Надсучасний і модний функціоналізм, який заполонив увесь Луцьк в 1930-х роках, перервала війна. Це було десятиліття, яке за своїми урбаністичними амбіціями і окремими будівельними проектами вписало архітектуру міста в європейський культурний контекст. Однак у часи повоєнної відбудови від цього відійшли.
Сталінський ампір як провідний стиль завершився в часи хрущовської відлиги. Цей короткий період приніс свіже дихання і дав можливість знову звернутися до модернізму. Запроектовані у Луцьку споруди 1960-х стали якісними і стильними виразниками тих тенденцій.
Архітектура шістдесятих років цікава духом пошуків нової стилістики, коли жорстка необхідність сталінського ампіру більше не тиснула адміністративним впливом на архітекторів. Задекларовані принципи розвінчання культу дали можливість проектувальникам зазирнути за фасади кордону і дихнути вільною думкою світової архітектури. Звичайно, не можна переоцінювати вплив європейського й американського модернізму на радянську архітектуру шістдесятих, але саме в той час вона якнайкраще відобразила дух розвитку архітектурної думки середини ХХ століття.
Їй був притаманний лаконізм і логічність. Сильним був вплив ідеї поєднання природи й будівництва. Активно застосовувалися дешеві і сучасні матеріали – скло, бетон, метал. Спорудам були властиві широкі площі зі скла, геометризація об’ємів, лінійчатість декорування фасадів, яке ніколи не виходило за рамки тогочасного поняття надмірності. Ще одна особливість – використання художніх робіт: мозаїки, барельєфів, сграфіто, вітражів тощо. Вони доповнювали мистецьку вартість усієї споруди. Майже в кожній великій громадській будівлі тих часі знайдемо якийсь художній твір різної техніки виконання. Цього не було у тридцятих.
На початок шістдесятих в Луцьку сформувалася нова група архітекторів, яка намагалися втілювати ці ідеї проектування: Метельницький, Маловиця, Юровська, Рейтер, Колосок, Санжаров, Симакович, Ходаковський.
8 школа
Першою будівлею нового старого стилю була школа №8 у 1962 році. Яскрава особливість – бетонні рами на всю висоту стіни спортзалу. Площина рам виконана у вигляді ритмічного скупчення різновеликих квадратів та прямокутників. І цим вона дуже нагадує модріанівський неопластицизм. В цілому ж будівля є паралелепіпедна, проста і лаконічна.
Спортивна школа
Наступним об’єктом, зданим того ж 1962 року, стала спортивна школа на вулиці Шевченка. Керівник групи архітекторів. Величезна споруда із вільним внутрішнім простором була новаторським об’єктом в архітектурі міста через великі тришарнірні арки, які підтримують стелю і формують стіни, що великою мірою зроблені зі скла й металу. Згодом тут влаштували велике настінне сграфіто Віктора Шингура.
Кінотеатр «Зміна»
Шістдесяті – час, починалася космічна ера. В 1961 році Гагарін полетів у космос. За 4 роки до цього запустили перший штучний супутник Землі. Це вплинуло на всю культуру, яка використовувала технічні, космічні мотиви у своїх творах. «Конструктивність» і геометризація архітектури – теж у певному значенні відображало космічно-комп’ютерну еру. А тоді ще – еру ЕОМ.
У 1963 році редизайнували кінотеатр «Піонер», зведений після війни на місці залишків довоєнної синагоги Олицький Бет-Гамідраш. Новий кінотеатр назвали «Зміна» (архітектори: Маловиця, Метельницький, Юровська). На фасаді – мозаїка на спортивну і наукову тематику. Споруді притаманний різкий контраст фасаду – він наче складений із двох абсолютно не залежних елементів. Оформлення головного входу нагадує характерний образ американського автомобіля «Мустанг», якого створили в шістдесятих. Це вказує на спільний дух образів і форм у різних галузях творчості народів світу. Багато предметів того часу мали схожі форми.
Будинок мисливців
Ще одним об’єктом нової стилістики для міста у 1964 році став Будинок мисливців (автор – Ростислав Метельницький) на тодішній Радянській вулиці. Він навіть до сьогодні зберіг стару вивіску. Попри свою новизну будівля вписана в попередню забудову, де зберігся ритм вікон, започаткований тією будівлею, до якого був прибудований Будинок мисливців.
