У 1894 році разом із запуском у Львові першого електричного трамваю з’являється перша потужна електростанція, яка за кілька років починає живити не лише трамвай, але й багато житлових і нежитлових будинків. У 1900 році до мережі під’єднується Оперний театр, в підвалі якого встановлюють розподільчу підстанцію, з якої живиться уся центральна частина міста.
Електрифікація міста продовжується шаленими темпами, однак для розбудови мереж бракує коштів. Львівська влада надає Міським закладам електричним кредит у сумі 660,6 тис. корон. Частину цих коштів підприємство витрачає на придбання додаткового пароелектричного блоку і турбіни системи Парсонса потужністю 500 к. с., решту вкладає у розбудову мереж. Клієнтами МЗЕ також стають структури, які мали свої будинкові генератори: банки, торговельні пасажі, готелі. МЗЕ викуповують ці гучні та громіздкі агрегати, а взамін прокладають до споживачів свої мідні кабелі й роблять їх залежними назавжди. Від 1900 року до початку Першої світової війни у Львові, де мешкало від 160 до 212 тис. осіб, було прокладено, за різними підрахунками, від 150 до 200 км ліній електропередач.
![Генератор на Львівській електростанції](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/mashine.jpg?resize=696%2C467)
Консолідувавши ринок, Міські заклади електричні отримали змогу диктувати споживачам свою цінову політику. Тож не дивно, що їхні послуги були досить дорогими. За проїзд у трамвайному вагоні першого класу треба було заплатити 10 геллерів. «Прогулянка» у вагонах другого класу, в залежності від відстані – 8-14 геллерів, тоді як кілограмова хлібина коштувала 30 геллерів.
Електроенергія і сервісне обслуговування споживачів струму були ще дорожчими. Щоб стати клієнтом МЗЕ і підключитися до мережі, нове підприємство-абонент було змушене не тільки відшкодовувати впродовж певного часу амортизацію обладнання і кошти, які МЗЕ витратили на прокладення комунікації, а й замовити обов’язковий «пакет» електроенергії щонайменше на кілька найближчих років. Підприємствам її відпускали значно дешевше, ніж побутовим клієнтам: 1 кВт-год електроенергії для виробничих потреб коштувала 25 геллерів, а для населення — 60. Така маркетингова стратегія спиралася на економічні розрахунки. Підприємства були гуртовими клієнтами і споживали більше електроенергії. МЗЕ використовували двоставковий тариф з демпінгом на користь підприємств протягом усієї своєї діяльності. Перед Другою світовою війною споживання 100-150 кВт-год електроенергії заохочували пільговими розцінками — 15-20 грошів за 1 кВт-год, тоді як за скромного використання 5 кВт-год абонент був змушений платити по 70 грошів.
![Електрик біля щитової](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/pr-el-014.jpg?resize=432%2C640)
Кожен новий власник, який орендував або купував електрифіковане приміщення чи об’єкт, був змушений заново платити «приєднувальний» тариф — 20 корон. За порушення домовленостей, прописаних у двосторонніх угодах, МЗЕ суворо карали. Зокрема, за восьмиденну заборгованість абонента відключали від мережі. Щоб відновити енергопостачання, порушник мав заплатити 3 корони.
Розрахунки з монополістом відбувалися не відходячи від місця споживання – вдома або на підприємстві у споживача, тому що інкасатор мав зняти показання лічильника. Якщо в клієнта були претензії до роботи приладу обліку, його перевіряли. За необґрунтовані претензії до роботи лічильника клієнт платив 5 корон.
Щоб стимулювати попит на дорогу електроенергію, МЗЕ запроваджують бонуси для абонентів: збільшення споживання винагороджують зменшенням тарифу. Наприклад, при використанні 100 кВт-год електроенергії і більше виробник знижує ціну вчетверо і преміює «гуртовика» побутовими електроприладами.
З іншого боку, збільшення споживання вимагає модернізації енергетичного господарства. Тому у 1907-1908 роках на Персенківці будується електростанція змінного струму, за найновішими на той час європейськими зразками, потужністю 6000 к. с. (4500 кВт).
