1598 року стараннями Станіслава Шольца з західної сторони перед входом у Ратушу, біля самої вежі, на постаменті висотою у вісім стоп встановили нову кам’яну статую з двома фігурами – чоловічою та жіночою, оберненими спина до спини, висотою 4 стопи і 4 дюйми. Тут стали приковувати до кільця вмурованого у постамент засуджених до відбування покарань біля ганебного стовпа та проводити страти шляхетних осіб та окремих міщан.
Цей постамент з вмурованим кільцем і символічними скульптурами називається пренґером. У інших джерелах до історії міста зустрічаються також інші назви. Так 1599 року – пражник («Prasnik», «Prazynek»). У містах на магдебурзькому праві Речі Посполитої також назви або форми цих назв – pręgierz, prągierz, pręga, prąga, statua, palus, columna, infamus, infamus publicus.
Енциклопедія А. Брюкнера подає наступне визначення. Пренґер – це ганебний стовп, колона, встановлена перед ратушею, біля котрої виконувались смертні вироки для відомих осіб, а також тілесні покарання та кара ганьби. При кожному пренґері знаходилась куна, до якої й приковували правопорушників на час відбування покарання. Саме від пренґера починалась процесія «висвічення», тобто вигнання з міста осіб, позбавлених магдебурзького права. Пренґер був не лише місцем виконання судового вироку, але й символом покарання в цілому.
Кожне місто встановлювало стовп ганьби відповідно до потреб судівництва, власних можливостей і бажань, тому єдина тенденція характерна для усіх міст Західної Європи, Речі Посполитої та Львова – це те, що спочатку встановлюються дерев’яні пренґери, котрі пізніше змінювали на кам’яні.
Денис Зубрицький у своїй Хроніці міста Львова вперше згадує про цей невід’ємний атрибут судівництва на магдебурзькому праві під 1522 роком – «Поставили якийсь пранґер, званий тоді ‘’журавлем’’, а згодом ‘’орчиком’’, на який підвішували пекарів, якщо вони зважувались пекти ‘’хліб, не відповідний до ціни’’ …».
Існування у Львові пренґера до моменту цієї згадки є незаперечним фактом, сумніви є лише щодо дати його появи. Найбільш вірогідним є встановлення стовпа ганьби в момент налагодження управління містом на магдебурзькому праві вже у ХІVстолітті.
На зміну дерев’яному встановили скульптурний. Чоловіча фігура у міщанському польському вбранні з залізним мечем в руках символізує ката, котрий виконує вирок Феміди – це жіноча фігура у римському стилі з зав’язаними очима і залізними терезами в руці. Впровадження повного магдебурзького права у місті вимагало дотримання традицій, але поряд з запозиченням взірців у міст Західної Європи та Речі Посполитої відбувалась їх адаптація до потреб міста та можливостей місцевих майстрів, мистецьких вподобань та культурних особливостей, тому частіше запозичували лише концепцію. Особливістю львівського пранґера є те, що львівська Феміда зображена з оголеною ногою, що суперечило прийнятим канонам.
Пренґер сильно постраждав під час падіння вежі ратуші 1826 року, після чого його було демонтовано і передано на збереження.
Невідомо наскільки точною є копія пренґера 1973 року, оскільки на фото 1930-х років бачимо, що пам’ятка була вже в дуже поганому стані, а джерела та література подають різні зображення. Зокрема, щодо того, яким чином ‘’кат’’ тримав меча –піднятим догори, опущеним донизу чи під кутом.
Марія КРАВЧЕНКО
Джерела:
- ЛННБ ім. В. Стефаника НАН України. ВР.: Ф.5, оп.1, о.зб. І 1915; Ф.76, оп. 1, спр. 118.;
- Jaworski F. Ratusz Lwowski / Franciszek Jaworski. – Lwów, 1907. – S. 28-29 (=Biblioteka Lwowska – T.1).
- Brückner A. Encyklopedia staropolska. / Aleksander Brückner – Warszawa: PWN, 1990. – S.260-261. [Ел. ресурс: http://www.pbi.edu.pl/book_reader.php?p=1624&s=1].
- Зубрицький Д.Хроніка міста Львова / [Пер. з польськ. І.Сварника, науковий коментар М.Капраль.]. – Львів: “Центр Європи”, 2006
- Соціальна боротьба в місті Львові в ХVІ-ХVІІІ ст.. Зб.док./ Під ред. Я.П. Кіся – Львів: Вид-во Львівського університету, 1961 – С. 76-79.
- Charewiczowa Ł. Czarna kamienica i jej mieszkańcy. / Łucja Charewiczowa. – Lwów, 1935. – S. 66
такий малюнок намалював не франц ковалишин , а ігор хода в 1976 році на прохання Б. Мельника, а хода ігор працював в реставраційній майстерні