Центр порятунку культурної спадщини у Львові. Наша коротка довга історія

456
Гуманітарна музейна допомога від друзів
Гуманітарна музейна допомога від друзів

24 лютого  2022 року Росія віроломно напала на Україну. Коли пройшли перші хвилі стресу, треми і страху, кожен подумав –  що можу зробити я, що вмію і чим допоможу на шляху до нашої Перемоги.

Ми зібрались майже спонтанно. Ми знали, що наші воїни уже із зброєю в руках стали на  захист Батьківщини і до них доєднуються   тисячі добровольців.  Ми знали, що є люди, котрі дбають  про тих, хто вимушено  став скитальцями (знову повторилось це слово, забуте з   часів другої світової війни) і сотні людей влились у волонтерські лави.   А хто  ж має  подбати  про  те, саме заради чого ворог ступив на нашу землю і хоче знищити – про збереження  історико-культурних  пам’яток – свідчень нашої ідентичності, доказом древності, мудрості, високого ступеня освіченості та духовності української нації.  Це найбільше турбує ворога,  на це спрямовує він головний удар – стерти і знищити нашу історичну пам’ять, підтвердженням якої є  безцінні  мистецькі та духовні скарби, пам’ятки архітектури, сакральні споруди.

В місті вже почались   певні рухи по захисту наших святинь – закривались  вітражі та вікна у церквах та костелах. Ми почали думати: що в  наших силах зробити, як допомогти  музеям, культурним установам зберегти, охоронити  колекції, пам’ятники, вберегти сакральні споруди у цьому несподіваному вихорі війни?

Наталя Філевич, Андрій Бокотей та Роман Метельський отримують перший вагон гуманітрної музейної допомоги з Варшави
Наталя Філевич, Андрій Бокотей та Роман Метельський отримують перший вагон гуманітрної музейної допомоги з Варшави

Так у Львові 1 березня 2022 року і утворилась громадська ініціатива «Центр порятунку культурної спадщини», а впроваджувачем її діяльності – громадська організація «Центр історичої пам’яті», керівником якої є Роман Метельськкий. В один день виникла назва, були   окреслені основні завдання, визначені  ініціаторами та  засновниками, якими стали:

Щурко Іван – депутат Львівської обласної ради, голова комісії з питань збереження історико-культурної спадщини;

Клімашевський Андрій – заступник директора Інституту народознавства НАН України, керівник Музею етнографіі;

Метельський Роман – голова правління громадської організації “Українське фотографічне товариство”;

Гармаш Ігор – голова правління громадської організації “Центр мистецтв “Арт — Простір”, регіональний представник Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики;

Філевич Наталя – голова правління БО “Фонд Нагірних”, член ICOM;

Петрик Василь – начальник Управління охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку Львівської ОДА, вчений секретар УНК ІКОМОС.

Розвантаження другого вагону гуманітрної музейної допомоги з Варшави
Розвантаження другого вагону гуманітрної музейної допомоги з Варшави

Найважливіше, що необхідно   робити в час воєнного лихоліття – це фіксувати злочинні руйнування  пам’яток. Ця ділянка роботи була взята під контроль Міністерства культури і достойно виконується. Страшними є свідчення людських жертв. Страшними є і свідчення наших безборонних святинь. 

Пріоритетним завданням нашого “Центру порятунку культурної спадщини“ стало: збереження та охорона національних  цінностей і допомога в цьому  музеям, культурним установам, сакральним об’єктам. Зараз нам самим з цим не впоратись,    тому постановили  звернутись до міжнародних культурних організацій із закликом до допомоги обладнанням,  матеріалами для пакування та консервації,   протипожежними  засобами  для їхнього  захисту і збереження.

Емоційний лист, перекладений кількома мовами  і пересланий за допомогою  українських та польських колег, став початком нашого спілкування і співпраці  із закордонними партнерами.

Розвантаження другого вагону гуманітрної музейної допомоги з Варшави
Розвантаження другого вагону гуманітрної музейної допомоги з Варшави

“Дорогі колеги!
Сьогодні в Україні війна. Війна, яка вже зайшла до українських  міст і сіл, забрала і понівечила життя багатьої наших співвітчизників. Вона зайшла у наші серця, у наші голови, у нашу кров. Українці – мирна нація і наша кров не чорна, не наповнена люттю і  ми не хочемо чиюсь  кров проливати. Але коли ворог, який своїм богом обрав Молоха, а нашого  Бога потоптав і став на нашу землю, – ми стали іншими. Ми стали воїнами. Хто навчений воювати,  як наші безстрашні вояки – захищає  свою землю із зброєю у руках. Хто не навчений, той скоро вчиться, але ми бачимо, як усі – від малого до старого, зі зброєю чи без неї, готовий боронити свою землю, свою Вітчизну. Кожен має свій фронт, кожен на своєму місці хоче зробити свій внесок у Перемогу. І ми також…….”

