Реставрація чи повільна руйнація, або шляхом бляшаної архітектури

743
Реставрація чи руйнація, або шляхом бляшаної архітектури

Назва цієї публікації перегукується з назвою туристичного маршруту, розробленого в Польщі – «Шлях дерев’яної архітектури». Рушаючи в таку подорож, туристи їдуть милуватись дерев’яними костелами і церквами.

У нас в Галичині, а особливо на Гуцульщині, важко собі уявити таку тематичну поїздку. Дерев’яних костелів або кірх майже не залишилось, а церкви безжально оббиті бляхою, деколи від самих фундаментів до хрестів на куполах.

Церква Святителя Василія Великого (1885 р.) у с. Чорні Ослави. У 2014 р. змінено форму куполу і оббито блискучою бляхою. Світлину взято з kolomija.com
Церква Святителя Василія Великого (1885 р.) у с. Чорні Ослави. У 2014 р. змінено форму куполу і оббито блискучою бляхою. Світлину взято з kolomija.com

Заради справедливості треба сказати, що у Польщі багато храмів теж оббито бляхою, особливо якщо це діючі церкви східного обряду. Якщо ж це недіючі пам’ятки архітектури або такі, що функціонують як римо-католицькі костели, то за останні десятиліття вони поступово набувають свого первісного виду і стають привабливими об’єктами на туристичних маршрутах.

До прикладу – церква Успіння Пресвятої Богородиці (XVII ст., тепер римо-католицький костел) у лемківському селі Балутянка в Польщі. Реставраційно-ремонтні роботи – від заміни фундаментів до ремонту хрестів – провела у 2010-2013 рр. будівельно-реставраційна фірма, яка має професійних реставраторів і дотримується усіх законів і правил щодо ремонту різних історичних будівель – церков, костелів, дзвіниць тощо.

Церква у селі Балутянка в Польщі до реставрації. Світлини з інтернету
Церква у селі Балутянка в Польщі до реставрації. Світлини з інтернету
Церква у селі Балутянка в Польщі до реставрації. Світлини з інтернету
Церква у селі Балутянка в Польщі до реставрації. Світлини з інтернету

У Польщі в кожному воєводстві є т. зв. «консерватор пам’яток» – орган або особа, яка займається консервацією, реновацією, реконструкцією та охороною пам’яток, у тому числі знайдених археологами. Без його згоди – ані руш! У нас же ситуація геть погана – дерев’яні церкви горять (у січні 2022 р. згоріло вже дві), перебудовуються, оббиваються бляхою тощо. І усе це відбувається зі згоди священників і на догоду парафіянам, але без жодного контролю з боку відповідних органів.

Ще не так давно про церкви гуцульського типу можна було сказати, що серед них тільки три стоять необбиті бляхою – в Коломиї, Ворохті і Ясиня. Аж раптом поширилась новина – у Криворівні з церкви зняли бляху!

От тільки я був там 1 жовтня 2011 р., бачив цей процес і трошки його познимкував. На першій світлині видно, яку складну роботу виконують майстри, а на другій я показав, що на церкві залишились старі бляха і ґонт.

Ремонт церкви Різдва Пресв. Богородиці (1818 р.) у Криворівні. Автор: Zommersteinhof
Ремонт церкви Різдва Пресв. Богородиці (1818 р.) у Криворівні. Автор: Zommersteinhof
Ремонт церкви Різдва Пресв. Богородиці (1818 р.) у Криворівні. Автор: Zommersteinhof
Ремонт церкви Різдва Пресв. Богородиці (1818 р.) у Криворівні. Автор: Zommersteinhof

Усі, хто мав справу з будівництвом, прекрасно знають, що під бляхою завжди збирається конденсат, від якого намокають і гниють нижні дерев’яні конструкції. Крім того, раз на тиждень в церкві буває багатолюдно і вся волога від дихання людей накопичується всередині будівлі і осідає на блясі. Влітку це стає причиною гниття деревини, появи грибка і плісняви, а взимку такий дах промерзає, що також не служить йому на користь. Натомість церква покрита ґонтом «дихає», випускаючи вологу крізь усі можливі шпарини у дерев’яному покритті.

