Не так часто героями оповідок про місто стають архієпископи. Останні тихо та сумлінно виконують свою роботу, несуть хрест душпастирських обов’язків, що рідко буває поміченим та оціненим у суспільстві. Проте, так є не завжди і ці слова точно не про львівського архієпископа Яна Анджея Прухніцького. Активна та дієва людина, він був пов’язаний із багатьма важливими процесами, а ще – зі скандалами. Останні наче переслідували Прухніцього. Однак, вистачає у його біографії різного. Зокрема, це й епізод, пов’язаний із давніми потужними родами – Острозькими та Замойськими.
Ян Прухніцький і Львів. Не все так однозначно
Львівський римо-католицький архієпископ Ян Прухніцький (або Порохніцький) був меценатом і любив книги. Його ж любили скандали і конфлікти. Мов дамоклів меч вони нависали над ним і опускалися в найнесподіваніші моменти. Від 1614 і до 1633 року Прухніцький був головною фігурою в середовищі римо-католиків Львова, тоді він очолював катедру. Цей період був непростим для міста, також і для нього. Певні відголоски доходили і до папи, і до короля Речі Посполитої.
Люди, яким не байдужа історія Львова, точно чули про Мартина Кампіана, Еразма Сикста, Якуба Шольца і ін. Це еліта давнього Львова: управителі, лікарі, вчені, талановиті майстри. Люди непрості й неоднозначні, але імениті та впливові. Саме з ними архієпископ Ян Прухніцький і мав конфлікт. Стосувався той володінь і маєтків. При цьому, був настільки гострим, що архієпископ вдався до найпотужнішого з наявних аргументів: з амвону латинської катедри у Львові він відлучив своїх опонентів від церкви. Це рішення пробували опротестувати парафіяни, тому він поширив відлучення і на них. Львів’яни вийшли на папу і короля, пробували вирішити конфлікт в такий спосіб. Тоді архієпископ Прухніцький зробив крок назад і відлучення зняв.
Знаково, що ця історія зовсім не кидає тінь на архієпископа Прухніцького та не дає жодним серйозних підстав для однозначних висновків про його особу. Попередники Прухніцького, скажімо архієпископ Соліковський, який оголосив календарну “війну” християнам східного обряду у Львові, також святими не були. Сам Ян Прухніцький – випускник Краківського та Падуанського університетів, він також був архієпископом у Кам’янці, а ще – освячував каплицю Страстей Христових у Львові, яка більш відома як каплиця Боїмів. У статусі сенатора він неодноразово був учасником Сейму, а ще – активно виступав за унію вірмен Речі Посполитої із Римом.
Катерина і Томаш. Спочатку було… був контракт
Якщо ти київський воєвода у XVII столітті, то можна і про королівський трон не думати – кому він потрібен. Погляньмо на Василя Костянтина Острозького! Проте, навіть київському воєводі потрібна дружина! Якщо він ще й представник роду Замойських, дружина має бути знатною і з багатої родини. Отож, 1 березня 1620 року зорі зійшлися саме так і Катерина Острозька стала дружиною Томаша Замойського. Він – представник знатного шляхетського роду Замойських, сенатор і великий канцлер коронний, очільник декількох воєводств. Вона – представниця знатного роду Острозьких, донька волинського воєводи, князя Олександра Острозького. У подружжя народилося троє дітей. Гризельда стала дружиною князя Яреми Вишневецького, Барбара дружиною князя Олександра Конецпольського, а син Ян був одружений із епатажною француженкою Марією Казимирою, яку дуже добре знають біографи короля Речі Посполитої Яна ІІІ Собеського.
Повертаючись до Томаша Замойського та Катерини Острозької, з листування між ними виникає враження, що вони були гарною парою. Дружина була вірною своєму чоловіку, а їхні взаємини не були позбавлені почуттів. Проте на початку сімейного союзу Катерини Острозької та Томаша Замойського був контракт. Цілком звична та нормальна практика того часу. Як-не-як, але посаг Катерини Острозької – це 53 тисячі злотих, 6 замків, 13 міст, 300 селищ та фільварків. Це без урахування “золота, срібла…”. Комусь випадковому цього не віддаси. Отож, сторонами угоди були Анна Острозька, мама Катерини, та воєвода Томаш Замойський. Легко нависала над ними і тінь краківського каштеляна Януша Острозького – брата волинського воєводи Олександра Острозького. Останній на момент весілля вже помер, Януш був старшим у родині.
Обговорювати контракт почали ще під час заручин, а підписали його 18 лютого 1620 року у Ярославі. Відтак угоду було вписано до актових книг. Вона не була аж такою детальною, що демонструє хороші взаємини між сторонами. По тому почали готуватися до урочистостей і розсилати запрошення.
Благословення львівського архієпископа
Шлюб між Катериною Острозькою та Томашем Замойським був 1 березня 1620 року у костелі Божого Тіла в Ярославі. Це храм Товариства Ісусового, тобто єзуїтів. Такою була воля матері нареченої, Анни Острозької. Шлюб молодятам давав згаданий вище львівський латинський архієпископ Ян Анджей Прухніцький. У травні того ж року молода пара переїхала до Замостя, де вони проживали постійно.
Благословення львівського архієпископа Яна Прухніцького для родини Катерини з Острозьких та Томаша Замойських видалося вдалим і щасливим. Дещо згодом після весілля відбувся поділ маєтків князя Олександра Острозького. Після укладення відповідного інвентаря й завершення повного циклу цього процесу, до Катерини відійшли наступні маєтки: Тарнів, Тернопіль, Красне, Рівне, а також будівлі у Кракові і Луцьку.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Archbishop Jan Andrzej Prόchnicki // Catholic hierarchy [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.catholic-hierarchy.org/bishop/bprochn.html
- Kupczewska M. Intercyza ślubna z Katarzyną księźniczką Ostrogską, między księźną Imcią Anną […] a Imcią Panem Tomaszem Zamoyskim wojewodą kijowskim // Białostockie teki historyczne, 2013. – S. 287 – 294 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://repozytorium.uwb.edu.pl/jspui/bitstream/11320/861/1/BTH_11_2013_Kupczewska.pdf
- Lipska D. Panie Zamoyskie – niezwykłe kobiety I ich historie // Gazeta Bałtycka, 2015. – cz. 1 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://gazetabaltycka.pl/promowane/panie-zamoyskie-niezwykle-kobiety-i-ich-historie-cz-1