«Промінь»
У 1965 році цей самий архітектор став автором проекту кінотеатру «Промінь», який спочатку проектувався на 1200 місць. Пізніше проект дещо спростили. Це була величезна на той час споруда, збудована на розвилці тодішніх вулиць Артема (проспект Перемоги) та проспекту Правди (проспект Грушевського). Як і в попередніх спорудах, «Промінь» мав великі площини з віконного скла. Всередині скульптор Віктор Шингур виконав великий горельєф на космічну тематику.
Старий цум
Того ж року група архітекторів видала проект (перероблений із типового) центрального універмагу «Луцьк». Прямокутний паралелепіпед зі скла, бетону й металу став одним із кількох масивних споруд, які почали формувати радянський Театральний майдан. Тут яскраво проявився один із принципів французького модерніста Ле Корбюзьє, які він сформулював у 1927 році в маніфесті Cinq points de l’architecture moderne – “П’ять принципових точок сучасної архітектури”. За його ідеєю, треба сміливо використовувати стрічкові вікна будь-якого розміру, які можна протягнути по всьому фасаду. У луцькому цумі ми бачимо ці високі стрічкові вікна, які тягнуться аж на три фасади. І на різних поверхах.
Цум на початок ХХІ століття застарів і не був вчасно оновлений зі збереженням стилістики – мабуть, через це й став зовсім не зрозумілий сучасникам, а тому і спалений.
Бім-Бом
Перша в Луцьку 9-поверхівка була запроектована архітекторами шістдесятих. Це відомий Бім-Бом, автором проекту якого став О. Симакович у 1966 році. Найяскравіші деталі декору цього будинку – «рейкове» оформлення вікон під’їзду та маленькі бічні вікна.
Будинок техніки
Одним із найяскравіших представників радянського модернізму в Луцьку став будинок, який спочатку проектувався як молодіжне кафе. Але після будівництва у ньому розмістили Будинок техніки. Він розташовувався неподалік уже описаного вище Будинку мисливців – на розі теперішніх вулиць Лесі та Кривого Валу. У 1967 році його запроектували Богдан Колосок та Євген Ходаковський. Найяскравішим елементом цієї будівлі були сходи, які лінією перил ніби врізалися в основний об’єм споруди, підтримуючи другий поверх над відкритими галереями першого, і самі ці галереї. На жаль, сьогодні цей елемент втрачений – простір між колонами «замурували» вікнами, спростивши архітектуру споруди до суцільного паралелепіпеда. Сходи ще є.
Драмтеатр
Найпізніше був зведений драмтеатр. Запроектований київськими архітекторами в другій половині шістдесятих, він став типовим проектом, реалізованим в кількох містах Української РСР (і не тільки?).
Однією з головних особливостей театру мало бути поєднання із навколишньою природою. У той час на місці теперішнього майдану ще був парк з рідкісними породами дерев. Білий фон театральних стін підкреслював би образи живої природи у просторі міста, а великі вікна створювали би ефект наповненості інтер’єру природою. Подібний дует образів і форм був притаманний так званій органічній архітектурі, яку запропонував американець Френк Райт.
Пірамідальне наростання об’ємів перегукується із архітектурою бруталізму, якому властиве нагромадження масивних конструкцій. …Але стоп! Давайте зустрінемося на сторінках «Хронік Любарта» згодом, щоб глибше подивитися на архітектуру саме драмтеатру. Про це публікацію готуємо вже.
***
Ці всі будівлі були новаторськими у місті. Десь вдало, а десь невдало розміщені, вони все ж суттєво оновили Луцьк, підтримуючи міську архітектуру на рівні тогочасних тенденцій. В цілому для міста це був великий плюс. Але хрущовська відлига минала, а з нею відходили у небуття розвиток багатьох галузей радянського життя. Все змінювалося, наближалися сімдесяті.
Як писали архітектори Богдан Колосок і Ростислав Метельницький вже пізніше, з висоти прожитого історичного етапу, «незважаючи на великі габарити цих новобудов, в них з’являються незвичні для попередніх споруд стильові інтонації. Звичайно, в різних дозах, але непомітно почалася ерозія принципів, що характеризували стиль «відлиги» 60-х років з його лаконізмом, контрастністю та з певною романтизацією раціоналізму».
Як виявилося згодом, цим усе не обмежилося. Сімдесяті і навіть вісімдесяті також дали місту цікаві модерністичні форми, хоча вже не були об’єднані якось системно чи історично як споруди 1960-х. Про це також поговоримо окремо.
Олександр КОТИС
Джерело: http://www.hroniky.com/
