Пудові кавуни, вирощені місцевими аграріями, краєвиди міста з височини морського маяка, джаз із Європи, стрибки з парашутом — це Торги Волинські в Рівному.
Звісно, ідеться не про сучасний ярмарок, а той, що в 1930-і роки минулого століття вирував на території теперішнього Парку імені Тараса Шевченка. Тоді Рівне зажило слави справжньої торгової столиці Східної Європи й міцно утримувало її упродовж дев’яти років. Втілюючи задум старости Рівненського Станіслава Богуславського, рішенням громадських зборів від 27 березня 1930 року було ухвалено створити в місті щорічну виставку ремесел і промисловості. Аби себе показати, й на інший торговий і майстровий люд подивитися. Майже 40-тисячне тодішнє Рівне мало стати стартовим майданчиком для подальшої експансії Польщі на схід. Про цю славну сторінку історії нашого міста на широкий загал заговорили лише в кінці 1990-х. А до того, як і все, що стосувалося польського періоду історії Рівного, просто замовчувалося.
На торги — на князівську Гірку
Уже після перших успішних торгів, які відбулися в 1930 році в торговому кварталі міста, Рівне стали називати торговою столицею не лише Волині, а й східних окраїн Польщі.
У 1931 році було створено товариство з обмеженою відповідальністю “Торги Рівненські” зі статусом щорічних. А магістрат звернувся до власника Рівного князя Любомирського з проханням дозволити проводити ярмарок на території його садиби на Гірці. Так Торги, яким стало тісно, перебралися на колишній князівський фільварок, де в розпорядженні організаторів опинилося аж сім гектарів площі. У той час князівський маєток на Гірці, межі якого пролягали там, де нині проходить каскад фонтанів у парку, був мальовничою місциною. Попри те, що з 1929-го по 1939-й роки в колишньому так званому білому палацику розміщувалися Окружний суд Волинського воєводства й іпотечна канцелярія (нині в його залишках розміщується дирекція об’єднання парків), сам парк-сад слугував міським парком і був окрасою тогочасного Рівного.
У “Путівнику по Волині” за 1929-й рік ішлося: “Наприкінці вулиці 3-го Мая у Корецькому передмісті стоїть давній палацик князя Фридерика Любомирського на Гірці, збудований у 1840 роц в стилі ампір. Нині в ньому, перебудованому, розміщується Суд Окружний”. А ось що писав цей же путівник у 1938 році: ”Якщо підніматися по правій стороні вулиці 3-го Мая, здалеку видно гущавину старого парку — єдиного такого в місті. Це так званий парк Любомирських, що слугує міським парком. Оригінальні і ефектні будівлі, розташовані на його території, то павільйони Торгів Волинських, що розміщуються тут від початку заснування ярмарку в 1930 році. Цей парк досі зберіг мальовничий характер, чому сприяли Торги Волинські”.
Складний горбистий рельєф парку з перепадами висот, розкішні квітники й старі кремезні дерева, крізь які проглядалась білосніжна ошатна будівля колишнього палацику, дозволяли створювати оригінальні архітектурні композиції з виставкових павільйонів. Перші з них були стилізовані під українські хати, криті соломою. Такою ж спочатку була й головна вхідна брама на Торги, яка розміщувалася приблизно там, де й нині головний вхід до парку з вулиці Соборної.
З кожним роком павільйони ставали дедалі оригінальнішими, змінився й головний вхід, його вінчала тріумфальна арка, а вулицю уздовж усього парку прикрашав довгий ряд високих мачт.
Головний виставковий павільйон для перших Торгів довірили проектувати тодішньому головному архітекторові Рівного Семенові Сидорчуку. Професіоналізму й принциповості організаторів ярмарку, зокрема у сфері контролю за дотриманням правил торгівлі й будівництва, могли б повчитися й нинішні посадовці. Керівництво Торгів присікало будь-яку самодіяльність і самоуправство. Усе потрібно було узгоджувати з оргкомітетом — від ескізів павільйонів і місця їх розташування до рекламних і фірмових написів.
