«Зачарованість її полягала в тому, що вона була якась така, як не всі дівчата. Найбільше чарівними були її чорні очі, до того чорні й глибокі, що зіниць не було видно — тільки глибінь погляду. У ці очі можна було дивитися годинами і милуватися їхньою загадковістю. Мені здається, що вони навіть володіли гіпнозом. Також розкішне буйне волосся, чорне як смола, притягали до себе не одного залюбленого в Марту хлопця.» — так згадував ветеран ОУН-УПА Веніамін Дужинський про дівчину-героя Марту Чорну.
Видатна розвідниця ОУН, Марта Чорна, народилася у селі Гірне Стрийського району Львівської області. Батьки її були шанованими та інтелігентними людьми. Матір працювала в початковій школі вчителькою, а батько — юристом у власній адвокатській порадні в Стрию.
Прагнучи з дитинства привчити доньку до дисципліни й послуху, батьки відправляли Марту в пластові табори. «Пласт» сприяв патріотичному вихованню молоді, з чого дуже радів батько дівчини. Мати Софія під час таких мандрівок завжди переживала за доньку, але визнавала правильним строге виховання Марти.
Навчалася Марта Чорна в гімназії у Стрию. В тій же гімназії, де раніше навчався й Степан Бандера. Серед улюблених предметів дівчини були математика та література.
Можливо, саме через захоплення класикою, зокрема античністю, підпілля охрестило Марту «Медеєю», коли приймало її до лав Організації українських націоналістів.
Завдяки тому, що батько Марти Чорної був офіцером австрійської армії, дівчина з дитинства вивчала німецьку мову. З моменту приходу німців до Львова, досконало володіючи мовою, «Медея» працювала стенографісткою й перекладачем у німецькій таємній поліції. Серед завдань, поставлених перед нею підпіллям, було здобуття секретної інформації під час допитів на яких Марта виступала у ролі перекладача. Дівчина повідомляла хто зрадив, був донощиком, а хто не зламався й потребує допомоги. Ризикованою працею Марти Чорної було урятовано від катастрофи не одного підпільника.
«Медея» була присутньою на допиті Івана Климіва «Легенди» — крайового провідника розвідки і безпеки ОУН. Іван помер на очах у Марти, закатований садистом Вірзінгом, якого вивела із себе непорушна стійкість та незламність «Легенди».
Після цих подій рядовий гестапівець попередив Марту Чорну про небезпеку провалу й вона переходить у підпілля. По цілому місту розклеїли листівки з її зображенням та оголошеним розміром винагороди в 10 000 райхсмарок тому, хто її видасть.
До сьогодні невідомо, як вийшли на її слід німці — сталося це випадкого чи за чиєюсь зрадою.
23 травня 1943 року під час перестрілки з гестапівцями Марта загинула. Вона встигла убити одного німця, після чого застрелила себе, щоб не потрапити у руки гестапівців. Відомо, що «Медея» оборонялася маузером 6-го калібру, який для її безпеки видали ті ж німці. Відбувалися ці сумні події на вулиці Оссолінських (нині Стефаника) у Львові, навпроти Оссоленіуму, там, де зараз стоїть погруддя Василя Стефаника.
Куди німці поділи тіло хороброї підпільниці — невідомо. Марта Чорна «Медея» віддала своє життя за Україну та незалежне й квітуче її майбутнє. На сьогодні маємо одну пам’ятну таблицю присвячену Марті Чорній. Вона розміщена на будинку, де колись мешкала видатна «Медея» — на вулиці Дорошенка, в той час — Сикстуській, під номером 50.
Завдяки спогадам друга Марти Чорної, політв’язня, члена ОУН-УПА Веніаміна Дужинського, пам’ять про Марту повстала з попелу. Саме він намалював портрет розвідниці, якою її запам’ятав за молодості. З портретного зображення й виготовили її погруддя на пам’ятній дошці, бо фотографій «Медеї» до наших днів не збереглося зовсім.
Згадки Веніаміна Дужинського дали нам змогу дізнатися більше про героїчну постать Марти Чорної, яка була невідомою впродовж десятиліть. Ми ж не маємо права забувати про героїв нашої країни, серед яких Марта Чорна – «Медея».
Анастасія ПАТЕР
Джерела:
- Спогади ветерана ОУН-УПА Веніаміна Дужинського, “Post Поступ”, 12/09/2002 р.
- http://old.dailylviv.com/news/13579
