Сенсація на срібному екрані, або три унікальні кінострічки

1133
Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова
Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова

1 лютого у головному читальному залі Наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка відбулося незвичайне дійство – на дві години глядацький зал «перенісся» до Галичини міжвоєнного періоду. Вперше в Україні було презентовано фрагменти віднайдених фільмів Юліана Дороша – піонера кіномистецького руху в Галичині – «Гуцульщина» (1933) і «Останній салют командирові» (1938). Родзинкою вечора також став показ документальної стрічки «Галичина» (1927-1935 років) авторства громадянина США українського походження Івана Яцентія.

Йдучи на анонсований кінопоказ, організований Львівський Фотомузеєм, дивом віднайдених українських стрічок, відзнятих наприкінці 1920-х – у 1930-х рр., відчувала якесь дивне піднесення. Важко було собі навіть уявити, що фільми, про які я ще десять років тому знаходила лише окремі згадки у міжвоєнній пресі, працях з історії українського кіно чи приватних бесідах із кіносимпатиками і весь цей час вважалися «зниклими без вісти», все-таки знайшлися!

Ірина Патрон. Фото Ігоря Сальнікова
Ірина Патрон. Фото Ігоря Сальнікова

Гарною підготовкою до такого очікуваного перегляду стала лекція Ірини Патрон, аспірантки Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого й асистентки кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету ім. І. Франка, про кіноспадщину Юліана Дороша, її шлях повернення до сучасного глядача. Зокрема, доповідачка коротко окреслила кіноздобутки цього молодого режисера і оператора в одній особі – Дорош починав з етнографічних і культурфільмів (документальних короткометражних стрічок з українського життя та побуту) і врешті зняв перший в Галичині ігровий повнометражний фільм «До добра і краси».

Олександр Дебич. Фото Ігоря Сальнікова
Олександр Дебич. Фото Ігоря Сальнікова

Про те, як вдалося віднайти загублені українські стрічки в архівах та приватних колекціях далеко за океаном, розповів Олександр Дебич, незалежний кінопродюсер, учасник Програми імені Фулбрайта (2017/2018 рр.). Без направду подвижницьких зусиль молодого ентузіаста українського кіно цей кінопоказ міг би ніколи не відбутися… Але таки стався!

Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова
Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова

Коли світло вимкнули і на срібному екрані з’явилися кадри німого фільму Ю. Дороша «Гуцульщина», на мить здалося, що я у Львові 1930-х, на кінопоказі майже столітньої давності. Перед очима неймовірно швидко злинали яскраві картини з життя гуцулів, відзнятих режисером в околицях Космача, Косова та Жаб’єго для дисертації С. Герасимовича… До реальності повернуло яскраве світло смартфона сусіда із кіноперегляду.

Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова
Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова

Друга стрічка авторства Юліана Дороша «Останній салют командирові» є репортажем із урочистого похорону генерала Української Галицької Армії Мирона Тарнавського. Цікавий факт, що фільм був вивезений до США і вже там озвучений – це дає змогу розпізнати відомих громадсько-політичних і культурних діячів, яких бачимо у ньому (однак багато людей ще потребують ідентифікування). Маю надію, що сенсаційні кадри із Митрополитом Андреєм Шептицьким (досі вважалося, що єдине доступне відео, на якому знято Його Ексцеленцію, – документальний фільм «Свято молоді» 1930 р.) та кардиналом Йосифом Сліпим таки привернуть увагу українських істориків і культурологів.

Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова
Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова

51-хвилинна документальна кінокартина «Галичина» містить унікальні кадри панорамних зйомок із Княжої гори (Високий замок) та кінозйомки різних українських інституцій того часу: Будинок Товариства «Дністер», Дім товариства «Просвіта», Дім кооперативу «Народна торгівля», Будинок Наукового товариства імені Шевченка, Будинок-музей Лисенка, Успенська (Волоська) церква, Церква святого Юра (Архикатедральний собор святого Юра), Дім Українських інвалідів, Національний музей у Львові, Український львівський театр Йосипа Стадника, Український наддніпрянський театр під час гастролей у Львові, могили і надгробні пам’ятники визначних українців на Личаківському цвинтарі. Також у фільмі бачимо чимало цікавих кінозамальовок із громадсько-культурного та господарського життя селянства Галичини, зокрема Рогатинщини, батьківщини режисера-оператора Івана Яцентія.

Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова
Презентація віднайдених фільмів Юліана Дороша. Фото Ігоря Сальнікова

Власники цих рідкісних стрічок на разі дозволили їхній перегляд у громадських та культурних інституціях без права жодної фото- чи відеофіксації.

Роман Метельський. Фото Ігоря Сальнікова
Роман Метельський. Фото Ігоря Сальнікова

Отже, те, що зал Львівської наукової бібліотеки Львівського національного університету ім. І. Франка був ущент заповнений симпатиками галицького кіно, засвідчує, що такі кінопокази насправді є дуже актуальними і несуть велику просвітницьку місію. Залишається сподіватися, що це лише початок, адже зі слів організаторів стає зрозумілим, що збереглися й інші унікальні українські стрічки, які ще чекають на свого глядача. І вже незабаром  Львівський Фотомузей знову запросить усіх на нову прем’єру забутого галицького кіно.

Ксенька ВОРОБКАЛО

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.