23 грудня виповнилося 146 років з дня заснування Наукового товариства імені Тараса Шевченка – першого всеосяжного українського осередку науки та літератури, повідомляє zik.ua.
Діяльність Наукового Товариства імені Тараса Шевченка – приклад самовідданої роботи не лише у неоднозначних реаліях рідної держави, а й в еміграції, на порозі буремного ХХ століття. Тож у день 146-річчя з дня заснування Товариства розповідаємо про історичні передумови його появи та результати майже 70-річної роботи.
Історія львівського товариства
Наприкінці ХІХ століття Україна переживала не найкращі часи у політичному контексті, хоча науково була сильною державою. Однак інтелігенції, студентству, поетам та науковцям доводилося жити в умовах одвічного розподілу рідних земель між іноземними державами.
І коли інтелігенція вже не могла залишатися в тіні, виникла недержавна спільнота, що проіснувала, всупереч скептичним думкам сучасників, немало – майже сімдесят років. Мабуть, Наукове товариство Шевченка (НТШ) є найстарішою українською громадською інституцією, що була організована спільними силами суспільства без політичного підтексту та без допомоги з боку влади.
У 1873 році, коли Товариство тільки почало роботу, його знали як Літературне товариство імені Шевченка, тоді як з березня 1892 року воно стало Науковим товариством імені Шевченка і працювало як своєрідна академія наук.
Спільнота з’явилася у Львові з ініціативи вчених східної України на чолі з Олександром Кониським. За собою він мав неабияку братію однодумців: Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький. Меценатами новоствореного товариства стали Євген Милорадович, Дмитро Пильчиков, Михайло Жученко і ще понад тридцять мешканців Галичини.
Чому саме тоді? У 70-ті роки ХІХ століття на східноукраїнських землях діяв Валуєвський циркуляр, який забороняв українську мову, друкарство і наукову літературу. Тому необхідно було створити у організацію, яка могла б сприяти розвитку української культури. До того ж якраз тоді в Україні став відчуватися рух відродження, що лунав з Європи: Сербії, Чехії, Польщі, Хорватії.
Чому Львів? Саме це місто у реаліях, коли Україна була поділена між Росією та Австро-Угорщиною, стало своєрідним рупором соціальних настроїв українства.
По суті, це безпрецедентна організація, яка дотримувалася ідей Шевченка щодо служіння Україні та назвалася його ім’ям. Перший етап її роботи був пов’язаний більше з розбудовою видавничо-літературної діяльності, тоді як другий, що розпочався з прийняттям статуту у 1892 році, перетворив її на багатопрофільну академію наук.
Персоналії і наукова робота НТШ
Особливого розквіту Товариство досягло у 1897 – 1916 роках, за часів очільництва Михайла Грушевського. Неабияких зусиль для його розвитку доклали Іван Франко як голова філологічної секції (у 1897–1913 рр.) та етнограф Володимир Гнатюк.
У 1892 року Товариство ухвалило оновлений статут, який коригував завдання, принципи подальшого функціонування, структуру та назву організації. Зрештою, НТШ вийшло за межі гуманітарних векторів та поділилося на три “гілки”: історико-філософську, філологічну та математично-природознавчо-лікарську.
У 1892–1898 роках НТШ розташовувалося у Львові у будівлі на вулиці Академічній, 8. Пізніше книгарню розташували у будинку “Просвіти” на площі Ринок, 10. А у 1898-му Товариство переїхало у будинок на вулиці Чарнецького, 26. Правда, у 1912 році шевченківці викупили сусідню будівлю, де організували ще й бібліотеку з музеєм.
Закриття НТШ
Станом на 1939 рік, тобто останній рік свого існування, Товариство мало свою друкарню, книгозбірню та три музеї, видало 1173 томи праць, мало у своєму складі 20 комісій з 333 науковцями, серед яких були іноземні, як-от: Альберт Ейнштейн, Макс Планк, Томаш Масарик.
Але радянська влада, яка мала на меті зруйнувати вщент усе, що було збудовано та організовано до неї, у жовтні 1939 року позбавила НТШ одразу всього: книгарні, друкарні і бібліотеки. А у 1940 році радянський терор доклав усіх зусиль, аби НТШ перестало існувати як цілісна організація. Товариство мало бути включене до радянської науки та увійти до складу Академії наук УРСР.
З 14 січня 1940 року Члени товариства повинні були шукати собі і нове місце проживання, і нове місце роботи. Так, чимало членів НТШ після вересня 1939-го були арештовані, але Товариству вдалося відновити свою роботу.
Це сталося лише у 1947 року у Західній Європі, США, Канаді та Австралії, де Товариство знали як Shevchenko Scientific Society. Аж через сорок років – у 1989 році – НТШ знову повернулося до України.