8 листопада 1908 року запускають у дію першу турбіну, а 10 грудня того ж року – другу. 18 лютого 1909 року відбулось освячення електростанції. “Електровня” спочатку працює на мазуті, а у 1914 році її переводять на дешеве сілезьке вугілля.
![Електростанція на Персенківці, вигляд ззовні](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/pr-el-002-LNF_0223.jpg?resize=696%2C420)
![Електростанція на Персенківці, загальний вигляд](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/11051193_824658974276649_115100090_n.jpg?resize=696%2C436)
Воду для електростанції подавали з джерела “Софіївка” в парку “Залізні води”, а з 40-х років ХХ століття, у зв’язку з початком опалювання станцією житлових будинків, для неї споруджують греблю на річці Щирці і утворюють озеро “Глинна Наварія”.
![Електростанція на Персенківці, машинний зал](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/2008-12-23-001.jpg?resize=696%2C499)
![Електростанція на Персенківці, котельня](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/pr-el-005-LOF-154.jpg?resize=696%2C444)
![Електростанція на Персенківці, парові машини](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/2008-12-23-003.jpg?resize=696%2C469)
![Електростанція на Персенківці, парові машини](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/pr-el-010.jpg?resize=696%2C461)
![Електростанція на Персенківці, парові машини](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/pr-el-011.jpg?resize=696%2C467)
Влада міста не була в захваті від викидів електростанції, адже від цього страждали рідкісні дерева, висаджені в одному з найстаріших парків Центральної та Східної Європи – Стрийському парку. Тому після закінчення будівництва газопроводу Дашава-Львів, з 1930 року підприємство переводять на природній газ.
Для подачі струму у житлові будинки встановили ввідні пристрої фірми «Сіменс-Шукерт», що діють дотепер у багатьох під’їздах старих будинків. Ввідні пристрої дуже цікавої і навіть вишуканої, як на той час конструкції, були одночасно кінцевою муфтою кабелю та запобіжниками. Нерухомі губки запобіжника монтувалися на мармуровій плиті, а самі плавкі вставки розташовувалися на рухомій кришці ввідного пристрою. Таким чином, відкривання пристрою автоматично від’єднувало будинок. Кабельні лінії закладали з перекроєм мідних жил, які мали великий запас пропускної здатності. Досить сказати, що у центральній частині міста ця схема, з невеликим змінами, працює і до сьогодні, коли навантаження набагато перебільшує те, що передбачалося сто років тому.
![Електростанція на Персенківці, генератори](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/pr-el-012.jpg?resize=696%2C467)
У роки Другої світової війни до Німеччини з електростанції вивозять 2 турбогенератори і 2 трансформатори. По закінченню війни, в якості компенсації, більшість обладнання привозять з німецького міста Одерталь, яке працює і до тепер.
У 1956 році, з утвореням РЕУ «Львівенерго» Львівська електростанція відокремлюється у самостійне підприємство. Розпочинається період творчої самостійності підприємства: проводяться роботи з реконструкції і заміни окремих вузлів устаткування з ціллю підвищення економності та надійності роботи. Встановлюються нові водогрійні та парові котли, будується мазутне господарство для спалювання мазуту, вводиться в роботу хімводоочистка, будуються тепломагістралі. А з часом підприємство бере основним напрямком опалення львівських будівель і перейменовується в ТЕЦ-1.
![Електростанція на Персенківці, турбінний зал, сьогодення](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/03/Lviv_TEC1-Turbine_Hall_poto1.jpg?resize=696%2C348)
Сьогодні ТЕЦ-1 є структурним підрозділом ЛМКП «Львівтеплоенерго». Теплова потужність ТЕЦ-1 – 800 Гкал. Обсяг відпущеної тепло енергії в 2007 році становив 920775 Гкал, що становить 60% від усієї відпущеної тепло енергії ЛМКП «Львівтеплоенерго», та вироблено 70145604 кВт/год електроенергії, яка використовується для власних потреб котелень ЛМКП «Львівтеплоенерго».
Насосне обладнання ТЕЦ-1 забезпечує транспортування теплової енергії до бойлерних ЛМКП «Львівтеплоенерго» в Франківському, Сихівському, Личаківському районах Львова.
Костянтин БАРАНЮК
Джерела: explorer.lviv.ua, lte.lviv.ua, lvivcenter.org, uk.wikipedia.org