На світлинах: зліва – руйнування кроквяної системи від зволоження конденсатом; справа – замерзлий конденсат на кроквах взимку. Світлини з інтернету
На світлинах: зліва – руйнування кроквяної системи від зволоження конденсатом; справа – замерзлий конденсат на кроквах взимку. Світлини з інтернету

Треба віддати належне парохові Криворівні – отець Іван Рибарук довго підходив до вирішення проблеми зі старим дахом і зробив не найгірший вибір – на церкві демонтували бляху на вертикальних поверхнях, щоби будівля дихала. Отже, тепер дахи і опасання церкви покриті шаром бляхи, а також новим і старим потрісканим ґонтом, про що священник каже напівжартома: «Зараз у нас купол як сендвіч: ґонт, бляха, ґонт».

Якби там не було, церква у Криворівні була першою на Гуцульщині, де зникла бляха. І тепер до неї люблять заглядати не тільки віряни, але й туристи.

Світлини церкви в Криворівні до ремонту. Фото з інтернету
Світлини церкви в Криворівні до ремонту. Фото з інтернету
Світлини церкви в Криворівні після ремонту. Фото з інтернету
Світлини церкви в Криворівні після ремонту. Фото з інтернету

У 2014 р. відбулись гарні зміни у Микуличині. Там покрили ґонтом дзвіницю тим самим методом – не знімаючи бляхи. Але тут нічого поганого не сталось – дзвіниця має відкриту галерею, тому будівля не псується під бляхою, яку покрили ґонтом.

Дзвіниця у Микуличині. Автор: Zommersteinhof
Дзвіниця у Микуличині. Автор: Zommersteinhof
Дзвіниця у Микуличині. Автор: Zommersteinhof
Дзвіниця у Микуличині. Автор: Zommersteinhof

Через два роки прийшла черга на церкву у Татарові. Метод той самий – «ґонтом по блясі». Тільки тут зробили масштабніше – оновлення торкнулись і храму і дзвіниці.

Церква св. Дмитра (ХІХ ст.) у процесі ремонту 2016 р. Автор: Zommersteinhof
Церква св. Дмитра (ХІХ ст.) у процесі ремонту 2016 р. Автор: Zommersteinhof
Церква св. Дмитра після ремонту. Світлину взято з zabytki.in.ua
Церква св. Дмитра після ремонту. Світлину взято з zabytki.in.ua

Вже наступного року відбувся ремонт церкви у с. Гвізд. Як написали у певній статті «реставрація традиційним способом». І дійсно традиційним – знову без демонтажу старої бляхи. Подивитись світлини процесу псевдо-реставрації можна тут і тут. Але, що б там не казати, знову вийшло дуже гарно.

Церква Успіння Богородиці (1739 р.) у с. Гвізд. Світлину взято з texty.org.ua
Церква Успіння Богородиці (1739 р.) у с. Гвізд. Світлину взято з texty.org.ua

Напевно на Гуцульщині є і інші приклади повернення ґонту на церкви, але частіше оббивають блискучою бляхою – щоби «Боженька, як подивиться, то очі примружив». Саме так зовсім недавно зробили у с. Яблуниця на Яремчанщині. Добре хоч, що церква св. Василя не є пам’яткою дерев’яної архітектури.

Церква св. Василія Великого (1992 р.) у с. Яблуниця - до і після. Світлини з інтернету
Церква св. Василія Великого (1992 р.) у с. Яблуниця – до і після. Світлини з інтернету

А нам з вами треба призвичаїтись до туристичних маршрутів «Шляхом бляшаної архітектури», бо ж подекуди під ґонтом все одно лежить бляха і нема на то ради…

Автор: Zommersteinhof

Джерела:

  1. Zakład budowlano-konserwatorski “ARKADY”
  2. Без бляхи. Три історії про те, як українські дерев’яні храми відновили історичний вигляд
  3. На Івано-Франківщині традиційним способом реставрують старовинну дерев’яну церкву

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.