Львів славиться своїми сакральними пам’ятками архітектури. У нашому місті багато старих та надзвичайно красивих храмів. Однією з таких святинь є пам’ятка архітектури місцевого значення, що розташована у серці Львова (вул. Краківська, 21) та вражає своїми монументальними формами – церква Преображення Господнього.
Стара Спасопреображенська церква стояла в Краківському передмісті за Мурованим мостом (район початку вул. Замарстинівської). Вперше цей дерев’яний храм згадується у 1538р. з приводу відновлення Львівського єпископату.
У списку Львівських церков єпископа Льва Шептицького від 1774 року занотовано: «Церква Преображення Господнього – дерев’яна, через свою старість уже протягом яких 26 літ зістає запущеною, колись мала багато парохіян – купців та кушнірів, але тепер не має нікого, і тому доведена до руїни . Невеликий ґрунт і бенефіція, якими користувались преображенські парохи приділені тепер до вікту св. П’ятницького пароха».
Отож, після проведення Йосифинської касати Святопреображенські ґрунти були прилучені до П’ятницької парафії, а саму церкву продали до села Мокротин Жовківського повіту, де вона простояла до 1874 року.
Сучасна ж церква Преображення Господнього (вул. Краківська, 21), постала на місці колишнього костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв, котрі біля Краківської брами заклали свій монастир у 1703 р. Зведення храму тривало до 1731 р. При костелі було збудовано монастир та колегіум.
Після скасування у 1783 році ордену Тринітаріїв цісар Йосиф ІІ, оглянувши особисто споруди костелу та монастиря, призначив будівлі на університет. В приміщенні храму влаштували бібліотеку та актовий зал, в якому 16 листопада 1784 р. відбулася урочиста інавгурація навчального закладу.
У 1848 році під час бомбардування Львова пожежа знищила університетські будинки. Особливих втрат зазнала бібліотека: з 50 000 томів було врятовано близько 13 000, втрачено багато рукописів. Після цього університет перенесли на вулицю Св. Миколая (тепер М.Грушевського), а знищені будинки Франц-Йосиф, на прохання Головної Руської Ради, подарував львівським українцям, котрі протягом 1851-1864 рр. збудували тут Народний дім (вул. Театральна, 22)
На місці ж зруйнованого костелу Найсвятішої трійці почалося спорудження другої (після Успенської) церкви. Будівництво храму велося з пожертв українського населення усієї Галичини. Перший проект Преображенської церкви у 1850 році виконав інженер ІІ класу будівельного департаменту намісництва Антон Фрех. За його проектом церква мала три бані, посаджені на поздовжній осі. Вівтарну частину з трьох боків оточував триповерховий будинок, призначений для священників і культурно-просвітницьких цілей. Але даний проект так і не реалізували. Будинок костелу тимчасово накрили накрили гонтами і винаймали під склад декорацій театру графа Скарбека (театр ім. М.Заньковецької).
І аж у 30 липня 1878 року було покладено наріжний камінь під Преображенську церкву. Автором другого затверджений проекту побудови святині був український архітектор, старший інженер будівельного відділу намісництва Сильвестр Гавришкевич, котрий наглядав за будовою і розробляв її найменші деталі.
Будівництво храму тривало двадцять років (1878-1898). Перший варіант проекту Гавришкевич розробив ще 1874 року і він мало чим відрізнявся від проекту Фреха. Проте пізніше, в процесі будівництва архітектор відмовився від концепції трибанної церкви. Він ставить одну потужну баню над трансептом на циліндричному барабані з 1 вікнами, завершену світловим ліхтарем. Такої ж форми банями завершені вежі головного фасаду і захристії. Останні на початковому проекті не планувалися, такий задум накриття захристій виник у 1894р.
Після завершення будівництва ще кілька років велися оздоблювальні роботи. Для проведення декоративних робіт було запрошено професора Львівської Політехніки Леонарда Марконі, котрий створив 12 скульптур апостолів (кожна 2 м. заввишки), які встановили між зсередини між вікнами барабану головної бані. Окрім апостолів, Марконі виконав інші ліпні декоративні прикраси, зокрема рельєфи гербів галицьких міст, які встановлені нижче на фризі.
Колись у вікнах церкви були вітражі виконані в Інсбруці за ескізами художника Антона Пилиховського – св.Володимир та Ольга (південний бік), св. Кирило і Мефодій (північний), благословляючий Христос Спаситель (над хорами) та у бічних навах зі святими української церкви – Юрієм, Варварою, Антонієм і Теодозієм Печерськими, Дмитром, Параскевою, Борисом і Глібом.
У 1899 році на вежах було встановлено 4 дзвони з іменами: Василій, Георгій, Борис і Гліб та один безіменний. Дзвони були вилиті фірмою Антона Серафина в Калуші і Карла Швабе в Бялій. Того ж року Теофіль Копситинський створив запрестольний образ «Преображення Господнє», а Корнило Устиянович – картини «Мойсей», «Христос перед Пілатом».
У 1899 році розпочалася робота над іконостасом, який створив краківський різьбяр Фердинанд Маєрський. А образи до іконостасу замовили художнику Тадею Попелю, котрий працював над ними протягом дох років.
Уже з квітня 1902 року в церкві розпочались Богослужіння, а урочисте освячення храму в честь Преображення Господнього відбулося 29 квітня 1906 року. Провели освячення Преосвященний Митрополит Галицький Андрей Шептицький, Єпископ Перемишльський Константин Чехович та Єпископ Станіславівський Григорій Хомишин.
Як і більшість храмів Преображенська церква зазнала втрат під час воєнних дій у Львові. В ході Першої світової війни австрійська військова влада реквізувала мідне покриття даху і бані, яке становило 5 952,5 кг. (1916р.). А в часі українсько-польських боїв за Львів, 6 січня 1919року у стіну церкви влучила гарматна куля, однак вибуху не сталось. Зруйнувалась лише частина карнизу, яку згодом від реставрував архітектор Іван Левинський.
В пам’ять про це снаряд було вмуровано у стіну та зроблено підпис «6.1.1919». В середині 1990-х років під час ремонтних робіт було стерто цифру “шість” й одиницю, і залишено лише рік. 1999 року напис відновлено, однак з невідомих причин тепер там зазначено «5.1.1919».
У 1948 році на вул. Краківській, перед Преображенською церквою, був застрелений керівник ініціативної групи з переходу греко-католиків у підпорядкування Московського патріархату о.Гавриїл Костельник. Ймовірно, це зробили представники радянських спецслужб, хоча радянська пропаганда звинуватила у вбивстві підпілля ОУН.
За часів СРСР храм був чинний як православний, а у 1989 році він став першою в Україні святинею, що повернулася до лона УГКЦ.
Софія Легін
Джерела:
- Вуйцик В. Leopolitana. За ред. О.Бойко та В.Слободяна. – Львів, 2013
- Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1932
- Мельник І. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми і кам’яниці. – Львів: Апріорі, 2015
- „Nowości illustrowane”. Kraków?1906. – nr. 18
Які бомбардування Львову в 1848 році?помилка,а так цікаво ,дякую