Інформація та потреби  оголошені  в листі потрапили до організації, яка була створена в Польщі  майже в той самий час, як і наш Центр – до Комітету допомоги українським музеям (Komitet Pomocy Muzeom Ukraińskim).

Розвантаження другого вагону гуманітрної музейної допомоги з Варшави
Розвантаження другого вагону гуманітрної музейної допомоги з Варшави

Одразу налагодили співпрацю з Комітетом, з чудовою пані Анною Дрозд з  Музею Варшавського Повстання ( Anna Drozd, Kierownik Działu Wystaw Zewnętrznych). Було домовлено,  що великі поставки волонтерської допомоги з інших країн Європи будуть надходити  на адресу хабу,  яким володіє Комітет, а звідти доправлятись до нас. Менші вантажі доставлятимуться у місто Люблін, де  пан Гжегож Юзефчук, Президент Люблінського Товариства Бруно Шульца,  власними зусиллями та за допомогою своїх колег будуть отримувати вантажі і також переправляти їх до Львова. Найперша допомога, яка надійшла до нас – це були власне пакувальні матеріали, зібрані  стараннями колег та меценатів з міста Любліна.

У Фейсбуці одразу  створили  сторінку, де забезпечується  інформаційний супровід роботи Центру. Так, в дуже короткім часі  колективом “Українського фотографічного товариства” було відзнято і виставлено на сторінку відеоролики з  консультаціями  та рекомендаціями  спеціалістів щодо фахового збереження артефактів. Цінними є відео щодо порятунку музейних фондів під час війни, надані Музеєм мистецтв Метрополітен (США) (https://bit.ly/3tqsCWK)

Імпровізований склад Центру порятунку культурної спадщини в холі Науково-Технічної бібліотеки НУ "Львівська Політехніка"
Імпровізований склад Центру порятунку культурної спадщини в холі Науково-Технічної бібліотеки НУ “Львівська Політехніка”

Потрібно було розробити механізм роботи Центру – для отримання,  зберігання і передачі музеям та іншим культурним і сакральним об’єктам  волонтерську допомогу, яка мала   надходити. Тому  у приміщенні Науково-технічної бібліотеки Національного університету “Львівська політехніка” організували інформаційно-логістичний офіс-хаб “Центру порятунку культурної спадщини” (вул. Професорська, 1).

Почала надходити і фінансова допомога.  Благодійний фонд Нагірних довгий час співпрацює з американською Фундацією Foundation to Preserve Ukraines Sacral Arts (FTPUSA) http://ftpusa.org/donate.html, Головою якої є п. Христина Лев.  Один  із членів Правління Фундації  д-р Мирон Стахів, науковець і фахівець  з реставрації дерева, член Американського ICOMOS  подав  інформацію про нашу діяльність до організації ICON  у Великобританії і  до нас  почали  звертатись міжнародні організації та музеї зі світу. Завдяки цим контактам, а також інформаціям, які ми, використовуючи й інші  джерела  розіслали, зараз  маємо обширну переписку і реальну поміч для наших музеїв  як фінансову, так і  матеріальну.

В Дніпрі отримують пакувальні матеріали для музеїв.
В Дніпрі отримують пакувальні матеріали для музеїв.

Завдяки зусиллям польського Комітету допомоги українським музеям, Центр отримав допомогу   залізницею: перший вагон був сформований  завдяки  декільком польським музеям, а другий – з матеріалів та засобів, які  надійшли з Норвегії та Данії:

Blue Shield Denmark & Museumstjenesten

The University Museum of Bergen, Norway

У Любліні чекає на відправку до нас  вантаж із Словенії та з Англії. Також окремими транспортами самостійно були передані пакувальні матеріали з Риги та з Національної бібліотеки Гамбурга.

Ми отримуємо запити з багатьох музеїв України, першочерговими є запотребування тих, котрі на Сході та Півдні, у зонах, яким загрожують бойові дії. Передаємо по-різному – волонтерськими автобусами, машинами, а хто не може доїхати – фінансовою допомогою (залучено було більш як 15000 у. о.)

Завантаження легкового автомобілю пакувальними матеріалами для музею в Запоріжжі
Завантаження легкового автомобілю пакувальними матеріалами для музею в Запоріжжі

За перший місяць нашої роботи допомогу пакувальними та охоронними матеріалами або фінансами   отримали близько 30 музеїв  –  з різних міст та містечок України, а також Львівські музеї.

Попри перераховані організації, також співпрацюємо з Українським національним Комітетом ІКОМОС, з Інститутом “Polonika”.

Ми переконані – робота, яку зараз виконуємо, виправдовує назву створеного нами   Центру – вона допомагає рятувати те, що також, як і людське життя,  вважається безцінним – нашу спадщину. Вона і нас рятує.

Наталя ФІЛЕВИЧ

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.