Два дні у Львові минули під знаком геніальності видатного львів’янина, польського поета, афориста Станіслава Єжи де Туша-Леца (літературне ім’я Станіслав Єжи Лец).
У суботу, 21 квітня, в Палаці Потоцьких відбулося обговорення міжнародному проекту „ЛЕЦ. XX століття“. Ця зустріч була особлива з багатьох причин. Звичайно, найважливіше, це те, що обговорювали творчість генія. Та важливими були й ті, хто обговорював. Найперше — це сини письменника Томаш і Ян. А також автор проекту „ЛЕЦ. ХХ століття“ російський дисидент, письменник і та правозахисник Віктор Шендерович, відомий польський журналіст, видавець, громадський і політичний діяч Адам Міхнік, український історик та перекладач Андрій Павлишин.
У межах зустрічі обговорили й нове видання збірки афоризмів Станіслава Єжи Леца „Незачесані думки“, яке вийде трьома мовами — українською, російською та польською. Принагідно видадуть і німецькою мовою. Ці геніальні думки називають літописом ХХ ст. До книги увійшло понад дві сотні світлин та ще шістдесят афоризмів, які раніше ніде не публікували — їх надав син письменника.
Ця зустріч була своєрідним ретроспективним зануренням у життя письменника. Сини ділилися спогадами про батька. Говорили зокрема й про те, що батьків геній з одного боку окрилював, а з іншого тиснув і не давав розвивати власні творчі здібності, бо завжди рівнялися на тата.
В неділю, 22 квітня, відкрили меморіальну таблицю, встановлену на будівлі, де у 1920-1934 і 1939-1941 роках мешкав — вул. Словацького,6. На таблиці вміщене фото, текст українською й англійською мовами, і один із його найцікавіших афоризмів.
— Це неймовірно, що ми вшановуємо пам’ять великого польського письменника, мислителя, філософа в українському Львові з ініціативи знаного, відомого приятеля України Віктора Шендеровича. У різний спосіб можна було відповідати на виклики тоталітарних ідеологій та режимів. Станіслав Лец відповідав через прийняття постави іронічного спостерігача, скептика, критика. Думаю, що ця урочистість тут, у Львові, це не тільки символ великого повернення Леца і його творчості, але й символ посмертної перемоги — Лец переміг, на противагу тим усім, хто отруював його життя, — наголосив Адам Міхнік.
Томаш Лец подякував Львову, що так швидко і в добрій атмосфері, без дискусій, важких тем, в толерантності до усіх народів та мов реалізували цей проект.
— Батько відчував себе більше поетом, аніж афористом. Саме в цьому будинку він створив перші свої вірші. Він був дуже дружній до людей, не мав ворогів, окрім одного — тих, хто використовує слова у фальшивих цілях. Важливо, що ми тут разом можемо показати — ці слова можуть бути у потрібному місці, тоді будемо вірні Лецові, – розповів Томаш Лец.
Віктор Шендерович наголосив, що для нього цей день надзвичайно важливий. Бо переконаний, що його, як людину, як діяча сформували саме думки Леца.
— Якщо говорити про літературних родичів, то Лец — один із тих, хто створив моє розуміння інтелектуального гумору. Тож коли кілька років тому я приїхав до Львова і побачив, що тут нема меморіальної дошки, то з’явилася ідея — альбом із поглядом на ХХ століття через афоризми Леца. Саме тоді й визріла думка, що він має бути чотирма мовами. Бо Львів — центр Європи і в ХХ столітті це місто сім разів змінювало громадянство. Лец — львів’янин, син єврейки і австрійського графа, писав польською, але був людиною світу. Тому саме у Львові мала відбутись презентація цього альбому. Моя мрія збулась, — акцентував ініціатор проекту „ЛЕЦ. XX століття“ Віктор Шендерович.
Довідка
Станіслав Єжи де Туш-Лец народився у Львові у 1909 році, помер у Варшаві в 1966 році. Навчався у Львівському університеті, тут дебютував поезіями, співпрацював у різних довоєнних часописах. Упродовж 1947-1966 років створив близько 5 тис. філософських парадоксів-афоризмів, об’єднаних загальною назвою «Незачесані думки», частково перекладені українською ще за життя поета його приятелем Ігорем Костецьким і опубліковані в журналі української діаспори «Сучасність». Афоризми Станіслава Єжи Леца вважаються у сучасній Європі класичними зразками жанру, публікуються щороку багатотисячними накладами.
Наталія ПАВЛИШИН
