Однією з найцікавіших постатей ХІХ століття пов’язаних зі Львовом стала особа Францішека (Франца) Смольки. Політик, юрист, активний політичний діяч, президент нижньої палати австрійського парламенту – цей перелік можна продовжувати і продовжувати. І хоч більшість сучасних львів’ян навряд чи знають хоч щось про діяльність Смольки, проте наслідки його діяльності у Львові, більшість з них наочно бачить кожного дня – саме з його ініціативи на місці Високого замку було насипано пагорб на честь Люблінської унії, який існує і по-сьогодні. Отож Францішек Ян Смолька, хто ж він?
![Францішек Смолька](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/05/1-1.gif?resize=696%2C1044)
Народився майбутній політик 5 листопада 1810 в м. Калуш в родині поручника в Вінцентія Смольки, який походив з германізованої чеської родини, що осіла в Пруській Сілезії. Мати Францішека була угоркою за походженням. Спочатку Францішек навчався вдома, потім в у Львові. В 1831 році він закінчив відділ права Львівського університету. Працював у прокураторії скарбу Львова. У 1834 році почав працювати в адвокатській канцелярії Павела Родаковского, у 1836 році захистив докторат права. У 1840 відкрив власну адвокатську канцелярію.
Смолька на початку 1840-х років виявився втягнутим у активну діяльність польського національного руху. Проте його діяльність з великою «натяжкою» можна назвати успішною, оскільки уже 29 серпня 1841 він був заарештований, і наступні три з половиною роки відбув у в’язниці. Незважаючи на наступний процес 1845 року, коли його було засуджено до страти, а опісля помилувано, його можливостям кар’єри у офіційних органах влади здавалося б прийшов кінець, оскільки він отримав заборону там працювати і вимушений був працювати у приватних адвокатських конторах.
1848 рік приніс у Європу цілу низку революцій, не стала винятком і монархія Габсбургів. У 1848 році Смолька брав брав активну участь у революційних подіях у Відні, під час яких намагався врятувати від самосуду збуреного натовпу військового міністра графа Лятура. Революція у Австрійській імперії сприяла активізації і національних рухів, в тому числі і польського. Смолька очевидно не міг залишатись осторонь цих бурхливих подій, тому того ж 1848 року він стає членом польської Центральної національної ради.
Після революції, Францішек освоює маєтки в Моршині, Корчині, Крушельниці. Він не припиняє своєї активної політичної діяльності і нам відомо, що вже з 1861-го року він член міської ради Львова. Водночас, від кінця 60-х років він стає неформальним лідером тієї групи польського руху в Галичині, який виступав проти компромісів з офіційним Віднем. 60-ми роками датується і найбільш знакова його ініціатива для Львова – він запропонував насипати курган на честь Люблінської унії на місці Високого замку.
![Курган на початку ХХ ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2017/05/6-1.gif?resize=696%2C522)
Ініціатива, яка поза сумнівом була знаковою для польського націоналістичного руху ХІХ століття, сучасними археологами та істориками розцінюється менш захопливо, більш того, вона стала справжньою катастрофою для можливості отримання історичної інформації з для території де знаходився Високий замок, оскільки рештки укріплень розібрали без будь-якої фіксації і в процесі робіт, культурний шар, який містив унікальну інформацію про історію Львова від середньовіччя до кінця XVIII століття, було безповоротно знищено. Саме ж будівництво кургану, з огляду на технічні нюанси і часті обвали, у сучасників викликало хіба що скептицизм і глузування. Лише після смерті Смольки, на початку ХХ століття пагорб було достатньо укріплено і повноцінно перетворено на оглядовий майданчик, яким він є і по-сьогодні, ставши найвищою доступною для відвідування точкою міста, втративши свій первісний символічний характер.
В 1871 році Смолька міг стати навіть президентом Львова, проте він програв кілька голосів Зємялковскому. Загалом цей період був не найкращим у його житті, невдачі фінансового і політичного плану привели до важкого психологічного стану і до спроби самогубства, він перерізав собі горло бритвою, проте вижив. Продажа маєтків та допомога графа В. Дідушицького дещо покращила його становище. Він знову повертається до політичної діяльності і 1881 рік стає часом його тріумфу — він був обраний президентом Державної ради (нижня палата австрійського парламенту). Очолював він її до 1893 року.
Останні роки життя Смольки пов’язані зі Львовом. Він проживав та помер на 2-му поверсі будинку № 18 на вул. Словацького. Похований на Личаківському кладовищі, могилу його можна побачити і сьогодні. На сучасній площі генерала П. Григоренка до 1949 року стояв пам’ятник Смольці, який поставили львів’яни. Сьогодні ж, його постать відома здебільшого фахівцям. Активний політичний діяч, Смолька був людиною свого часу і сьогодні його можна сприймати по-різному. Проте кращим підходом було б спробувати його зрозуміти, а не засуджувати. І коли вкотре підніматиметесь на оглядовий майданчик Високого замку, задумайтесь над непростою долею людини, яка його створила.
Віктор ГУМЕННИЙ
Джерела:
- Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с.
- Franciszek Smolka (https://de.wikipedia.org/wiki/Franciszek_Smolka_(Politiker)
- Копець Люблінської унії, або маловідома історія Високого замку (http://photo-lviv.in.ua/kopets-lyublinskoji-uniji-abo-malovidoma-istoriya-vysokoho-zamku/)