Недільний ранок за філіжанкою смачної кави часто обіцяє щось несподіване та цікаве. Сьогодні я приготував для вас цікаву кавову історію. А незмінним ароматним партнером розповіді є Торгова Марка Кава Старого Львова.
Отже, добре відомо, що “Народна Гостинниця” до Другої світової війни була центром українства. Принаймні ми в цьому свято переконані. Але був у її історії дуже приємний період. Принаймні так стверджує газета “Діло” від 13 серпня 1927 року. Стаття в ній під назвою “Сором і ганьба!” показує несподіваний бік цієї установи.
Переказую вам повний текст статті зі збереженням стилістики, граматики та орфографії.
Сором і ганьба!
Каварня „РЕПУБЛИКА” норою картяного газарду і зборищем суспільного шумовиння.
Каварня „Республика”, що міститься в “Народній Гостинниці” при вул. Косцюшка, здобула вже собі постійне право горожанства в поліційній хроніці та заняла “почесне” місце в бульварній пресі. Від часу, до часу на сторінках “сенсаційної” преси перед очима здивованого читача проходить хоровід картярів, людців з під темної звізди, “веселих дам” і іншого шумовиння, що находить пристановище і захист в каварні “Република”.
Кожному українцеві просто лице лупається ві стиду, що одинока “наша” каварня і ресторан у столичному Львові, найшовшись в руках безсовісного піднаємця, заживае такої поганої слави. Розуміється, від цього льокалю сторонять усі українці, лякаючись попасти в підозріле, а часто й небезпечне товариство.
Ось вчора “сенсаційна” преса принесла нові запахущі квітки до лаврового вінка цієї каварні. Поліція накрила там картярів фахівців: Юду Кляпца, Макса Цукера, Файвеля Ґлясберґа і якогось Цайцлера чи Цвердлінга, що “забавлялися” в газардову гру, звану “шмендою”. До цього добірного товариства належав ще Владислав Винницький, що вступив у двобій а поліцією, яка хотіла покласти руку на банк, що виносив кількасот золотих. Крім згаданих “гостей” трьох інших втікло ринвами з першого поверха. У спілці я картярами і в й служба цеї каварні, що окремими гаслами й знаками остерігає “працюючих гостей”.
Словом, каварня „Нар. Гостниниці”, що колись була місцем сходин і зустрічі не лише львівської інтелігентної громади, але й провінціональної, сьогодні в місцем сходин найгіршого шумовиння. “Република” під кермою несовісного жида-реставратора, що всякими засобами старається придбати “гостей”, відстрашує не лише своїми “гостями” й криками, авантурами, але й своїм несамовитим виглядом. А прецінь „Нар. Гостинницю” вибудовано в думкою мати свій власний льокаль, своє місце сходин, а не підозрілу нору.
До тогож в “Нар. Гостинниці” є готель, один а найкращих готелів у Львові, зразково ведений п. Пащаком. Ясно, що “слава” каварні не може остати без впливу на опінію готелю. Ніхто не повірить, що поруч себе можуть існувати такі противенства: один з найсолідніших готелів і найогидніша нічна спелюкна. Уявіть собі тепер чужинця, що заїде до українського готелю і зійшовши в другого поверха, вступить до “української” каварні. Гарно вражі пня винесе він з тої “української” каварні, а воно ляже чорною плямою на добрім українськім імени.
Тому крайна пора зліквідувати огидну спелюнку “Републики” і привернути добре імя та українську марку цій каварні. Управа „Нар. Гостинниці” повинна постаратися, не жаліючи нічого, щоби якнайскорше зліквідувати цю ганебну нору.
І ще одна замітка: Від якогось часу найгірше шумовиння кинулося на шинково-реставраційні льокалі, що містяться в будинку „Нар. Гостинниці”. Крім каварні “Република” не менше поганою славою втішаяться й другий льокаль якоїсь Ган в партері, де часом приходить навіть до розправи на ножі. І тут теж треба зробити порядок. Словом: найвища пора покласти край соромові й ганьбі, що ваготіють над одною з найкращих наших установ.
Ось такий період колись довелося пережити “Народній Гостинниці” в минулому. Не знаю наскільки все було правдою і відповідало дійсності, адже нездорова конкуренція існувала зажди. Але тема цікава до вивчення і дослідження. Та, хіба вже за іншою кавою.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
