Шотландській вулиці у Львові бути!

Відразу після проголошення Незалежності України у Львові розпочався процес декомунізації та повернення вулицям історичних назв. У центрі стародавнього Львова є вулиця Сербська, яка з’єднує площу Ринок з площею Соборною. Дивно, але вона до сьогодні носить назву, надану їй  у 1944 році рішенням Львівського Місткому Компартії, за пропозицією радянського військового коменданта Львова.

Причиною такого рішення була назва, яку в 1941 році стародавній вулиці Шкотській (Шотландській) надали німецькі окупанти Львова – Хорватська (Kroatengasse), оскільки Незалежна Хорватська держава була союзником Німеччини, а шотландці навпаки мужньо воювали в лавах Британської Армії проти нацистів на всіх фронтах від Британських островів до Африки.

Напевно, мотивацією рішення комуністичного керівництва Львова не повертати вулиці стару довоєнну назву, українською вона повинна була би мати назву Шотландська, а надати вулиці нову назву Сербська (серби ніколи не проживали у середньовічному Львові) була активна військова діяльність сербського комуністичного загону під керівництвом серба – комуніста Олеки Дундича в Україні у 1918 -1920 роках проти армії УНР, а також те, що сербська комуністична армія під керівництвом Йосипа Тіто в той час вважала своїм верховним головнокомандуючим Йосипа Сталіна. До речі, одночасно з появою  у Львові вулиці з новою  назвою Сербська,  рішенням Львівського Місткому Компартії одна із вулиць старовинного Львова змінила давню  назву на вулицю Олеки Дундича (з 1991року вулиця Анатолія Вахнянина).

Відомо, що з XVI століття у Львові неподалік від вулиць, що носили назви національних громад Львова, а саме Вірменської, Староєврейської, Руської (Української) була вулиця з польською назвою – Шкотська (Шотландська). Без екскурсу в історію неможливо зрозуміти появу у Львові такої назви вулиці та серед мешканців Львова представників шотландського народу.

З архівних документів XVI- XVII століть стає відомо, що багато шотів (укр. шотландців, польською Skoскa) в часи правління польських королів Сигізмунда III та Владислава IV служили в армії Польського королівства.

З другої четверті XVII століття значно зросла чисельність шотландців, які перебралися на терени Польського королівства і, зокрема, в Галичину. Пояснення цьому ми можемо знайти в конкретних подіях англо – шотландської історії. Після втрати Незалежності Шотландією,особливо при англійському королі Карлі І (1625 – 1649), почалися утиски з боку англійського уряду проти шотландської мови, національних традицій та національної церкви, що змусило шотландців покинути свою Батьківщину. Однією з країн, яка особливо була прихильною до вигнанців було Польське королівство.

В архівних документах тих часів шоти (шотландці) згадуються в двох абсолютно несхожих видах діяльності, а саме –  у військовій справі, а також у господарській, як вмілі ремісники та успішні торгівці галантерейним крамом. Про наявність шотів у Львові згадує у своєму латино мовному рукописі «Leopolis Triplex» («Потрійний Львів») відомий Львівський бургомістр та історик Балтазар Зиморович. В архівних документах 1620 років серед купців, які торгували у Львові товарами, виробленими у Німеччині, Голландії, Франції, згадуються купці шоти. Згідно Статуту Польського Сейму 1563 року купцям – іноземцям, які не мали постійного місця проживання, було заборонено вести торгівлю в містах.

Шоти – купці та ремісники, які вирішили заселитися у Львові, викупили у Львівського магістрату земельні ділянки і започаткували вулицю, яка з часом отримала назву Шкотська (Шотландська). Одним із доказів існування у Львові шотландської громади, окрім архівних даних, можуть слугувати непоодинокі знахідки під час археологічних розкопок у Львові невеличкої мідної монети, подвійного шотландського пенні 1632-1633 років із зображенням квітки звичайного будяка – герба Шотландії.

Деякі радянські історики доказували, що назва вулиці пов’язана не з проживанням у Львові шотів (шотландців, анг. Scots), а виникла через продаж у самому центрі Львова великої рогатої худоби (руською – скот), вочевидь ці «історики» добре знали історію КПРС, а погано всі інші мови …

З архівних документів та старовинних гравюр і малюнків відомо, що торгівля худобою провадилася за міськими мурами, в першу чергу на ярмарку, який відбувався на великій галявині під Святоюрською горою.

На згадку про давніх львівських міщан – шотів (шотландців) на початку  XX століття на вулиці Академічній (проспект Шевченка) неподалік від головного корпусу  Університету відкрилася кав’ярня під назвою «Шкотська» ( Шотландська), що стала улюбленим місцем застіль представників Львівської математичної школи. Саме в ній була створена відома в наш час усій Світовій науковій спільноті  “Шотландська книга“ зі Львова.

Відновлення історичної назви вулиці в сучасному українському правописі – Шотландська, повинно мати за мету позбутися наслідків тоталітарних режимів, а також, на сьогодні, необхідно враховувати політичну складову для позитивного рішення цього питання.

Уряд Великої Британії рішуче засудив анексію Криму та війну на Сході України, яку розв’язала путінська Росія, а вільнолюбні шотландці неодноразово проявляли повну солідарність з героїчним Українським Народом. В Шотландії проводилися багаточисленні мітинги солідарності, збиралася й неодноразово передавалася в Україну гуманітарна допомога.

Ніякої підтримки не отримав Український Народ від Сербії, а навпаки деякі серби, духовні нащадки червоного командира, ката Українського Донбасу – серба Олеки Дундича, воюють проти Незалежної України в складі Сербської Дружини на теренах так званої ДНР «допомагаючи» російським найманцям вбивати українських воїнів та мирне населення.

Сподіваюсь, що громадськість Львова підтримає ініціативу про перейменування назви вулиці Сербська на Шотландську.

Марко СІМКІН
дослідник історії та культури Середньовічного Львова, журналіст – міжнародник та громадський діяч, прямий нащадок шотландського лицаря Джеймса Сімкіна (knigt James Simkin).