Таємниці й цікавинки будинку з еркером

0
636
Таємниці й цікавинки будинку з еркером

Маленька перлинка давньої архітектури Рівного. До неї, на щастя, ще не дотягнулася рука новітніх горе-реконструкторів. Усе в цьому будинку — від вікон до ручок на міжкімнатних дверях — збережено в такому вигляді, як його збудували 90 років тому.

Дім Басі Каган на вул. 13-ї Дивізії, 1930-і р.
Дім Басі Каган на вул. 13-ї Дивізії, 1930-і р.

Таких будинків у місті — на пальцях перелічити. Своїм збереженням будівля завдячує не так тому, що має статус пам’ятки архітектури місцевого значення, як тому, що будинку пощастило з теперішніми власниками. У його стінах розміщується дитяча бібліотека, працівники якої бережуть будівлю, як найцінніше надбання. А ще — дбайливо і ретельно збирають усе, що пов’язано з історією цього будинку.

Loading...
Кутовий еркер окраса будинку
Кутовий еркер окраса будинку

Забаганка заможної пані

У 1928 році заможна єврейська крамарка Бася Фрейда Каган, вирішивши оселитися на престижній в ті часи вулиці 13-ї Дивізії (тепер Симона Петлюри) замовила для себе особняк. Та не аби в кого, а в самого на той час головного архітектора міста Семена Сидорчука, який, окрім посадових обов’язків, мав ще й приватну практику.

Вочевидь, грошовита пані не обмежувала себе в коштах, тому талановитий зодчий дав волю власній фантазії. Семен Сидорчук запропонував замовниці на вибір два проекти.

Архітектурні фантазії Семена Сидорчука
Архітектурні фантазії Семена Сидорчука

Один геть чудернацький з елементами бароко та флористичними мотивами раннього модерну, другий — у більш строгих формах раціоналістичного модерну. “І хоча цей архітектурний стиль в усіх його різновидах відійшов в історію на момент проектування, архітектурна інерція провінційного міста, яким не зважаючи на свій адміністративний статус залишалося Рівне, дала можливість архітектору включити в його середовище об’єкт європейського рівня ,”- писала у своєму дослідженні Ольга Михайлишин (“Архітектор Семен Сидорчук: спроба творчого портрета забутого майстра”. Вісник НУВГП. Рівне, 2009. – Ч. 3. Вип. 3).

Варіант побудови, який обрала замовниця
Варіант побудови, який обрала замовниця

Бася Каган зупинилася на другому, більш, так би мовити, приземленому, варіанті. Завершено зведення будинку в грудні 1929 року, про що свідчить виписка з документу, згідно з яким Бася-Фрейда Каган 17 грудня 1929 року сплатила технічному відділу магістрату 24 злотих 2 гроша й отримала технічний паспорт на будівлю. Так на престижній міській вулиці, де осідали місцеві багатії, адвокати, лікарі, заможні торговці, які наввипередки будували розкішні особняки, постав ще один оригінальної архітектури будинок у стилі раціоналістичного модерну. Головним зовнішнім архітектурним елементом, який досі привертає увагу до будинку, є напівциліндричний еркер, розташований на куті будівлі.

Незвичної форми вікна, вхідні дерев’яні двері, які підтримують лінію основного стилю, декоративне незвичне оформлення карнизу — усе це робить будинок окрасою старовинної міської вулиці.

Сучасний вид будинку
Сучасний вид будинку

Диво комунальної техніки на 13-ї Дивізії

Але головні переваги будинку були всередині. Він — одна з перших рівненських будівель зі “зручностями”. За архівними даними, будувати загальноміську мережу водопостачання та водовідведення в Рівному почали в 1929 році за проектом відомого тодішнього гідрографа, професора Варшавського політехнічного інституту доктора Пом’яновського.

Оскільки на вулиці 13-ї Дивізії селилися найбільш заможні рівняни та було багато державних установ, то на ній одній із перших було прокладено водопровід і каналізацію. Щоправда, як свідчать архівні документи, частину вулиці (якраз ту, де стояв будинок Басі Каган), підключили до водогону раніше, іншу частину вулиці — лише в 1936 році.

Ситуаційний план розміщення будинку на плані міста
Ситуаційний план розміщення будинку на плані міста

П’ятикімнатний будинок заможної крамарки був справжнім втіленням тогочасної побутово-комунальної революції. Власниця однією з перших у Рівному змогла собі дозволити рідкісне в ті часи для Рівного задоволення — парове опалення, ванну з гарячим водопостачанням і туалет у помешканні. У великому, на всю площу будинку, підвалі встановили паровий котел. Там же були приміщення для дров і вугілля, пральня і сушарка.

