Швидше у вчительки волосся на долоні виросте ніж він буде співати (відео)

18625
Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

20 червня 1853 року у селі Новий Витків на Львівщині народився Олександр Мишуга, оперний співак (лірико-драматичний тенор), педагог, меценат. Навчався у дяківській бурсі, гімназії та вчительській семінарії у Львові, працював вчителем. Від 1878 навчався у Львівської консерваторії і вже 1880 дебютував у львівській опері.

Після завершення навчання у консерваторії у 1881-1883 продовжив студії в Мілані (Італія). Виступав у Мілані, Турині, Варшаві, Кракові, Санкт-Петербурзі, Києві, Стокгольмі, Берліні, Відні, Лондоні, Парижі, при переповнених концертних залах та з найвищими відгуками критики. Постійно концертував у Львові, включаючи до програми твори українських композиторів. На відкритті у Львові новозбудованого міського театру виконав головну роль у спеціально написаній для нього виставі про життя карпатських верховинців «Янек».

Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

Серед тогочасних виконавців вважався «королем тенорів» рівня Карузо та Шаляпіна. Викладав у Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (1905-1911), Варшавському музичному інституті (1911-1914), школі співу в Римі (1914-1919), у власній музичній школі в Стокгольмі (з 1919). Щедро жертвував кошти на видання української літератури, матеріальну підтримку української газети «Рада» та Музично-драматичної школи М. Лисенка у Києві, театру М. Садовського, дитячим притулкам, лікарням, погорільцям, громадським організаціям та чимало іншого. Наприкінці життя майно та кошти заповів Вищому музичному інституту Лисенка у Львові для створення стипендіального фонду для малозабезпечених студентів.

Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

Двічі одружений. З першою дружиною полькою Марією Прус-Гловацькою прожив недовго і розлучився через наполягання батьків і родичів дружини, що не бажали приймати його сільського походження, друга – полька Марія Вісновська, актриса загинула від кулі московитського гвардійця Олександра Бартєнєва за нез’ясованих мотивів (1890). На початку 1922 виїхав в Німеччину на лікування. Лікарі встановили рак шлунку, зробили операцію – проте було запізно. Помер у Фрайбургу 1922. Згідно заповіту перепохований у Новому Виткові.

Могила Олександра Мишуги у Новому Виткові
Могила Олександра Мишуги у Новому Виткові

Неординарна особистість усе життя якого зіткане із здавалось непоєднуваних суперечностей. Походив з бідної родини і навіть мріяти не міг про високу освіту, та за кошти зібрані шанувальниками його таланту й допомогу меценатів отримав можливість студіювати за кордоном і здобути світове визнання.

Навчаючись в Італії, викладачка порадила покинути спів, бо, мовляв, немає ні голосу, ні музичного хисту й запевнила, що швидше у неї волосся на долоні виросте ніж він буде співати. А через декілька років приїхала на його концерт, щоби пересвідчитись, що це таки її колишній учень.

Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

Одного разу, коли концертував у Львові радикальна націоналістична молодь мала намір його засвистати, проте вражена співом, за свідченням Богдана Лепкого, вітала гучними оплесками.

“Господи! Я не знаю, що зі мною сталося. Я забув, де я і хто я, не знав, чи це спів людський, чи якась музика небесна, дух мені в грудях заперло, серце перестало бити, мене не було… Лиш ураган оплесків стягнув мене на землю”, – Богдан Лепкий.

Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

“Я не можу розповісти, що зчинилось тоді в театрі. Після хвилинки загальної тиші зчинилося щось, чому не було назви: публіка відповіла артистові таким висловом подяки, що можна було оглухнути”, – Олександр Кошиць.

У другу дружину Марію був закоханий до безтями та її на балу на його очах застрелив московитський офіцер. У день похорону Мишуга мав співати роль «Фернандо», що втратив кохану «Леонору», але дирекція вирішила відмінити виставу. Та все ж співак наполіг на виступі. Зала не могла помістити усіх глядачів, а Мишуга грав настільки емоційно, що наприкінці разом з ним ридали усі присутні, артисти, хор, оркестр і диригент, який уже не зміг довести спектакль до кінця.

Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

На суді над вбивцею дружини відмовився присягати за православним обрядом і свідчити московитською мовою (Варшава тоді перебувала під московитською окупацією), заявивши, що є поляком. Через цю заяву за наказом генерал-губернатора з ним не продовжено контракт з Варшавською оперою з платнею 12 тисяч рублів на рік.

Чому Мишуга склав таке визнання складно зрозуміти, бо ніколи не приховував і постійно визнавав своє українське походження. Згодом за це українство і постійні пожертви на українські проєкти поляки звинувачували його в тому, що «польські гроші» видає на «гайдамацькі цілі». Можливо сказав це тому, що Москва тоді поляків так само люто ненавиділа як й українців; зрештою сьогодні аналогічно.

“Він завжди і всюди твердо заявляв, що він син свого народу […]. Пригадую собі цього героя самопосвяти, цього фанатика краси, який з нічого дійшов до всього власними силами, який силою волі піднявся з нужденного провінційного оточення до найбільших світових сцен; який невтомною працею поборов, здавалось, непереможні обставини і перешкоди та осягнув найвищу славу; який, не маючи з природи фізичних даних для оперного артиста (по невеликий голосовий матеріал включно), став одним з найвидатніших оперних світил, і все це тільки завдяки фанатичній любові до мистецтва, завдяки силі своєї волі і непохитному прямуванню до мети”, – Олександр Кошиць.

Олександр Мишуга
Олександр Мишуга

Він був дорогим європейським співаком і часто сам визначав високі суми гонорарів, проте не рахувався з коштами, коли питання стосувались українських справ. Мишуга раптово покинув Європу, сплатив високі суми за зірвані контракти, щоби за символічну платню викладати у Києві в музичній школі Лисенка. Фінансував відкриття Музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові та заповів усе своє майно на утримання цього закладу. Був скромним у житті, а велетенські суми, часто анонімно, витрачав на допомогу бідним. Продав власний будинок у Варшаві й усі 100 тисяч крон передав на доброчинність в Україну. Постійно фінансово допомагав Івану Франку. А коли йому пропонували з Італії повернутись в Україну, то напівжартівливо відповідав: “Навіщо я вам там здався? Зате ж, коли я на чужині заробляю гроші й вам посилаю, то все-таки маєте з мене якусь користь”.

З листа О. Мишуги до племінника Луки: «І коли б я ще раз мав прийти на світ, то не хотів би вродитися дитиною з багатого й знатного роду, з чужою славою і з чужим маєтком, а з сильними м’язами і зі здоровою головою».

Наталка СТУДНЯ

Джерело:  Календар українця

2 КОМЕНТАРІ

  1. А скільки ще таких щирих українців, витравлених з нашої памяті /через окупаційні політику/ ..пасувало би згадати та увіковічнити чи назвою вулиці чи пам’ятником?..

  2. Москалі все зробили, щоб знищити нашу історичну пам’ять, історичних постатей, але добре, що є такі люди які нам про це розповідають. Честь їм та хвала.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.