Української Загальної Енцикльопедії. Книги Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1935 р.).

1900р. др. К[ирило] Трильовський засновує руханкові т[оварист]ва «Січі», гол[овно] на Гуцульщині, «Укр[аїнський] Січовий Союз» уладжує здвиги «Січей» у Станиславові 1910, у Снятині 1912. р., 1911 завдяки др. Ол[ександру] Тисовському починає орґанізовуватися пласт в укр[аїнських] школах. 1912. р. за почином Ів[ана] Чмоли укр[аїнські] студенти львів[ського] унів[ерситету] звертають увагу на стрілецькі вправи, і 1912. р. в т[оварист]ві «Основа» владжено виставу нарисів до стрілецького однострою. Перші два стрілецькі т[оварист]ва «Січові Стрільці» і «Стрілецький Сокільський Курінь» утворилися у Львові, дальші в Дрогобиччині. Орґанізатором сокільських стрільців був Семен Ґорук. У II. краєвому здвизі 28.VI.1914. р. у Львові взяли участь «Соколи, «Січі», змагові клюби, пластові гуртки, стрілецькі відділи, і в же в серпні 1914. р. члени цих товариств добровільно зголошувалися до лєґіону «Українських Січових Стрільців», що 1918. р. став зв’язком Укр[аїнської] Галицької Армії. По війні всі Січові орґанізації зперед війни порозв’язувано, таксамо перестав існувати від 1930 [р.] Пласт. А проте руханкова ідея не гине, як де є змога, ґімнастичні т[оварист]ва стараються відновити свою діяльність. «Сокіл-Батько» уладив 1923. р. «Запорозькі ігрища», а 1934. р. III. краєвий здвиг. Молодь «Рідної Школи» у Львові виступає на своїх щорічних здвигах із гарно підготованими вправами на площі «Сокола-Батька». «Карпатський Лещетарський Клюб», оснований 1924. р. зорґанізував укр[аїнських] лещетарів та відкрив 1933. р. свій власний захист у Славську. «Укр[аїнський] Спортовий Союз», оснований 1925. р., старається переводити пляново змагання. На місце порозв’язуваних «Січей» Р[оман] Дашкевич дав 1925. р. почин до основин «Лугів», які відкрили у Львові 1934. р. «Луговий майдан». Утворена 1931. р. руханкова орґанізація радикальної молоді «Каменярі» перевела свій здвиг 1934. р. в Тернополі.

Рекламне оголошення про продаж “Української Загальної Енцикльопедії. Книги Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1930–1935 рр.). Часопис «Діло», Львів, 1935, 24 березня, число 77. З сайту Libraria. Архів української періодики онлайн.
Рекламне оголошення про продаж “Української Загальної Енцикльопедії. Книги Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1930–1935 рр.). Часопис «Діло», Львів, 1935, 24 березня, число 77. З сайту Libraria. Архів української періодики онлайн.

На Закарпатті розвиваються по війні руханкові товариства й пластові гуртки, в найновіших часах — (гол[овно] між гуцулами) «Січі». На Буковині, де до війни було 112 «Січей» і був «Союз Січей» (від 1904 [р.]), порозв’язувано по війні всі «Січі», є тут лише гуртки копаного м’яча (найважніший «Довбуш» 1920) у Чернівцях.

На Наддніпрянщині почала молодь, від 1911. р. цікавитися руханкою підо впливом Львова. Больш[евицька] влада склала одноцільний плян фіз[ичного] виховання для цілого СРСР, і його виконують за вказівками централі в Москві. Для УСРР основано п’ять установ для вишколу вчителів фіз[ичного] виховання (Харків, Київ, Одеса, Дніпропетровське, Артемівське). Інститути, які стежать за впливом фіз[ичних] вправ на людське тіло, існують у Києві, Одесі й Харкові. Кожний громадянин має виховатися на «оборонця рев[олюційних] досягнень» і дістати відповідну посвідку.

“Українська Загальна Енцикльопедія. Книга Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1930–1935 рр.). URL: http://www.dukat-art.com/ua/auctions/ukrayins-ka-kniga-1/lot/26 (дата звернення: 13.04.2020).
“Українська Загальна Енцикльопедія. Книга Знання в 3-ох томах” (Львів, Станиславів, Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1930–1935 рр.). URL: http://www.dukat-art.com/ua/auctions/ukrayins-ka-kniga-1/lot/26 (дата звернення: 13.04.2020).

Між укр[аїнськими] еміґрантами в ЧСР працюють у Празі» «Союз укр[аїнського] сокільства за кордоном», оснований 1931. р. й «Укр[аїнський] січовий союз», оснований 1927. р.: «Канадійський український спортовий клюб» у Вінніпеґу, оснований 1926. р., стає до гри з анґл[ійськими] і фр[анцузькими] дружинами в ставку (бейзбол»). «Січовий Союз» у Америці» оснований 1917, уладжує летунські курси. В Арґентині основують «Соколи» від 1930. р.

Література: Франко Т., Історія і теорія руханки, Львів 1923; Гайдучок Ст., Провід тілесного виховання [«Канадійський Фармер»], Вінніпеґ, 1927; Вісник фіз. культури, Харків 1928–30; Фізкультурник України, Харків, 1931; Спортовий альманах [накладом кооперативи «Вогні»], Львів, 1933.

 Джерело: Гайдучок С. Фізичне виховання // Українська Загальна Енцикльопедія. Книга Знання в 3-ох томах / Під гол. ред. Івана Раковського. – Львів–Станиславів–Коломия: Видання кооперативи “Рідна Школа”, 1935. – Том третій. – С. 991–993.

Андрій СОВА
історик

Джерела і література:

  1. Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
  2. Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
  3. Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: https://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення:03.2018).
  4. Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.

Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com

Leave a Reply

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.