Портрет галичан. Гумористичний і трішки фальшивий

1773
Портрет галичан. Гумористичний і трішки фальшивий

Завойовницькі походи до бібліотеки та штурм її вічних мурів можуть смакувати по-різному. Для одних пошуком та роботою із наперед задуманим. Цей шлях продуктивний, але страждає браком романтики. Тому є інший, коли в тобі прокидається Шерлок Холмс, коли йдеш шукати одне, знаходиш інше і приходиш до розуміння, що тобі потрібне взагалі щось третє. Такий варіант можливий радше у старих бібліотеках, в стінах яких ув’язнено привидів найбільш відданих читачів та душі найбільш рідкісних книг. Такий варіант можливий у Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. І. Франка, де в шпаринах між фундаментальними франками та грушевськими, можна випадково натрапити і на різні гумористичні речі. Одна з них присвячена галичанам і є героєм цієї статті.

З книги "Галичани: портрет у гуморі". Фото Є. Гулюка
З книги “Галичани: портрет у гуморі”. Фото Є. Гулюка

У, тепер вже, далекому 1991 році, світ побачила одна книжечка. Її було підписано “Галичани: портрет у гуморі. Глек старих оповідок”. Книжечка є ровесником незалежної України та мала перед собою досить непросте завдання – змалювати гумористичний портрет галичан. Укладачем видання була Христина Мельничук, котра народилась в Пустомитівському районі Львівської області, а художником Володимир Якубовський. Що з цього вийшло, спробуємо зацінити.

Володимир Якубовський. Фото з wikimedia.org
Володимир Якубовський. Фото з wikimedia.org

Частина перша.Як галичани ростуть. 1) Дивина. – Таточку, скажи в який спосіб ти одружився з моєю матусею? – Бачиш, Лерцю, навіть дитина дивується. 2) Вища арифметика. – Синку, кілько ти маєш літ? – Не можу знати … – А то чому? – Бо як я вродився, то моя мама мала 30 літ, а тепер каже, що має 28 … 3) Неслухняна мамуся. – Мамусю, а чому ви маєте стільки сивого волосся? – Тому, дитиночко, що ти мене не слухаєш. – А бабуся ще більше сиві. То мамуся мусили бути дуже непослушні. 4) Егоїст. Мама: Але ж ти, Васильку, егоїст. Чому не дав сестричці яблука хоч кавальчик? Василько: Я дав їй зеренця, вона собі посадить і буде мати ціле дерево.

Ілюстрація до розділу "Як галичани ростуть". Фото Є. Гулюка
Ілюстрація до розділу “Як галичани ростуть”. Фото Є. Гулюка

Частина друга.Як галичани вчаться. 1) Зацікавлений школою. Тато: Скажи, синку, що ти робиш цілий день у школі? Син: Чекаю, аж поки нас не випустять. 2) Про гадюк. Гадюки це такі звірята, що не ходять, а повзають по землі. Назви мені кілька гадюк. Мій молодший брат, прошу пана професора. 3) Бояться. Учитель: Чому курчата вилазять з яйця? Учень: Бояться, аби люди не зварили їх разом з яйцем. 4) Відповідальність. Учитель питає учня, що означає слово “відповідальність”. Учень думає і в кінці каже: Як при штанах маю два гузики, а один урветься, то ціла відповідальність лежить на другім. 5) Напевно. Учитель: Що зробив Колумб, коли ступив ногою на американську землю? Учень: Постарався ступити й другою.

Розділ "Як галичани вчаться". Фото Є. Гулюка
Розділ “Як галичани вчаться”. Фото Є. Гулюка

Частина третя. Як галичани одружуються. 1) Герой. – Мужчина, за якого я вийду заміж, мусить бути героєм. – Очевидно, хтось інший не відважився б. 2) Чи наздогнала. – Вчора в парку хотів мене якийсь незнайомець поцілувати! Я так страшно бігла! – І що, ти дігнала його? 3) Мамуся і доня. – Я знов бачила його з тобою. Що було між вами?  – Але ж нічого не було, навіть сорочки … 4) Згасив світло. Галя і Надя розмовляють собі. – Опісля, – каже Галя, – я сказала йому, що не хочу його більше бачити! – І пішов собі? – питає Надя. – Ні! Згасив світло. 5) Кавалери. – Вчорашній вечір з Ольгою коштував тобі багато що? – Лише три злоті. – Так? – Так, бо вона більше не мала при собі. 6) Погроза. Батько: Я вас навчу, як крутити голову моїй дочці! Молодець: Я буду вам за це дуже вдячний, бо бачу, що з нею йде важко.  

