В житті Соломії Крушельницької було багато яскравих особистостей, які формували її як артистку, музиканта, людину… Юній Соломії Доля послала Вчительку, яка розгледіла вокальний талант маленької дівчинки і наполягала на її серйозній музичній освіті.
Хто ж була ця жінка, котра всупереч упередженому ставленню тогочасного суспільства до мистецької богеми, підтримала дитячі мрії про сцену, театр?… Це – піаністка, диригентка, дружина громадського і політичного діяча Олександра Барвінського, мати композитора, піаніста і педагога Василя Барвінського. Її ім’я Євгенія Барвінська з Любовичів.
Євгенія Барвінська народилася 20 грудня 1854 року у Львові. Вона походила зі священичого роду Любовичів, з якого вийшло багато видатних українських діячів. Так старша сестра Євгенії Герміна Любович вийшла заміж за Володимира Шухевича, а їх онук Роман Шухевич в майбутньому став Головнокомандувачем УПА. І саме ця обставина є, очевидно, найголовнішою причиною жорстоких переслідувань і знущань, яких зазнав від радянської влади видатний український композитор Василь Барвінський.
Євгенія Любович була дуже освіченою жінкою. Вона закінчила учительський інститут у Львові у 1874 році. А поза тим вона писала вірші, захоплювалася живописом і була надзвичайно музично обдарованою. Мистецтво гри на фортепіано вона опановувала у класі Кароля Мікулі, учня знаменитого польського композитора і піаніста Фридерика Шопена.
У 1879 році Євгенія Любович вийшла заміж за Олександра Барвінського, який після смерті першої дружини залишився з двома маленькими дітьми. Євгенія Барвінська виховала чоловікові восьмеро дітей – двох від першого шлюбу і ще народила шістьох спільних Богдана (1880), Романа (1881), Галину (1883), Степана, Василя (1888) та Олександра (1890). Молода дружина не тільки допомогла чоловікові заново відчути душевний спокій в родинному житті, а й підтримувала його в громадській діяльності.
Олександр Барвінський (1847-1927), відомий в Галичині освітянський і громадсько-політичний діяч, діяльність якого охоплювала різні сфери політичного, наукового і культурного життя краю: посол до австрійського парламенту (1891-1907), співзасновник і редактор газети “Руслан” (1897-1914), автор наукових розвідок з питань української мови, підручників, читанок, міністр віросповідань та освіти в уряді Західноукраїнської народної республіки. О. Барвінський був одним із ініціаторів реорганізації Літературного Товариства ім. Тараса Шевченка в Наукове Товариство ім. Т. Шевченка, а в 1892–1897 роках – очолював НТШ. Дружні контакти і співпраця О. Барвінського з визначними діячами Великої України сприяли утвердженню соборності українців, роз’єднаних кордоном. Саме на прохання О. Барвінського М. Лисенко написав музику до “Заповіту” Т. Шевченка, що прозвучав поруч з “Заповітом” М. Вербицького на першому Шевченківському концерті у Львові 1868 р. У 1894 році О. Барвінський створив у Львівському університеті кафедру української історії та запросив викладачем Михайла Грушевського.
Постать Євгенії на тлі заслуг чоловіка ніби відходить в тінь, проте саме вона була першою вчителькою свого сина, майбутнього композитора Василя Барвінського та майбутньої зірки європейських оперних сцен Соломії Крушельницької і відкрила для них світ музики.
Євгенія Барвінська стала однією з рушійних сил жіноцтва Тернополя. Вона заснувала при Церкві Різдва Христового перше жіноче товариство під назвою “Сестрицтво”, в яке входили жінки з інтелігенції та міщанства. Діяльність товариства спрямовувалася на розвиток церковного життя та допомогу бідним і вбогим.
При “Сестрицтві” був сформований жіночий хор, який очолила Євгенія Барвінська. Цей хор виступав вже у першому концерті, який організувала “Руська Бесіда”. У складі хору було 12 хористок. Саме Євгенія Барвінська першою помітила талант однієї з своїх хористок – Соломії Крушельницьк…
Євгенія Барвінська з допомогою о. Амвросія Крушельницького організувала окрім жіночого ще й чоловічий хор, якими керувала протягом 1882-1886 років. Вона була акомпаніатором і диригентом хору “Боян” у Тернополі.
Олександр та Євгенія Барвінські були частими гостями в домі о. Амвросія. Олександр Барвінський став хресним батьком для наймолодшої з Крушельницьких – Анни, яка також пов’язала своє життя з музикою, співом.
У 1888 році О.Барвінського призначили професором львівської учительської семінарії, і Барвінські переїхали до Львова. Тут Є Барвінська теж керувала хором – з 1891 по 1895 рік працювала з хором товариства “Боян”.
Євгенія Барвінська померла 20 грудня 1913 року у Львові і похована у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі.
Роксоляна ПАСІЧНИК
старший науковий співробітник Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові
Джерела і література:
- Петро Медведик. Співачка світової слави // Соломія Крушельницька. Шляхами тріумфів : статті та матеріали / упоряд. : Петро Медведик, Роксоляна Мисько-Пасічник. – Тернопіль, 2008. – С. 9-41.
- Соломія Крушельницька. Міста і слава / автори-упоряд.: Галина Тихобаєва, Ірина Криворучка, худ. Леся Квик. – Львів : Апріорі, 2009. – 167 с. : іл.
- Фонди Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові. ФСК.
- МУзичнаБІбліотекаС http://mubis.com.ua/index.php/choirmasters/350#comp_biogr
