13 березня 2021 року виповнюється 131 рік від народження професора українського тіловиховання, журналіста, громадського та культурно-просвітнього діяча, вояка Галицької армії, збирача документів і укладача фотоархіву українського гімнастично-спортивного руху Степана Гайдучка (13.03.1890 р., с. Підтемне Пустомитівського р-ну Львівської обл. – 16.03.1976 р., м. Львів).
На сайті Фотографії старого Львова упродовж двох останніх років було опубліковано чимало матеріалів про Степана Гайдучка та передруковано низку його праць. У сьогоднішній публікації подано деякі факти про його дитячі роки.
Степан Гайдучок народився в селі Підтемному у сім’ї Степана (?–1893) та Марії (1856–1916). У автобіографії, датованій 27 лютого 1950 року, він про свої дитячі та юнацькі роки писав таке: «Родився я в р[оці] 1890-13/ІІІ. в селі Підтемне, Щирецького району, Львівської області в сім’ї селян середняків. Батько умер [залишивши] мене дитиною десь 1893 р., мати в 1916 р. Були у мене брат старший від мене та старша сестра. Обоє селяни. Брат помер в 1943 р., а сестра мабуть в 1946 р. точно мені невідомий рік.
Батькова і мамина родина жила в селі Семенівка [тепер с. Пустомитівського р-ну Львівської обл. – А. С.], також селяни. По національності українець». Із зацитованого фрагменту можна зробити висновки про те, що Степана Гайдучок у трирічному віці втратив батька. Його та ще двох дітей – старших брата та сестру виховувала мати. Щодо селян-середняків, то Степан Гайдучок, працюючи в 1950 р. у Львівському державному медичному інституті, змушений був свідомо подати такі дані, щоб не наражати себе на зайві неприємності. Насправді, як оповідають мешканці села Підтемного, сім’я Степана Гайдучка була однією із найбагатших у селі. Й сьогодні, землі, якими вони володіли в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. називають «Гайдуківкою», «Гайдуковою долиною» тощо.
13 березня 1890 р. Степана Гайдучка було хрещено і миропомазано у церкві с. Підтемного (на жаль церква до наших днів не збереглася). У «Сьвідоцтві уродин і хрещеня Стефана Гайдучка» зазначалося, що його батьками були Стефан Гайдучок та Марія (уроджена Дика), які проживали у Підтемному в будинку № 57; хресними батьками: Василь Дикий та Євдокія – дружина Семена Сеньківа, повитуха – Марія Маковська; охрестив і мирував місцевий парох Євстахій Мерунович.
Свої дитячі роки Степан Гайдучок провів у Підтемному та Семенівці. Села Пустомитівщини з мальовничими прилеглими місцевостями, зокрема Семенівку і Підтемне, Степан Гайдучок називав «Підльвівською Швейцарією».
У своїй статті «У підльвівські ліси», опублікованій 30 липня 1936 р. у львівському часописі «Діло» він писав: «Над Мазурською Семенівкою довгенько дебатуємо. Погоджуємося, що теперішня назва «Семянуфка» недоладна. В XV. віці «тенуарієм» її був німець Тобія Кунат. Від Семена можна було назвати оселю Семенівкою, але Сємян ледви чи який був. Мабуть і оселя мусіла бути колись українська. Так принайменше твердять у дооколичних селах. Дотого ще до нині в селі памятають яку провідну ролю там грала родина Диких».
А в іншому своєму дописі «Мандрівниками забуті», який побачив світ у часописі «Діло» 7 червня 1935 р. про село Підтемне і околиці Степан Гайдучок писав: «[…] йдіть дальше у Підтемне. Обступили його ліси зі всіх сторін. Перейдіть мостом річку, то опинитесь біля церкви на Заставю. До середини загляньте. Хоча з дерева, вся розмальована ще за бл. п. о. Пелеха. Св[яті] Володимир та Ольга на вас поглянуть, на дальшу мандрівку поблагословлять. Можете йти або кучерявими лісами, або безмежними сіножатями понад ріку від села до села. Пять джерел зпід гір бє, а вода зимна, як під Хомяком. Тай на очі має помагати. Промийте й ви очі, то бистріше побачите, яка нужда в тих усіх селах, що їх ви минули і минати будете. Нужда матеріяльна і моральна. Читальню аж десь у Бродках стрінете. Довкруги ліси, що дещо поповнюють прибуток по селах. За квітом можна малин чи суниць на продаж назбирати тай до Львова завезти, а як того нема, то дерево в лісах купують та у Львів перепродують. Заробляють стільки, що за фірманку вертається. Колись у лісах зимою заробляли, тепер дешевіші гуцули їх звідти виперли».
Як бачимо із зацитованих вражень самого Степана Гайдучка дуже важко жилося селянам на його малій Батьківщині. Тому й не дивно, що він хотів вирватися з тієї нужди, вивчитися і вибитися в люди. Його приваблювало місто, зокрема Львів, з гімназіями, архітектурою, громадськими та культурними інституціями і організаціями.
Спочатку Степан Гайдучок навчався в початковій школі в селах Підтемному і Семенівці, а з 1901 р. до 1910 р., маючи здібності, в Академічній гімназії у Львові. Однак про це буде висвітлено у наступній публікації.
Андрій СОВА
історик
Джерела та ітература:
- Галичина – український здвиг за матеріалами архіву Степана Гайдучка: [Альбом] / Авт. ідеї Л. Крип’якевич; упоряд. Ю. Николишин, І. Мельник; літ. редактор І. Лемко. – Львів: Апріорі, 2014. – 268 с.
- Сова А. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.
- Сова А. Степан Гайдучок – творець та літописець історії українського гімнастично-спортового руху. URL: http://photo-lviv.in.ua/stepan-hajduchok-tvorets-ta-litopysets-istoriji-ukrajinskoho-himnastychno-sportovoho-ruhu/ (дата звернення:03.2018).
- Сова А. Іван Боберський: суспільно-культурна, військово-політична та освітньо-виховна діяльність: монографія; Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України; Львівський державний університет фізичної культури імені Івана Боберського; Центр незалежних історичних студій. – Львів, 2019. – 512 с.
- Sova A. Physical education professor Stepan Haiduchok: the formation of a worldview // Новітня доба / гол. ред. Михайло Романюк; НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів, 2019. – Вип. 7. – С. 226–233.
Докладніше про Степана Гайдучка, Івана Боберського, Петра і Тараса Франків, Оксану Суховерську та інших провідних діячів українського тіловиховання, спортивне життя Галичини можна буде ознайомитися у книзі, яка готується до друку. Збираємо усі можливі джерела (документи, фотографії, книги, періодику, поштівки тощо), записуємо спогади. Відгуки, коментарі та додаткову інформацію просимо надсилати на електронну адресу: andrijsova@yahoo.com; sovaandrij1980@gmail.com
