Книга «Подорожі та посольства» це щоденник, написаний давньою французькою мовою лицарем та мандрівником Гільбером де Ланноа. Фламандський лицар Ланноа хотів пізнати невідомий світ, який його оточував, тому обрав для цього мандрівки по Європі.
Гілльбер де Ланноа походив із знатної родини Франції, що мала володіння у Фландрії й належала в ті часи до Бургундського герцогства.
У записках де Ланноа яскраво проявляються риси, властиві людині, яка жила в період середньовіччя. Під час подорожей лицар часто зустрічався з різними людьми, часто удостоювався урочистих прийомів правителів країн і представників знатних родин, проте лише в окремих випадках він називав їх по імені. Він відвідав майже всі великі та малі, вільні та підневільні країни Європи.
На жаль, в спогадах Ланноа майже немає описів зовнішності, поведінки і рис характеру людей, яких він зустрічав на своєму шляху. Як виявилось, причиною цього є не погана пам’ять Ланноа, а те, що в часи середньовіччя людину цінували перш за все за її статус, а індивідуальні риси, такі як зовнішність, характер були другорядними і не завжди вартими уваги оповідачів. Крім безкорисливої допитливості де Ланноа, в своїх мандрівках переслідував і цілком практичну мету, його завданням було «розвідати» стан справ у тих, з ким лицарі Лівонії вели часті і, як правило, невдалі війни. В першу чергу його цікавили військова міць і політичний лад побачених країн. Саме Ланноа є автором одних із перших описів Русі західним мандрівником.
В одній із своїх мандрівок по Східній Європі лицар відвідав місто Кременець, яке в XIV-XV століттях було ласим шматком, що переходив із рук в руки до різних володарів. За нього вели боротьбу князі Юрій Наримутович, Любарт, Вітовт та Скиргайло.
Отож, в 1421-1423 роках лицар Ланноа прямував через Прусію, Литву і Польщу. В 1421 році, під час подорожі через Волинь на його шляху опинилось місто Кременець, яким тоді володів Вітовт. В своїх записах лицар чомусь місто називає іншою назвою, а саме як Кам’янець. Ймовірно причиною було побачене гостем міста, адже саме в XV столітті активно тривало будівництво кам’яного замку на Замковій горі. Другим доказом того, що мандрівник пише саме про Кременець є дані про відстань від міста Кременця до Львова.
Прибувши до Кременця, Гільбера де Ланнуа, зустрів сам князь Вітовт разом із своєю дружиною. Мемуарист вказує на те, що в цей час в Кременецькому замку перебував також татарський князь, велика кількість литовської знаті та лицарства.
В подарунок Вітовту із своєї батьківщини Ланноа привіз вітання і клейноди від англійського короля Генріха V.
Оповідач подає інформацію, про те, як князь Вітовт приймав його в своєму замку. Великий князь посадив шанованого гостя за святковий стіл, на якому було безліч рибних і м’ясних страв. Поряд з Ланноа сидів татарський князь, що дуже здивувало мандрівника.
Після перебування в Кременецькому замку Ланноа був змушений вирушити на південь. Вітовт надав мандрівнику відповідні супровідні документи, які забезпечували гостю спокійне просування по території, й були гарантією безпеки. Документи були на трьох мовах: татарській, руській і латині. Дуже щедро гість був обдарований подарунками не лише з боку Вітовта, а і його дружини, якою на той час була Юліана Гольшанська.
Вітовт розумів наскільки не спокійний був тоді час, тому заборонив Ланноа самому мандрувати і надав йому охорону: двох татарин та шістнадцять «русичів».
Ось як пише Ланноа в своїх мемуарах про проведений час на Волині.
«Я виконав своє мирне посольство до герцога Вітовта, покладене на мене двома королями, і підніс йому коштовності від короля Англії. [Вітовт] також надав мені великі почесті і відмінно мене пригостив. Він дав мені три бенкети, і я сидів за його столом, за яким перебувала також його дружина, сарацинський герцог з Татарії. Я бачив, що за його столом їли м’ясо і рибу в п’ятницю. І був там один татарин з бородою, що спускалася до колін і загорнута була в чохол…».
Перебуваючи в Кременецькому замку, Ланноа став свідком однієї дипломатичної події, яку описав в своїх спогадах – прийому Вітовтом послів з Великого Новгорода та Пскова. Ланноа докладно описав дари, серед яких було хутро куниці, одяг з шовку, шуби, хутряні шапки, золото, срібло та зуби моржів. Цікаво, що Вітовт прийняв тоді подарунки лише від новгородців, проігнорувавши «дари із Пскова». На останніх був ображений за союз із лівонцями. Лицарю Ланноа Вітовт подарував з «князівського плеча» соболину шубу, шовк, татарський лук з сагайдаком і стрілами, золото, срібло.
Ланноа був приємно вражений від свого перебування в Кременецькому замку і гостинності його господарів, про що говорять його хвалебні коментарі на адресу Вітовта. Протягом усієї розповіді відчувається захоплення автора Вітовтом. І не дивлячись на те, що мандрівник не подає дуже точної характеристики самого міста Кременця, його архітектури, його інформація варта уваги. Замок в Кременці за володарювання Вітовта переживав піднесення, не дивлячись на важку політичну ситуацію.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: http://www.hroniky.com/