Європа в шоці
Як свідчать тогочасні газети, попри розмаїття товарів з Європи, місцеві виробники не осоромили краю. Наприклад, територію навколо павільйонів видобувних підприємств з Янової Долини і Клесова було вимощено їхньою ж продукцією — базальтовою і гранітною бруківкою. Гостей вражали вироби з кераміки з місцевого матеріалу, тканини з поліського льону, гаптований одяг, вишивки, дублена шкіра, кожухи. У 30-і роки Рівненщина мала добре розвинену пивоварну промисловість. Неабиякою популярністю у відвідувачів користувався павільйон Рівненського пивзаводу «Бергшльос».
Садівники і городники вразили гостей з Європи екзотичними для нашого краю овочами і фруктами. Зокрема, виноградом і персиками з Гощі, родзинками зі Здовбиці, пудовими кавунами з Шубкова. А ще — поліським медом і мармеладом, соками, якісним насіннєвим матеріалом, домашньою живністю. За високу якість товарів учасників нагороджували золотими, срібними і бронзовими медалями. Удостоївся нагороди й тогочасний власник Рівного — князь Губерт Любомирський — за породу коней.
Учасники ярмарку могли виміняти на свої вироби дефіцитні на той час товари.
Наприклад, тенісні ракетки спортсмени отримували в обмін на лижі. Можна було придбати сільськогосподарські авта, добрива, мотоцикли і велосипеди, фармацевтичну продукцію, фото і радіоапарати, книжки тощо.
Дедалі зростаюча популярність Торгів потребувала нових павільйонів, на будівництво яких винаймали робітників, що, в свою чергу, сприяло зменшенню рівня безробіття у краї. Ярмарок у Рівному з кожним роком приваблював дедалі більше гостей зі Східної Європи. А декотрі навіть потому залишалися на Рівненщині й відкривали власну справу.
Для заохочення до відвідування ярмарку діяли знижки на послуги залізниці, на проживання в міських готелях та для винаймачів квартир. Для зручності поруч з головним входом на торги було облаштовано зупинку міських автобусів.
Побачити Рівне з височини морського маяка
Спочатку торги розкинулися на ділянці парку, що прилягала до південної сторони тогочасної головної вулиці міста — 3-го Мая (сучасна Соборна). Коли ж торговому містечку забракло місця, магістрат додатково виділив ще 3,5 гектара, що прилягали до маєтку на Гірці, в східному напрямку вздовж вулиці 3-го Мая (вище сучасного корпусу “водніка” і житлових будинків). Дві ділянки – паркову і нову – поєднали між собою мостом, зведеним над тодішньою вулицею Стрілецькою (пролягала перпендикулярно до вулиці 3-го Мая, одразу за межею князівського маєтку).
На цій новій ділянці було облаштовано майданчик для селянських возів, з яких торгували свійською худобою, кіньми. На ній же, вздовж вулиці 3-го Мая облаштували “Веселе містечко” – майданчик з каруселями та гойдалками (у сучасному парку це приблизно там, де футбольне поле за рестораном “Ліон”) і парашутною вишкою. Утім, спроектувати розташування об’єктів на теперішню територію парку складно, оскільки під час кількаразових реконструкцій планування паркових алей і зон змінилося. Серед виставкових павільйонів особливо вирізнялися декілька. Павільйон Тютюнової монополії – найбільший з-поміж усіх і єдиний, на відміну від інших, дерев’яних, зроблений з клінкерної цегли і оздоблений нікельованими деталями.
Вражав своїми монументальними формами павільйон Кременецького ліцею.
Цікавим архітектурним вирішенням вирізнялися павільйони Ліги протиповітряної і протихімічної оборони Польщі (L.O.P.P.).
У 1935 році на найвищій точці місцевості нової ділянки (приблизно за старими тенісними кортами і сучасним футбольним полем) було зведено павільйон Морської і Колоніальної Ліги. Це була кругла 15-метрова споруда у вигляді морського маяка з прожекторами і оглядовим майданчиком на верхівці. З нього за символічну плату охочі могли помилуватися чудовою панорамою міста.
