Хто сказав, що під час війни мистецтво не потрібне чи не важливе? Чи може українські збройні сили зараз воюють не за нашу культурну ідентичність, а точніше взагалі за культуру? Адже у ворога, московського орка, її зовсім немає. Нема культури…. зовсім… А у нас є! і як ніколи, наша культура зараз повинна стати тим цементом нації, який допоможе подолати нечисть і вигнати її з нашої землі.
Ось тому, в кав’ярні-галереї “Штука” (вул. Котлярська, 8), в одному зі символів львівського мистецтва, відкрилася прекрасна виставка. Виставка акварелей Олега Денисенка під назвою “Documentarium”.
Перед відкриттям, коли ще тільки роботи розвішувалися, а кав’ярня, ще не оговтавшись від першого шоку війни, не приймала відвідувачів, я запитав власника Євгена Булавіна:
— Євгене, як от в такий військовий час ви надумалися відкривати виставку?
— Якщо процитувати слова Черчилля, то він казав, що якщо ми будемо закривати заклади культури під час війни, то для чого ми тоді воюємо? Культура потрібна. Це тримає націю, додає їй впевненості і тому цю виставку, яку ми планували – ми відкриваємо. Кав’ярня тимчасово зачинена, але як тільки ситуація трішки проясниться, то виставка буде відкрита для огляду. А сьогодні ми її монтуємо на стінах кав’ярні. І найближчим часом її можна буде побачити.
— Не страшно вам?
— Страшно всім, але треба щось робити. І ми впевнені в нашій армії, що вона переможе.
“Штука” уже відчинена і не змінює своїм багаторічним традиціям. Чудова кава, розкішні десерти, виставки та мистецькі проєкти кожного дня переконують нас, що українське мистецтво вічне, а Україна переможе.
А виставка акварелей Олега Денисенка “Documentarium” сама по собі дуже цікава. Хто знайомий з творчістю Олега Денисенка, той буде здивований незвичній основі для акварельних робіт.
“Виставка називається “Documentarium” тому що це мішана техніка – акварельні малюнки, виконані на старих документах, придбаних на місцях збору макулатури, блошиних ринках та ін. Тобто це такий відпрацьований матеріал, що має свою певну історію – листування, метрики, фінансові документи і т.д. Я їх використав для того, щоб дати їм нове мистецьке життя.
Вони самі по собі є дуже хорошим тлом для відтворення речей, таких історизмів, які мають певний так званий вінтажний шарм. Не потрібно робити якихось підкладок чи фонів, вони самі по собі уже наполовину є твором мистецтва. Лишається тільки доповнити якимсь сюжетом, композиціями і виходять твори які я і задумав. Це друге життя старих документів. Мистецьке життя”, – розповів художник про свій задум.
Ось так, в часи війни, митці своїми проєктами підтримують українську культуру. Але дуже хочеться вірити, що наступна виставка в “Штуці” вже стане символом нашої перемоги.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
