На Личакові між Кайзервальдом та вулицями Опришківською і Кривчицями є т.зв. Знесіння. Назва походить від церкви Вознесіння Господнього, про яку сьогодні піде мова.
Цю церкву можна знайти далеко не в кожному путівнику, до неї не водять туристів, та й побачити її можна хіба що їдучи потягом до Львова, однак, мабуть, саме це й надає їй особливого шарму.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia1.jpg?resize=696%2C464)
Попередня церква на цьому ж місці була дерев’яною і походила з 1602 року. Із найдавніших документів, що стосуються церкви наразі відомо про два — від 1687 і 1758 років. Першим дослідником, котрий звернув увагу на цінність пам’ятки був австрійський археолог Адольф Вольфскрон, котрий опублікував 1858 року рисунок та план у віденському виданні у статті про дерев’яні церкви Моравії, Сілезії, Угорщини та Галичини. У тому ж році опис мистецьких пам’яток подав Феліціан Лобеський у газеті «Rozmaitości» (додаток до Gazeta Lwowska). Пізніше у своїх працях церкву згадували зокрема Федір Білоус (подав рисунок за Вольфскроном), Юзеф Лепковський, Казимир Мокловський, Богдан Януш, Михайло Драган. У середині XIX століття церква перебувала у поганому технічному стані. З’явились плани будівництва нової.
![Рисунок старої церкви, опублікований А. Вольфскроном 1858 р.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/Old_church_of_the_Ascension_Lviv_Znesinnia.jpg?resize=696%2C522)
Сучасний храм, закладений у 1897 році. Перші плани по будівництву нової церкви відносяться до 1888 року і пов’язані з ім’ям Василя Нагірного (засновника товариств «Сокіл», «Дністер» і ряду інших), проте з невідомих причин будівництвом через майже 10 років зайнявся інший будівничий – Владислав Галицький.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia4.jpg?resize=696%2C1044)
Будівництво тривало 4 роки і завершилось 1901 року. Стару церкву було зруйновано не відразу. Її поступово оббудовували новими стінами і розібрали після завершення будівництва.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia2.jpg?resize=696%2C1044)
1922 року над входом до церковного двора збудовано стрільчасту неоготичну арку, а пізніше у 1924 році — стінну двоярусну дзвіницю із півциркульними арковими прорізами для дзвонів.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia3.jpg?resize=696%2C1044)
Храм розташований на високому пагорбі. У плані має форму хреста зі слабо вираженими раменами. Увінчаний одним великим восьмериком із куполом вкритим бляхою та високою бляшаною сигнатуркою, разом із якою загальна висота сягає 31 м.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia6.jpg?resize=696%2C1044)
Матеріалом послужила цегла, зовні обмурована грубо обробленим пісковиком, що добувався поблизу. Для архітектурних елементів застосовано дрібнозернистий пісковик із села Демні, що поблизу Миколаєва.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia8.jpg?resize=696%2C464)
Інтер’єр церкви був розписаний сюжетами зі Старого та Нового Завіту. За іконостасом знаходилась ікона «Розп’яття з ктиторами» від 1701 року. Біля вівтаря розміщувались також ікони історичного змісту. До нашого часу збереглись фрагменти високомистецької ікони «Вознесіння Господнє» від 1652 року, що знаходилась перед іконостасом.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia7.jpg?resize=696%2C464)
Церква мала дзвін, датований 1557 роком, що походив з іншого, давнішого храму. Тут зберігалось рукописне Євангеліє 1603 року писане священиком Захарією зі Знесіння. А сама церква відігравала роль духовного центру місцевості.
![Церква Вознесіння Господнього на Знесінні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/znesinnia10.jpg?resize=696%2C1044)
Нині церква належить громаді УГКЦ. Церква має адресу вул. Старознесенська, 23. Сама вулиця отримала цю назву у 1920-х роках, в радянський період носила назву Миронюка.
Джерела: Духовна велич Львова, Вікіпедія
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
А до христіянізації, там було капище бога Рода. І на свято літнього сонцестояння, там проводились цікаві ритуали)