У 1936 році окрасою став збудований в парковій частині Торгів великий павільйон №10, де представлено було владу Рівного, туристичні фірми й Польське краєзнавче товариство. А коли наступного, 1937 року, поруч з павільйоном облаштували кольоровий водограй (фонтан), то ця місцина стала окрасою всієї виставки. Там завжди було людно і гамірно.
На жаль, імена проектантів виставкових павільйонів залишаються невідомими, але відомо, що нову, приєднану до торгів ділянку проектували й оздоблювали нові павільйони архітектор з Луцька Юргєлєвіч та подружжя художників-декораторів з Волинського театру Олександр Єнджиєвський і Ядвіга Пшерадська.
До речі, Ядвіга Пшерадська прославилась і як художниця. Її роботи виставляли в галереях Парижа, Лондона, Бухареста, Будапешта, Ріо-де-Жанейро, Мельбурна. Найкращі полотна художниця створила в 1930-х роках, коли мешкала в Луцьку.
Прообраз майбутнього міського парку
Волинські Торги відвідували не лише у справах комерційних. Парк на Гірці завдяки ярмарку став улюбленим місцем відпочинку рівнян і гостей міста. До їхніх послуг було містечко атракціонів з парашутною вишкою, ресторани й кінозал, кав’ярні, вар’єте, танцмайданчик “В тени пальм”.
До речі, його оточували справжні височенні пальми, висаджені у великі дерев’яні діжки. На сцені літнього театру, який працював щоденно з 19-ї до 24-ї години, гастролювали театральні трупи, грав джаз-оркестр. Вхід коштував від 50-ти грошів до півтора злотого. Ярмарок став ще й осередком проведення етнографічних свят.
Як свідчать публікації тогочасних газет, у святі обжинок у 1934 році взяли участь 15 тисяч мешканців Волині.
Щоб не осоромитися перед гостями з Європи, влада міста неабияк переймалася благоустроєм території Торгів.
У 1937 році для забезпечення належного санітарного стану в парковій частині Торгів було прокладено водогін та електрифіковано територію. Відтоді відпочивати в парку можна було й у вечірні години. Того ж року в парку було висаджено 200 декоративних дерев і кущів, сім тисяч квіткових рослин.
Дев’ятий ярмарок 1938-го року зібрав у Рівному рекордну кількість учасників – 294. До десятого, ювілейного, що мав відбутися у вересні 1939-го, в Рівному готувалися, як ніколи. Магістрат планував влаштувати грандіозне свято, передбачивши на це чималі кошти з міського бюджету. Однак відбутися Торгам не судилося — 17 вересня до міста увійшли війська Червоної Армії. Цей день змінив історію Рівного і назавжди закрив його славну сторінку — Великі Торги Волинські.
До сьогоднішніх днів не зберігся жоден з павільйонів на Гірці. Споруди не пережили війни та післявоєнної радянської відбудови. Хоча під час війни декотрі з капітальних павільйонів активно використовували німецькі окупанти для своїх потреб. У ресторані-казино на Гірці полюбляв бувати й радянський розвідник Микола Кузнєцов. У літньому театрі виступали місцеві та приїжджі гастрольні трупи. З 1945-го до початку 60-х років залишки вцілілих павільйонів використовували для господарських потреб міста і парку імені Шевченка, який було створено на території колишньої князівської садиби ще в 1939 році. Останні сліди Волинських Торгів було стерто в процесі реконструкції парку в 70-і роки.
Найдовше протримався дерев’яний планетарій, що стояв на місці перших тенісних кортів у парку, неподалік теперішнього ресторану “Ліон”. Розібрали його в кінці 80-х. Про Великі Торги Волинські можна писати ще дуже багато. Ця славна сторінка в історії нашого міста ще подарує нам чимало відкриттів.
За мотивами книги С. Калько “Сентиментальна прогулянка Рівненським парком”
Фото до матеріалу надані старожилами міста, віднайдені у фондах РОКМ, ДАРО, Національному електронному архіві Польщі.
Джерело: РівнеРетроРитм
