У попередньому матеріалі «Фотографії Старого Львова» розповіли про історію створення і експлуатацію у Львові тролейбусів МТБ-82Д. Сьогодні поговоримо про наступне покоління тролейбусів Львова – машини, виготовлені на Київському заводі електротранспорту імені Дзержинського.
Тролейбусний рух у Львові розпочався у листопаді 1952 року – пасажирська експлуатація розпочалася 27 листопада того ж року. Спочатку на єдиному тролейбусному маршруті Львова № 1 «пл. Міцкевича – Залізничний вокзал» працювало 4 тролейбуси МТБ-82Д, іще один пасажирський тролейбус цієї ж моделі знаходився в резерві, а в якості службової машини до Львова із Харкова передали старий тролейбус ЯТБ-4. Загалом у 1952 – 1960 році до Львова із заводу імені Урицького в місті Енгельсі Саратовської області надійшло 67 машин МТБ-82Д. На початку 1960-х років випуск цієї моделі в Енгельсі припинився, а до Львова почали постачатися тролейбуси «Київ – 2» виробництва Київського заводу електротранспорту імені Дзержинського.
Вперше складанням тролейбусів Київський завод електротранспорту (на той час – Київський трамвайний завод імені Т. Домбаля) займався іще до Другої світової війни – тут збирали тролейбуси ЛК-5, які відкривали тролейбусний рух в Києві 5 листопада 1935 року. Підготовкою до виробництва тролейбусів ЛК-5 займався зокрема інженер Сергій Олексійович Ребров (1903 – 1982) – він опановував новий вид електротранспорту в Москві, а потім викладав будову тролейбусів на курсах водіїв та експлуатаційників у Києві. Із 1931 року С.О. Ребров паралельно до інженерної роботи займався науковою і викладацькою в Київському політехнічному інституті, тут він очолив кафедру. Є автором низки підручників із електротранспорту, в тому числі розробив методику обчислення електроспоживання тролейбусами. У часи виробництва перших тролейбусів Київський трамвайний завод імені Т. Домбаля очолював С. Ребенок, а головним інженером був В. Чехович.
До виробництва тролейбусів Київський завод електротранспорту повернувся у кінці 1950-х років: справа в тім, що протягом 10 повоєнних років тролейбусний рух відкрився у п’яти українських містах – Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Севастополі та Львові. Тролейбусів виробництва Заводу імені Урицького бракували, отож у Києві повинні були думати про виробництво власного тролейбуса. Спочатку тут за готовими кресленнями проводили складання ТБЕ-С за кресленнями Сокольницького вагоно- і автобусоремонтного заводу (СВАРЗу) в Москві – перші такі машини були виготовлені влітку 1958 року. Загалом КЗЕТ виготовив 19 тролейбусів ТБЕ-С.
У листопаді 1958 року Київський завод електротранспорту очолює 42-річний інженер Григорій Гнатович Іжеля (1916 – 1980), який у 1941 році закінчив Ленінградську суднобудівну академію і працював на оборонних заводах, у тому числі і на «Арсеналі». Під керівництвом Г. Іжелі у 1959 році на КЗЕТі йде розробка власної моделі тролейбуса 2Т (двовісний тролейбус) – проектуванням керує В. Серьогін, у ньому беруть участь інженери А. Баннік, В. Пигін, Б. Венеракі (у 1960-ті – головний інженер КЗЕТу) та І. Коган.
Нажаль, нова модель тролейбуса практично повністю успадкувала застаріле електричне обладнання від тролейбуса МТБ-82Д, проте вона мала більш легкий кузов. Київські конструктори багато попрацювали над ергономікою тролейбуса – він отримав двоє широких ширмових дверей по 1,4 м. шириною. Значно більшими стали вікна салону. Тролейбус-прототип 2Т виявився невдалим через великий передній звис кузова і відсутність підсилювача керма. Після випробовувань навесні 1960 року його було повернуто на завод для доопрацювання.
На КЗЕТі досить швидко усунули основні недоліки тролейбуса і створили прототип 2Ту із коротким переднім звисом. Його випробовування були успішними, отож як КТБ-1 (Київський тролейбус, перша модель) або «Київ – 2» його було запущено у серію восени 1960 року.
