17 вересня 1939 року Радянський Союз фактично вступив у Другу світову війну, розпочавши спільно з гітлерівським Третім Рейхом окупацію Польщі, яка майже три тижні чинила опір агресорам, марно сподіваючись на швидку військову допомогу союзників – Англії та Франції.
Як писав у своєму листі зі східного фронту один із солдатів Вермахту, що був опублікований тогочасною німецькою пресою, перша зустріч його армійського підрозділу із радянськими солдатами відбулася уже 20 вересня біля Ожидова за 60 кілометрів на схід від Львова. Трохи пізніше зібралися великі саміти німецьких та радянських високопосадових армійських чинів у Білостоку та у Брест-Литовському, де навіть відбувся спільний військовий парад союзницьких військ Третього Рейху та СРСР.
На час наступу радянських військ на територію Польщі, частина Галичини вже була окупована військами Третього Рейху. На початку війни нацистів цікавили нафтові промисли Дрогобича та Борислава, тож німецькі війська ударною групою військ з території Словаччини стрімко увірвалися на теперішню територію Львівщини, щоб отримати ресурси, потрібні для успішного завершення воєнної операції.
Як повідомляла тогочасна газета Oedenburger Zeitung, 15 вересня польські нафтові родовища, розташовані в південній Галичині, були захоплені німецькими військами, за винятком кількох об’єктів в Станіславському повіті (тепер – Івано-Франківщина). У тогочасній німецькій пресі підрахували, що у Третьому Рейху завдяки цьому успіхові нафтовидобуток зросте вдвічі, та хвалили якість галицької нафти.
“Галицька нафта має показники інакші, ніж німецьку сировина. Вона містить значно більше бензину, тому є важливішою для німецьких потреб у паливі. Галицька нафта також містить у продуктах переробки важливий сировинний продукт для виробництва свічок, взуттєвого лаку та воску. У безпосередній близькості від галицьких нафтових сверловин знаходяться також значні родовища природного газу, для яких вже завершено трубопровід до запланованої нової польської промислової зони на центральній Віслі (Сандомир). Галицька нафта включає цінні мастила, які отримують на місцевих рафінеріях (нафтопереробних заводах, – авт). Тому швидке просування на півдні Польщі ще більше посилило німецький сировинний баланс”, – йшлося у повідомленні німецької преси.
Газета Das kleine Volksblat уточнила, що йдеться про родовища у Дрогобичі, Ясло та Бориславі. “Зважаючи на велику роль, яку моторизація відіграє в сучасній війні, ця втрата настільки ж чутлива і серйозна для Польщі, як, з іншого боку, є помітним полегшенням для Німеччини в її постачанні нафтою”, – зауважили німецькі газетярі.
За даними тогочасної преси, на той час Польща за рахунок галицьких родовищ входила у вісімку найбільших нафтовидобувних країн Європи. У 1938 році із польської нафти було вироблено близько 140 тисяч тонн бензину, 141 тисяч тонн гасу, 91 тисяча тонн газу і мазуту, 47 тисяч тонн мастила, 4 тисячі тонн жирів і вазеліну, 23 тисячі тонн парафіну і 57 тисяч тоннасфальту, нафтового коксу та інших нафтопродуктів.
Виробництво природного газу в Польщі також було досить значним. У 1938 році видобуток становив 586 мільйонів кубометрів.
“Видобуток німецької сирої нафти зросте на 500 000 тонн на рік – це приблизно стільки ж, скільки Німеччина отримує зараз від власного видобутку”, – тішилися цим здобутком німецькі газети.
Від 17 вересня 1939 року німецька преса уважно стежила за успіхами радянської армії на східному фронті, передруковуючи звіти Генерального штабу Червоної армії про операції в Польщі. 23 вересня газети Третього Рейху повідомили, що війська Червоної армії окупували міста Стрий та Городок і просунулися далі на захід від ліній Брест-Литовськ — Ковель – Володимир-Волинський – Львів.
“У ході операцій з очищення територій західної України та західної Білорусі війська Червоної армії знищили менші частини польської армії на північний захід від Гродно та на північний схід від Брест-Литовська. На Західній Україні війська Червоної армії очистили територію Сарн від офіцерських угруповань. Під час ліквідації опору дивізій польської армії на Львівщині шість польських піхотних дивізій та два окремі стрілецькі полки на чолі з генералом Лангером здалися військам Червоної армії. За неповними даними, за період з 17 по 21 вересня солдатами та офіцерами польської армії було втрачено 12 тисяч полонених, 380 гармат та 1 400 кулеметів”, – повідомляла газета Salzburger Volksblatt.
На зустрічі німецьких та радянських офіцерів у Білостоку очільник німецької армії на східному фронті прийняв високопосадових радянських офіцерів, щоб обговорити з ними деталі окупації та узгодити лінію розмежування. Зустріч відбулася у приміщенні колишнього польського воєводства, на той час ще прикрашеного польськими державними символами. “Наприкінці зустрічі офіцери Червоної армії подякували німецькому генералу за товариське привітання, яке вони пообіцяли передати своїм бійцям”, – повідомляла тогочасна газета.
Після того, як Радянський Союз та Третій Рейх остаточно погодили зону своїх інтересів на території розгромленої Польщі, галицькі нафтові родовища німецька окупаційна влада змушена була передати новим “господарям”. Однак, аж до самого початку воєнних дій проти СРСР у 1941 році Третій Рейх успішно використовував місцеву сировину фактично за собівартістю. Відповідно до торговельно-кредитної угоди, яку було підписано ще 19 серпня 1939 року, Німеччина отримувала нафту з СРСР за фіксованими цінами. За поставки німці розраховувалися власною валютою (рейхсмарками), які втратили свою ліквідність одразу після того, як недавні союзники вступили у війну один з одним…
Богдан СКАВРОН
Джерело: ДІЛО
