Вітольд Мінкевич (1880 – 1961) — архітектор, педагог, ректор Львівської політехніки. Народився 17 червня 1880 в Іркутську, в сім’ї зісланих повстанців. 1898 року закінчив реальну школу в Тобольську і поступив на інженерно-будівельний факультет Варшавської політехніки. 1901 року перевівся до львівської Політехнічної школи. Серед його викладачів були зокрема Тадеуш Обмінський та Іван Левинський. 1910 року проходив практику при будівництві залізниць у Львові, Санкт-Петербургу та на Байкалі. Певний час працював в архітектурній майстерні Івана Левинського. 1911 року став членом мистецького товариства «Зеспул», був членом правління, виконував зокрема роль скарбника товариства.
1911 року спільно із Владиславом Дердацьким заснував власну архітектурну фірму. У 1923–1924 і 1927–1928 роках — декан архітектурного факультету. А в 1930–1931 роках — ректор Львівської політехніки. 1938 року відзначений Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі. 1945 року був примусово вивезений для роботи в шахтах на Донбасі. Того ж року звільнений, виїхав до Кракова і незабаром до Гданська, де колишні львівські професори утворили кафедру монументального будівництва. 1960 року вийшов на пенсію. Тоді ж отримав ступінь доктора Honoris Causa Гданської політехніки. Був одружений із Софією Альбіновською. Дітей не мав. Помер 27 січня 1961, похований на цвинтарі у Вжешчі (місцевість Гаданська).
Вітольд Мінкевич був одним із провідних архітекторів Польщі, що творили у стилі функціоналізму. Більшість будівель за його проектами споруджені у Львові. Деякі проекти реалізовані в Перемишлі, Томашеві, Острівці Святокриському, Сандомирі, Познані, Бориславі, Криниці, Галичі. Представляв Польщу на міжнародних конференціях, присвячених архітектурі, збереженню пам’ток. Був членом редакцій часописів «Architekt», «Czasopismo Techniczne», «Architektura i Budownictwo».
До вашої уваги – перелік його найцікавіших львівських робіт.
Блок прибуткових будинків на вулиці Бандери №2, №4, №6 (1908–1909)
Ці три будинки у стилі сецесії спроектовано архітекторами Владиславом Дердацьким та Вітольдом Мінкевичем; побудовані фірмою Івана Левинського.
Будинок Педагогічного товариства на вулиці Дудаєва №17 (1911)
У житловій будівлі №17 за Польщі діяли віце-консулат Туреччини, Педагогічне товариство та перукарня Очереда. Будинок у стилі раціональної сецесії із елементами класицизму споруджено у 1911 році будівельною фірмою Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича, фасад оздоблений скульптурами Зигмунта Курчинського. У приміщенні Педагогічного товариства в 1899–1906 рр. виступав Народний театр любителів сцени. Його засновниками були Роман Більський і Тадеуш Пілярський. У 1907 р. тут виступав Популярний театр (засновник – Здіслав Стенпек-Сєлєцький).
Будинок Празького кредитного банку на проспекті Свободи №17 (1912)
Колишній будинок Празького Кредитного Банку, споруджений у стилі празького модерну (пізня сецесія) чеським архітектором Матеєм Блеха за переробленим проектом львівських архітекторів Владіслава Дердацького та Вітольда Мінкевича (їх проект посів перше місце серед 16 претендентів на конкурсі 1911 року). Скульптурне оздоблення виконав Емануель Кодет. Того ж року львівський архітектор Збіґнєв Брохвіч-Левинський в журналі Czasopismo Techniczne розкритикував переробку первинного проекту.
Будівля у ряді забудови центрального проспекту міста, розташована на розі просп. Свободи та вул. Гнатюка. Будинок — цегляний, штукатурений, зведений з використанням залізобетонних конструкцій. П’ятиповерховий, з високим дахом, в плані — Г-подібний. В 1932—1939 роках тут знаходився Загальний акціонерний банк.
Прибутковий будинок Адольфа Левіна на вулиці Валовій №13 (1912)
Будинок за адресою вулиця Валова №13 у Львові — багатоквартирний житловий п’ятириповерховий будинок. За археологічними даними кам’яниця стоїть на місті вежі Бастея датована XV–XVI століттям. Споруда була зведена у 1913 році за проектом архітекторів Владислава Дердацького і Вітольда Мінкевича на замовлення Адольфа Левіна, та використовувалася як прибутковий будинок. Оздобленням фасаду займався Зигмунт Курчинський.