Внутрішнє планування будинку
Внутрішнє планування будинку

Вікна найбільшої кімнати, яка слугувала залою-вітальнею, з напівкруглим еркером на куті, виходили на вулицю 13-ї Дивізіїї. На підлозі — дубовий паркет і дубові панелі на стінах. Вони, до речі, збереглися донині й прикрашають читацький зал бібліотеки, який розмістився у цій кімнаті. З невеличкого передпокою до внутрішніх помешкань вели сходи з мармурової мозаїки, яка донині не збереглася.

Будинок мав внутрішній облаштований невеличкий двір, куди вів ще один вихід з будинку. У дворі — каретний сарай, де власниця ставила свій виїзний кінний екіпаж. Тепер це приміщення для господарських потреб бібліотеки.

Світлина часів окупації. У глибині видніється будинок Каган. Фото з архіву РОКМ виклав Ігор Марчук
Світлина часів окупації. У глибині видніється будинок Каган. Фото з архіву РОКМ виклав Ігор Марчук

Ласий шматок для зайд

Насолоджуватися гоноровим помешканням власниці довелося усього якихось 10 років. У 1939-у прийшли “совєти” з новим порядком, і Бася Каган кудись тихо зникла. Принаймні рівненські старожили Кулії, які мешкали з нею практично через паркан, про це розповідали. Яка її подальша доля, чи залишилися в місті її родичі, невідомо. Принаймні, як свідчать архівні документи, в Рівному було чимало мешканців з прізвищем Каган. Наприклад, серед власників будинку на розі теперішніх Петлюри-Соборної, де нині митниця ДФС України, значаться Регіна, Лейбіш та Борух Кагани.

Колектив бібліотеки 50-х років у дворі будинку
Колектив бібліотеки 50-х років у дворі будинку

Не дивно, що радянські зайди-чиновники в 1939 році серед найперших накинули оком на цей будинок, і тут поселився і жив до 1941-го року директор Будинку Червоної Армії. Як розповідав Володимир Кулій, під час війни в будинку було німецьке казино. Працювало тихо, без зайвої реклами. З 1944-го року там поселився спочатку суддя військового трибуналу, а потім прокурор. Володимир Мануїлович пригадував, як прокурорський водій ставив у дворі в колишньому каретному сараї Басі Каган чорне трофейне авто. Кілька кімнат зайняло одне з відділень прокуратури. У “спадщину” від останньої залишився величезний металевий сейф, який досі стоїть у коридорі теперішньої бібліотеки.

Пам'ятка архітектури місцевого значення
Пам’ятка архітектури місцевого значення

Нова історія старого будинку

Як розповіла заступник директора обласної бібліотеки для дітей Лариса Лісова, бібліотека переїхала в цей історичний будинок у 1954 році. Але перш, ніж вони стали одноосібними господарями приміщення, довелося два роки співмешкати з родиною Павла Кистерного, яка займали кімнату і кухню. Після їх виселення кімнату зайняв такий собі Василь Панов з родиною. Влада ніяк не могла навести лад у квартирному питанні.
Бібліотека підписала охоронний договір, яким взяла на себе зобов’язання щодо охорони будинку як пам’ятки архітектури місцевого значення. Цю місію працівники бібліотеки виконують з особливим трепетом і явно не для “галочки”. Дбайливо збирають і оберігають усі цікавинки з його історії й залюбки діляться інформацією. Як надзвичайну реліквію показують штамповану з цинкової бляхи старовинну будинкову табличку з прізвищем власника і адресою.

Адресна табличка з оцинкованої бляхи, знайдена на стіні будинку під шаром штукатурки
Адресна табличка з оцинкованої бляхи, знайдена на стіні будинку під шаром штукатурки

Свого часу Рівненський магістрат своїм розпорядженням зобов’язав усіх власників житлових будівель, комерційної нерухомості вивішувати на фасадній частині будинків таблички з прізвищем власника. На той час адреса будинку була: вулиця 13-ї Дивізії, 23. За словами Лариси Лісової, табличку знайшли вже в наші часи під шаром штукатурки на стіні під час ремонту.

Автентичні внутрішні двері з вітражами
Автентичні внутрішні двері з вітражами

Директор обласної бібліотеки Наталя Назарук та Лариса Лісова люб’язно провели своєрідну екскурсію старовинним особняком. Небайдужих до минувшини нашого міста обов’язково зацікавлять і вхідні двері 90-річної давнини, і мідні ручки на міжкімнатних дверях, і кольорові вітражі, і 90-річні радіатори опалення, які виглядають цілком сучасно. У колишній вітальні абсолютно пристойно виглядають дубові панелі на стінах, яких, здавалося, не торкнувся час.

Цікаві вхідні двері з секретом до вітальні. У скляні блоки вкраплені своєрідні вічка-збільшувачі, через які можна бачити повністю всю кімнату. Старовинний будинок — родзинка давньої архітектури міста, досі живе і служить людям.

Світлана КАЛЬКО

Джередл: РівнеРетроРитм

Loading...

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.