Початок розділу "Як галичани одружуються". Фото Є. Гулюка
Початок розділу “Як галичани одружуються”. Фото Є. Гулюка

Частина четверта. Як галичани воюють. 1) Люблю спокій. Я вступив до Стрільців як охотник. То було так: я оженився в липні, а війна вибухнула в серпні. Я, знаєте, люблю спокій, тому пішов на війну. 2) За небіжки Австрії. Фельдфебель: Рекрут Млишка! Як нашиваються наш пан генерал? Рекрут: Мельдую слухняно, що не знаю. Фельдфебель: Як то не знаєш. Отже запам’ятай собі: наш пан генерал називається Гогем Люге фон Фігнстренберг! Повтори! Рекрут: Наш пан генерал називаються: Має голі ноги і фіст задер. 3) Буде видно. Десятник: Стрілець Бульба, що будете робити, як надійде пан сотник? Стрілець: Або я знаю, при якій роботі мене застануть? 4) Попався. Рекрут стоїть уночі на варті. Хтось надходить. – Стій! Хто йде? – питає рекрут. – Інспекційний старшина. Старшина, відповівши, хоче підійти, але рекрут знову кричить: – Стій! Хто йде? – Чого ви мене вже другий раз питаєте? – Бо я маю такий наказ. Три рази спитати, а потім стріляти.       

"Як галичани воюють". Фото Є. Гулюка
“Як галичани воюють”. Фото Є. Гулюка

Частина пята. Як галичани живуть у сімї. 1) Оце рай. – Чому називаєш місце побиту перших людей раєм? – Бо там була лише одна жінка. 2) І за неї. Муж до жінки: Дивися, серце, тут про тебе пише газета. Жінка: де? Муж: Ось, написано, що забагато є жінок на світі. 3) Пояс чесноти. Моріц від’їжджає часто за інтересами до Львова. Одного разу він купив десь своїй жінці пояс чесноти, який замкнув на великий ключ. Один з приятелів каже до Моріца: – Ти здурів? У 20-ім віці пояс чесноти? Поминаючи, що це некультурно, ти думаєш, що на таку машкару, як твоя жінка, хтось злакомиться? – Злакомиться, або ні, – відповідає Моріц, – але я, як вернуся зі Львова, то скажу жінці, що загубив ключ.

Про сімейне життя галичан. Фото Є. Гулюка
Про сімейне життя галичан. Фото Є. Гулюка

Частина шоста. Як галичани сусідять. 1) Знає все. – Кумо, знаєте, що ваші кури ходять на моє подвір’я? – Так, знаю! – А звідки? – Бо мені бракує чотирьох! 2) Обоє влипли. – Я того Зварича не люблю! – І я ні! – І ти? А скільки ти йому винен?

"Як галичани сусідять". Фото Є. Гулюка
“Як галичани сусідять”. Фото Є. Гулюка

Частина сьома. Як галичани відпочивають. 1) Над рікою. Поліціянт до панночки, що розібралася й залізла до води: – Пані, тут не вільно купатися. – А чому ви мені цього не казали, коли я розбиралася? – Бо розбиратися вільно. 2) До буфету. – Чи ви, пані, любите танго? – Дуже! – А фокстрот? – Теж! – Но то ходімо до буфету …

Розділ "Як галичани відпочивають". Фото Є. Гулюка
Розділ “Як галичани відпочивають”. Фото Є. Гулюка

Частина восьма. Як галичани судяться. 1) В адвоката. – Чи я маю підставу для розводу? – А ви жонаті? – Так. – Ну, то маєте.

"Як галичани судяться". Фото Є. Гулюка
“Як галичани судяться”. Фото Є. Гулюка

На цьому поки що все. Більше можна знайти в самій книзі. Не знаю, чи колорит цих текстів, їх мова, гумор та ілюстрації задовольнили ваші уявлення про образ галичанин, але сподіваюсь що років життя додали.      

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Галичани: портрет у гуморі. Глек старих оповідок / укл. Христина Мельничук. – Тернопіль, 1991

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.