Перші тролейбуси «Київ-2» (КТБ-1) мале складне скління кабіни водія, яке складалося із чотирьох елементів. Приблизно із 1962 року в конструкцію скління кабіни було внесено зміни – замість чотирьох елементів почали використовувати тільки два. На початку тролейбуси «Київ – 2» виготовляли лише для Києва, але потім географія постачання тролейбусів «Київ – 2» була розширена на інші міста України. У 1962 – 1963 роках Львів отримав 33 тролейбуси моделі «Київ – 2», які отримали деповські номери 68 – 100.
Для пасажирів тролейбус «Київ–2» був значно комфортнішим, а ніж МТБ-82Д – салон тролейбуса був із трьохрядним розташуванням сидінь – по лівому борту тролейбуса були розташовані двомісні крісла-диванчик, а по правому – одинарні напівм’які сидіння, загалом в машині було 30 місць для сидіння. Прохід між сидінням у салоні був ширшим, на стелі було передбачено два повздовжні поручня для стоячих пасажирів. Завдяки широким дверям прискорювалася посадка-висадка. Більші, а ніж у МТБ-82Д, вікна салону покращували оглядовість для пасажирів.
В той же час, тролейбус «Київ–2» успадкував низку недоліків, притаманних МТБ-82Д, зокрема непропорційно велику кабіну водія, отож «Киянка», як називали тролейбус «Київ-2», могла перевозити не більше 65 пасажирів. Найбільшими недоліками машини була застаріла уже на початок 1960-х років неавтоматична реостатно-контакторна система керування тяговим приводом, тотожна тролейбусу МТБ-82Д. Педальний контролер водія мав 11 ходових і 3 гальмівні позиції. Електрична система управління привідним електродвигуном вимагала у водія віртуозного володіння ходовою педаллю і постійної концентрації уваги, адже час включення кожної із 11 позицій (крім 8-ої та 11-ої) був строго лімітований – якщо він був перевищений пускові реостати могли перегрітися і вийти із ладу. Через відсутність підсилювача керма, управління тролейбусом потребувало значних фізичних зусиль. Ахілесовою п’ятою тролейбуса «Київ-2» була недостатня міцність і жорсткість металоконструкції кузова.
У 1962 році було запропоновано модернізувати електропривод тролейбуса «Київ-2»: на машини планували встановити контролер від чеського тролейбуса «Skoda 8Tr» і більш потужний електродвигун. Така модифікація тролейбуса отримала назву моделі КТБ-С, але у серію не була запущена.
У 1962-1963 рока конструкторське бюро Київського заводу електротранспорту створює конструкторську документацію для двох моделей тролейбуса – «Київ – 3» та «Київ – 4». Назву моделі «Київ – 3» отримали модернізовані на КЗЕТі тролейбуси ТБЕ-С, а модель «Київ – 4» стала модернізованим варіантом тролейбуса «Київ – 2» із цілою низкою змін у механічному обладнанні. Силове електричне обладнання, нажаль, залишилося без змін. Нова модель тролейбуса пішла у серійне виробництво в 1964 році. У неї був стійкіший і міцніший кузов. До Львова тролейбуси «Київ – 4» постачалися у 1960 році – було доправлено 30 таких машин із деповськими номерами 150 – 179.
Цікава історія появи тролейбуса моделі «Київ-5ЛА» – прототип цього тролейбуса був виготовлений на вагоноремонтному заводі в Баку на базі кузова львівського автобуса ЛАЗ-695 перших років випуску і електрообладнання тролейбуса МТБ-82Д. Цей тролейбус отримав назву моделі БТЛ-62 і експлуатувався в Баку. Про новий тролейбус довідалися на Львівському автобусному заводі, фахівці ЛАЗу виїхали до Баку, щоб вивчити його конструкцію. Між ЛАЗом і Бакинським трамвайно-тролейбусним управлінням було досягнуто угоди про передачу кустарного тролейбуса БТЛ-62 до Львова. Тут, в умовах конструкторського бюро заводу був підготовлений проект серійного тролейбуса на базі автобусного кузова ЛАЗ-695. Хоча тролейбус і успадкував електрообладнання МТБ-82Д, за рахунок меншої ваги кузова він виявився швидкісним і маневреним. Уряд УРСР дав дозвіл на запуск тролейбуса ЛАЗ-695Т «Дружба» в серію.
