Сьогодні, 21 грудня 2020 року, о 15 год. в “Чорній кам’яниці” (Площа Ринок, 4) відкривається експозиція Музею історії Львова на правах відділу Львівського історичного музею.
Історію міста презентують майже 750 автентичних пам’яток з 30-ти фондових збірок Львівського історичного музею. Серед них чимало раритетів: символічні ключі від міста, печатки магістрату, інавгураційні ланцюги президента та мера, макет ренесансної ратуші, цехові відзнаки, королівські грамоти, стародруки, продукція монетного двору, роботи знаних скульпторів, малярів, ювелірів, меморіальні речі. Всі вони пов’язані з містом та його соціумом — свідками та учасниками його творення.
Музейна історія «Чорної кам’яниці», однієї з ренесансних перлин на площі Ринок у Львові, розпочалася у 1929 році — саме тоді, в будівлі відкрито Історичний музей міста Львова. З 1940 року тут знаходилися експозиційні та фондові приміщення Львівського державного історичного музею. У 2016—2019 рр. за грант Посольського фонду США зі збереження культурної спадщини здійснено проект реставрації «Чорної кам’яниці». З 14 листопада 2019 р. у вестибюлі та у внутрішньому подвір’ї функціонує Лапідарій, де представлено близько 50-ти зразків кам’яної пластики з давніх споруд Львова.
“Ми зумисне відмовилися від хронологічних підходів та політизації історії, зокрема представлення Львова як історії держав та окремих народів, а зосередилися на історії пересічної людини, – розповів директор Львівського історичного музею Роман Чмелик. – Властиво, тут нам дуже допоміг досвід наших європейських колег з Польщі, Литви, Німеччини, тематичними музеями яких ми зумисне проїхали, щоби побачити, як це виглядає у наших сусідів. Бо так якось є, що коли історики сьогодні починають аналізувати взаємини народів, то, як правило, вишукують гострі конфліктні теми, забуваючи, що сусіди в місті, як правило, співіснували доволі мирно. Адже від цього залежав спокій кожного. Далеко не щодня і навіть не щороку пересічний громадянин ходив на вибори, мітинги, творив революції. Ось саме показати життя громади, а не міждержавні та міжнаціональні конфлікти, й було нашим завданням”.
“Коли ми почали вивчати тему, аби зрозуміти, як такі музеї функціонують і на чому базуються деінде, то раптом з’ясували, що музеїв такого плану в Україні сьогодні майже немає, – акцентував заввідділом Музею історії Львова Андрій Музика. – Тобто вони навіть якщо і є, то містечкові, десь у невеликих районах. А от щодо мегаполісів, то хіба музей історії Києва, який має чудову колекцію, але не має для неї відповідних придатних приміщень. Відтак склалася самобутня ситуація – адже маємо дивовижну пам’ятку архітектури, де 90 років тому вже функціонував Музей історії міста, та величезну унікальну колекцію з кількасот тисяч пам’яток, вагома частина з яких безпосередньо пов’язана саме з історією Львова. Однак музей ми вирішили зробити нетиповим – як спробу через музейні пам’ятки показати становлення громадянського суспільства у Львові та те, як відчував себе пересічний львів’янин у різні епохи, про що думав і чим займався”.
Лейтмотив нової експозиції: Львів — стародавнє місто, політичний та економічний центр на пограниччі релігій та культур, носії яких сформували його неповторний та унікальний образ.
«Музей історії Львова» представить відвідувачу артефакти в єдиному просторі, умовно розділеному на три рівні (поверхи) та одинадцять тематичних блоків. На стінах вздовж сходів представлено хронологію Львова. Візуальний ряд експозиції доповнюють світлини, виконані у більшому форматі з оригіналів, що зберігаються у фондах.
Для кожного тематичного розділу створено спеціальні мультимедійні кіоски, які містять додаткові відомості про окремі експонати, їхні деталізовані описи, фотографії, карти.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
