24 лютого 2022 року Росія віроломно напала на Україну. Коли пройшли перші хвилі стресу, треми і страху, кожен подумав – що можу зробити я, що вмію і чим допоможу на шляху до нашої Перемоги.
Ми зібрались майже спонтанно. Ми знали, що наші воїни уже із зброєю в руках стали на захист Батьківщини і до них доєднуються тисячі добровольців. Ми знали, що є люди, котрі дбають про тих, хто вимушено став скитальцями (знову повторилось це слово, забуте з часів другої світової війни) і сотні людей влились у волонтерські лави. А хто ж має подбати про те, саме заради чого ворог ступив на нашу землю і хоче знищити – про збереження історико-культурних пам’яток – свідчень нашої ідентичності, доказом древності, мудрості, високого ступеня освіченості та духовності української нації. Це найбільше турбує ворога, на це спрямовує він головний удар – стерти і знищити нашу історичну пам’ять, підтвердженням якої є безцінні мистецькі та духовні скарби, пам’ятки архітектури, сакральні споруди.
В місті вже почались певні рухи по захисту наших святинь – закривались вітражі та вікна у церквах та костелах. Ми почали думати: що в наших силах зробити, як допомогти музеям, культурним установам зберегти, охоронити колекції, пам’ятники, вберегти сакральні споруди у цьому несподіваному вихорі війни?
Так у Львові 1 березня 2022 року і утворилась громадська ініціатива «Центр порятунку культурної спадщини», а впроваджувачем її діяльності – громадська організація «Центр історичої пам’яті», керівником якої є Роман Метельськкий. В один день виникла назва, були окреслені основні завдання, визначені ініціаторами та засновниками, якими стали:
Щурко Іван – депутат Львівської обласної ради, голова комісії з питань збереження історико-культурної спадщини;
Клімашевський Андрій – заступник директора Інституту народознавства НАН України, керівник Музею етнографіі;
Метельський Роман – голова правління громадської організації “Українське фотографічне товариство”;
Гармаш Ігор – голова правління громадської організації “Центр мистецтв “Арт — Простір”, регіональний представник Українського центру культурних досліджень Міністерства культури та інформаційної політики;
Філевич Наталя – голова правління БО “Фонд Нагірних”, член ICOM;
Петрик Василь – начальник Управління охорони об’єктів культурної спадщини Департаменту архітектури та розвитку Львівської ОДА, вчений секретар УНК ІКОМОС.
Найважливіше, що необхідно робити в час воєнного лихоліття – це фіксувати злочинні руйнування пам’яток. Ця ділянка роботи була взята під контроль Міністерства культури і достойно виконується. Страшними є свідчення людських жертв. Страшними є і свідчення наших безборонних святинь.
Пріоритетним завданням нашого “Центру порятунку культурної спадщини“ стало: збереження та охорона національних цінностей і допомога в цьому музеям, культурним установам, сакральним об’єктам. Зараз нам самим з цим не впоратись, тому постановили звернутись до міжнародних культурних організацій із закликом до допомоги обладнанням, матеріалами для пакування та консервації, протипожежними засобами для їхнього захисту і збереження.
Емоційний лист, перекладений кількома мовами і пересланий за допомогою українських та польських колег, став початком нашого спілкування і співпраці із закордонними партнерами.
“Дорогі колеги!
Сьогодні в Україні війна. Війна, яка вже зайшла до українських міст і сіл, забрала і понівечила життя багатьої наших співвітчизників. Вона зайшла у наші серця, у наші голови, у нашу кров. Українці – мирна нація і наша кров не чорна, не наповнена люттю і ми не хочемо чиюсь кров проливати. Але коли ворог, який своїм богом обрав Молоха, а нашого Бога потоптав і став на нашу землю, – ми стали іншими. Ми стали воїнами. Хто навчений воювати, як наші безстрашні вояки – захищає свою землю із зброєю у руках. Хто не навчений, той скоро вчиться, але ми бачимо, як усі – від малого до старого, зі зброєю чи без неї, готовий боронити свою землю, свою Вітчизну. Кожен має свій фронт, кожен на своєму місці хоче зробити свій внесок у Перемогу. І ми також…….”