У 1963 році Львівський автобусний завод виготовив партію тролейбусів ЛАЗ-695Т – вони надійшли до Львова (50 машин) і до Баку. Проте, Львівський автобусний завод був зайнятий виробництвом автобусів, отож складання нової моделі тролейбуса за ініціативи Г. Іжелі було передано на Київський завод електротранспорту – тут вони виготовлялися під брендом «Київ-5ЛА» паралельно до машин «Київ-2» – потужності кузовного виробництва на КЗЕТі були невеликі. Загалом Київський завод електротранспорту виготовив 75 тролейбусів моделі «Київ-5ЛА», зокрема саме ці тролейбуси у 1964 році відкривали тролейбусний рух в Чернігові. Згодом виробництво тролейбусів на базі кузовів автобусів ЛАЗ-695 було передано в Одесу на місцевий автоскладальний завод, тут вони виготовлялися під назвою «ОдАЗ-695Т». Загалом було виготовлено 476 машин.
Нажаль, епоха тролейбусів «Киянок» у Львові тривала біля 15 років – із 1962 року до кінця 1970-х років. Тролейбуси «Київ – 2» із першої партії почали виводити із пасажирської експлуатації уже в першій половині 1970-х років одночасно із старими тролейбусами МТБ-82Д після того, як до Львова почалося масове постачання чеських тролейбусів «Skoda 9Tr». Так само на початку 1970-х років у Львові вивели із експлуатації невдалі за конструкцією тролейбуси ЛАЗ-695Т – їх основними вадами була невисока міцність кузова та вузькі двері салону, які утруднювали посадку-висадку пасажирів. Відомо, що один тролейбус «Київ-2» у Львові був переобладнаний у технічну допомогу і використовувався для буксирування несправних тролейбусів наприкінці 1970-х років.
Що ж до тролейбусів «Київ-4» то вони пішли із львівських вулиць протягом другої половини 1970-х років – судячи із фото Ааре Оландера, зроблених у 1977 році, у той рік на маршрутах іще працювала певна кількість «Киянок».
Хоча протягом 13 років (1958 – 1971) Київський завод електротранспорту імені Ф. Дзержинського виготовив 1556 тролейбусів під брендом «Київ», нажаль, жодного тролейбуса «Київ – 2» чи «Київ – 4» не зберіглося ні у Львові, ні загалом в Україні. По одному тролейбусу «Київ – 2» і «Київ – 4» є у музеї електротранспорту Москви, але це неходові машини, які надійшли із Запоріжжя та Кропивницького, причому в Кропивницькому тролейбус «Київ – 4» із деповським № 204 перебував на балансі як технічна допомога до 2008 року.
Зазначимо, що із 1972 року і до початку 1990-х років Київський завод електротранспорту виготовляв лише вантажні тролейбуси під брендом КТГ. У 1972 – 1990 роках завод виготовив 1445 вантажних тролейбусів, які працювали у 120 містах України, у тому числі і у Львові. Наразі усі львівські тролейбуси КТГ списані, проте один іще зберігся – нині він знаходиться на території тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс».
Антон ЛЯГУШКІН та Дмитро ЯНКІВСЬКИЙ
Перелік джерел інформації
- Бейкул С.П., Брамський К.А. Київський трамвай. До сторіччя із дня пуску в експлуатацію. 1892 – 1992./ Бейкул С.П., Брамський К.А. – Київ: Будівельник, 1992;
- Брамський К.А. Розвиток українського тролейбусобудування. /Брамський К.А. // Нариси із історії природознавства і техніки. – 2011. Випуск 46;
- Ребров С.А. Устройство и техническая эксплуатация троллейбусов./ Ребров С.А. – Київ: Будівельник, 1966 – 303 с.;
- Тархов С.А. Історія львівського трамвая./ Тархов С.А. – Львів: Фенікс ЛТД, 1994.
Використано світлини із архівів Костя Козлова та Ааре Оландера та сайту «Міський електротранспорт».
