В одній із попередніх публікацій рубрики #(не)відомі волиняни ми згадували про лучанина Анатоля Потемковського. Він був однокласником Маріана Фельдмана та учнем луцької гімназії імені Костюшка.
Маріан Фельдман у своїй біографії пише такі слова про Анатоля Потемковського: «На останній лавці в класі сидів нікому не примітний учень Анатоль Потемковский, якого всі називали Рамзес. Анатоль народився в сім’ї адвоката в Константинополі, який емігрував після Жовтневої революції до Луцька, а в 1939 – до Варшави. Під час нацистської окупації Анатоль Потемковський був в’язнем Освенцима і Маутхаузена».
Письменницьку діяльність розпочав у середині 1940-х рр. Друкувався в газеті «Річ Посполита» та інших періодичних виданнях, став постійним автором журналу «Шпильки», де близько сорока років вів рубрику «Книга скарг» під псевдонімом Меган. Співпрацював з відомими варшавськими кабаре «Шпак» і «Дудек». Був співавтором сценарію кінокомедії «Ірена, додому!» (1955). Написав повість «Всі гроші світу» (1983), за мотивами якої в 1999 року було знято чотирисерійний телефільм, і повість «Інший берег річки» (1999)».
Варто додати ще такі факти до біографії Потемковського. Він народився 9 квітня 1921 року. Батьки із малолітнім сином переселились до Луцька також в 1921 році. До того батько Анатоля був послом в Турції. В Луцьку він відкрив власну адвокатську контору.
В 1939 році родина Потемковських тікає на захід, проте саме тоді Анатоль попадає у два німецькі концтабори Освенцим і Маутхаузен. Чудом йому вдалось врятуватись.
Після війни Анатоль розпочинає активне творче життя. Основними для Анатоля Потемковського були жанри фейлетону і короткої гуморески. У його іронічних мініатюрах діють постійні герої – близькі і самовпевнені завсідателі кафе «Кокос». Гуморески Анатоля Потемковского часто друкувалися в радянських журналах, їх сюжети використовувалися в популярній телепередачі 1970-х років «Кабачок 13 стільців». Імена деяких персонажів «Кабачка» також запозичені були у Потемковського, наприклад, пан Беспальчик, пані Зося, пан Зюзя (у Потемковського – Зизьо).
Саме Анатоля Потемковського вважають «хресним батьком» програми «Кабачок 13 стільців». Спочатку Потемковскій відкрив на сторінках «Шпильок» кафе «Кокос». У гостей кафе завжди була якась тема для обговорення. Підписував Потемковський свої розповіді псевдонімом Меган.
Ідея кафе дуже сподобалась в Москві й її відразу підхопили. Кафе перейменували в Кабачок, постійним персонажам дали інші імена і заняття, хоча деякі і залишили авторства Потемковського. Напрямок діалогів досить було лише трохи підправити, щоб зробити їх ближче до радянської дійсності, зберігши при цьому польський акцент. А в основному, проблеми тоді були спільні. Головні ролі завсідників кабачка виконували в основному артисти Театру сатири. Головним режисером передачі був Георгій Зелінський. За 15 років в ефір вийшло 133 випуску.
Помер Анатоль Потемковський 15 жовтя 2008 року у місті Варшаві, де й був похований.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
Джерело: Хроніки Любарта