П’ятириповерхова цегляна будівля зведена у стилі модерн. Симетричність фасаду порушена рядом вікон з правої сторони, які відступають вглиб головної лінії фасаду. На першому поверсі великі вітринні вікна та головний портал входу з масивним обрамленням. Другий поверх без архітектурних оздоблень, відділений від першого та третього поверхів профільованим карнизом. Третій та четвертий поверх прикрашають два еркери, між вікнами поверхів виступають ліпні горельєфи. На п’ятому поверсі над еркерами третього та четвертого поверхів поміщений балкон з металевою огорожею. Завершений поверх мансардним дахом, з трикутним фронтоном по центру, я якому поміщено півциркульне вікно.
Будинок на вулиці Братів Рогатинців №14 (1912)
Зведений на вул. Братів Рогатинців №14 чотириповерховий будинок, споруджений у 1912 р. за проектом Владислава Дердацького та Вітольда Мінкевича. Фасад оздоблений барельєфами фантастичних тварин. У XVIII ст. тут проходив Високий і Низький мур. Власник у 1871 р. – Герш Віц, у 1916 р. – Маркус Пробштайн. У 1902 р. тут мешкали: залізничний службовець Єжи Штауб, агент-посередник Зиґмунт Хамейдер, старша вчителька Олімпія Вахтель, швець Вінцент Пих, а також функціонував ресторан Мавриція Ванґа.
Машинна лабораторія Львівської політехніки на вул. Устияновича (1913 – 1924)
Споруда є об’єктом комплексу історичного ядра Львівської політехніки, яскравим зразком навчально-технічного закладу в стилі неокласицизму, який поєднує традиційні та залізобетонні будівельні конструкції. 1913 р. розпочалася історія зведення корпусу Лабораторії машин для механічного факультету Львівської політехніки. Проект замовили арх. Богдану Стефановському. Будівля мала постати за містом у незабудованій ще тоді дільниці, відповідно, у проекті було запропоновано характерне для фабричної споруди архітектурне вирішення у цегляному стилі. Але при закупівлі ділянки виникли певні проблемами, тож було вирішено збудувати корпус на території Політехніки.
Споруда призначалася для двох цілей – як навчальний та науковий заклад, а також як централь, що постачала електрику і тепло для власних потреб. Отже, Лабораторію машин запроектували зі східного боку Хімічного корпусу. Зважаючи на сусідство головного корпусу і нестандартну форму плану, перед архітектором було поставлене нелегке завдання змінити фасади, пристосувавши їх до класичного оточення, не змінюючи плану споруди і використавши фундаменти та інші частини споруди, зведені до війни. Розв’язати це завдання було доручено Вітольду Мінкевичу. Архітектор вирішив фасади в стилі неокласицизму (варіант пізнього модерну), застосувавши стилізовані іонійські капітелі та маскарони. Лабораторія машин – яскравий зразок навчально-технічного закладу в стилі неокласицизму, який поєднує традиційні та залізобетонні будівельні конструкції.
Будинки №24, №26, №28, №28-а на вулиці Київській (1926)
Житловий будинок № 24/28 збудований у 1926 році за проектом Вітольда Мінкевича у стилі Ар Деко. Будинок складається з чотирьох секцій, які зміщені відносно осі. Фасад декоровано трикутними сандриками, що розмішуються над вікнами. Балкони мають трикутну форму. Призначались для працівників Пенсійного закладу.
Житлові будинки Пенсійного закладу на вулиці Стрийській №36, №38, №40, №42 (1927)
Після І Світової війни та подолання фінансової кризи в місті почали будувати житлові комплекси для певних приватних та професійних організацій. Сюди відноситься і житловий комплекс для працівників Пенсійного закладу на вул. На Байках, 24-28а (тепер вул. Київська), а також вул. Стрийській, 36-42. У 1928–1930 рр. під номерами 38-42 за проектом Вітольда Мінкевича спорудили комплекс функціоналістичних кам’яниць, що називався «На Гірці». Тут вперше у Львові було застосовано центральне опалення.
Водонапірні вежі на вулиці Пасічній та Тернопільській(1932-1933)
Спорудженню передували кілька ескізних проектів. Через значне падіння цін на цеглу обрано варіант із нетинькованими фасадами з червоної цегли. Застосовано залізобетонні елементи. Зовні вежі мають форму дванадцятигранників із пілонами на кутах. Статичні обчислення зробив інженер Адам Курилло. Вежа на вул. Тернопільській задумана архітектором також як точка огляду місцевості туристами — має зручні сходи та оглядовий майданчик.
Будинок на вулиці Франка №26 (1930-ті).
Давня адреса – Зиблікевича, №6. Будинок у стилі функціоналізму споруджено в 1930-х роках за проектом В. Мінкевича. У будинку №26 у 1950-1960-х була перукарня.
Христина БАЗЮК
Джерела:
- uk.wikipedia.org
- www.pslava.info
- Фото:
- wikimapia.org
- uk.wikipedia.org
- polona.pl
“спроектував ректора”, “місцевість Гаданська”… Чому авторка не вичитує власні тексти?