Інформація та потреби оголошені в листі потрапили до організації, яка була створена в Польщі майже в той самий час, як і наш Центр – до Комітету допомоги українським музеям (Komitet Pomocy Muzeom Ukraińskim).
Одразу налагодили співпрацю з Комітетом, з чудовою пані Анною Дрозд з Музею Варшавського Повстання ( Anna Drozd, Kierownik Działu Wystaw Zewnętrznych). Було домовлено, що великі поставки волонтерської допомоги з інших країн Європи будуть надходити на адресу хабу, яким володіє Комітет, а звідти доправлятись до нас. Менші вантажі доставлятимуться у місто Люблін, де пан Гжегож Юзефчук, Президент Люблінського Товариства Бруно Шульца, власними зусиллями та за допомогою своїх колег будуть отримувати вантажі і також переправляти їх до Львова. Найперша допомога, яка надійшла до нас – це були власне пакувальні матеріали, зібрані стараннями колег та меценатів з міста Любліна.
У Фейсбуці одразу створили сторінку, де забезпечується інформаційний супровід роботи Центру. Так, в дуже короткім часі колективом “Українського фотографічного товариства” було відзнято і виставлено на сторінку відеоролики з консультаціями та рекомендаціями спеціалістів щодо фахового збереження артефактів. Цінними є відео щодо порятунку музейних фондів під час війни, надані Музеєм мистецтв Метрополітен (США) (https://bit.ly/3tqsCWK)
Потрібно було розробити механізм роботи Центру – для отримання, зберігання і передачі музеям та іншим культурним і сакральним об’єктам волонтерську допомогу, яка мала надходити. Тому у приміщенні Науково-технічної бібліотеки Національного університету “Львівська політехніка” організували інформаційно-логістичний офіс-хаб “Центру порятунку культурної спадщини” (вул. Професорська, 1).
Почала надходити і фінансова допомога. Благодійний фонд Нагірних довгий час співпрацює з американською Фундацією Foundation to Preserve Ukraines Sacral Arts (FTPUSA) http://ftpusa.org/donate.html, Головою якої є п. Христина Лев. Один із членів Правління Фундації д-р Мирон Стахів, науковець і фахівець з реставрації дерева, член Американського ICOMOS подав інформацію про нашу діяльність до організації ICON у Великобританії і до нас почали звертатись міжнародні організації та музеї зі світу. Завдяки цим контактам, а також інформаціям, які ми, використовуючи й інші джерела розіслали, зараз маємо обширну переписку і реальну поміч для наших музеїв як фінансову, так і матеріальну.
Завдяки зусиллям польського Комітету допомоги українським музеям, Центр отримав допомогу залізницею: перший вагон був сформований завдяки декільком польським музеям, а другий – з матеріалів та засобів, які надійшли з Норвегії та Данії:
Blue Shield Denmark & Museumstjenesten
The University Museum of Bergen, Norway
У Любліні чекає на відправку до нас вантаж із Словенії та з Англії. Також окремими транспортами самостійно були передані пакувальні матеріали з Риги та з Національної бібліотеки Гамбурга.
Ми отримуємо запити з багатьох музеїв України, першочерговими є запотребування тих, котрі на Сході та Півдні, у зонах, яким загрожують бойові дії. Передаємо по-різному – волонтерськими автобусами, машинами, а хто не може доїхати – фінансовою допомогою (залучено було більш як 15000 у. о.)
За перший місяць нашої роботи допомогу пакувальними та охоронними матеріалами або фінансами отримали близько 30 музеїв – з різних міст та містечок України, а також Львівські музеї.
Попри перераховані організації, також співпрацюємо з Українським національним Комітетом ІКОМОС, з Інститутом “Polonika”.
Ми переконані – робота, яку зараз виконуємо, виправдовує назву створеного нами Центру – вона допомагає рятувати те, що також, як і людське життя, вважається безцінним – нашу спадщину. Вона і нас рятує.
Наталя ФІЛЕВИЧ
