1 серпня 1927 року в місті Луцьку Волинського воєводства в родині луцького архітектора та інженера Францішека Кокеша народився син Станіслав. У майбутньому уродженець Луцька став відомим режисером численних документальних фільмів та телепередач.
Вищу освіту Кокеш здобував на режисерському факультеті Державної вищої кіношколи в місті Лодзь. Диплом про вищу освіту він отримав в 1953 році.
Кокеша вважали режисером-новатором, адже йому належали різні ноу-хау. У фільмі «Губернатор» (1965 р.), за сюжетом, божевільний професор Фогг запрошує на свою віллу приятеля і розкриває йому свої плани: за допомогою інопланетян він збирається встановити контроль над Землею. З прибульцями вчений контактує з допомогою таємничих пристроїв. Професору не вдається дочекатися вторгнення «чужих» – він гине від удару струму, а голоси з космосу виявляються лише його власними думками. У цьому фільмі Станіслав Кокеш здивував глядачів технологічними новинками, такими як звуконепроникний магнітний бар’єр, фотоелемент із записом собачого гавкоту, а також системою дистанційного відкривання воріт за допомогою пульта.
![Під час зйомок фільму «Кольорові панчохи», 1960](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/03/ft6iwwc2bxrflf5eh5i5xqa5pybyv4gt.jpg?resize=696%2C662)
Серед режисерських робіт Станіслава Кокеша варто згадати телевізійні та документальні фільми «Передпокій Мельпомени» (1964), «Тандем» (1965) ((27-хвилинний музичний чорно-білий художній фільм про польський фортепіанний дует, що існував з 1963 по 1986 рік), «Базиліка в Лежайську» (1966), «Бернард Ладиш» (1970), «Лекція співу» (1971), «Фернандо та гуманісти» (1973), «Дача по-польські» (1976), «Четверний син» (1976), «Натхнення» (1977), «Технологія виробництва алюмінію в гуті «Конін»» (1978), «Балерина» (1980), «П’ятнадцять років минуло» (1980).
![Станіслав Кокеш, 1970 рік](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/03/vnzeugkwuzssctqra2lng43iansjh3qr.jpg?resize=696%2C696)
За життя робота Кокеша були відзначена на багатьох польських та зарубіжних конкурсах та фестивалях. Він отримав індивідуальні нагороди під час Edinburgh Mountain Film Festival (Шотландія, 1957), на Міжнародному конгресі наукових фільмів в Амстердамі (Нідерданди, 1957), Міжнародному конкурсі телевізійних розважальних програм в м. Монтре (Швейцарія, 1965), Конкурсі туристичних фільмів у Варшаві (1967), Музейному перегляді фільмів у Кєльце (1974).
![Станіслав Кокеш (справа) під час зйомок «Фернандо і гуманісти», 1973](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/03/nni6bxmgadzsgyc37qlcpyoohj3ypxgx.jpg?resize=696%2C709)
У 1981 році вирішує емігрувати до США, там він пише і публікує свої фейлетони на сторінках газет Нью-Йорка та Лондона.
Станіслав Кокеш був автором кількох публікацій, в його доробку є цікава книга «Не лише Чаплін», яка розповідає про світ міжвоєнного комедійного кіно.
Станіслав Кокеш помер 26 червня 2015 року в місті Солт-Лейк-Сіті штату Юта, що в США.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: «Хроніки Любарта»