На відміну від багатьох інших міст, Львів міг мати свого ката. У межах українських земель, які входили до складу Речі Посполитої, таких міст було лиш декілька. З мечем львівського ката шия злочинців могла зустрітись на Горі Страт, що біля Краківського ринку, – це місце добре проглядалося з далека, коли гості наближались до Львова.
Проводили зловмисника до потойбіччя і міська ратуша, чудові ренесансні кам’яниці чи звук дзвонів латинської катедри. Проте на площі Ринок страчували лише відомих і шанованих людей – ця честь випадала не кожному. Молдавський правитель Штефан Томша (? – 1564) – один з таких. Про те, що його стратили у Львові, згадок у літературі багато. Однак, не менш цікаві і деталі цієї історії.
Хто такий Штефан Томша?
Штефан Томша – це представник знатного молдавського роду, який очолив змову проти тогочасного правителя Деспота Воде. Він особисто вбив свого противника. Відтак став головним претендентом на молдавський трон, але не знайшов підтримки у Стамбулі. Аргумент його опонента Олександра Лепушняну у 200 тис. золотих видався султану Сулейману І Пишному більш переконливим, ніж лояльність Штефана Томші. Томша втік на Поділля. Пізніше хотів перебратися до Угорщини, контрольованої Габсбургами, але руки його ворогів виявилися дуже довгими.
Для короля Польщі, великого князя Литовського і Руського Сигізмунда ІІ Августа Османська імперія апріорі ворог і опонент у регіоні, але коли султан щось просить, відмовити складно. Каштелян Кам’янця Юрій (Єжи) Язловецький також мав складні відносини з турками і купу проблем з татарами, але, зрозуміло, виконав розпорядження короля і його люди схопили Штефана Томшу. Без двох днів молдавський господар став в’язнем львівського старости Пйотра Бажия.
Штефан Томша і страта українського Будди, тобто Байди
Більшості українців ще зі школи знайомий образ козака Байди, який п’є мед-горілку і чинить героїчний спротив турецькому султану, навіть за мить до смерті того не покидає почуття гумору та дух авантюризму. Далі ми виростаємо і дізнаємося, що цей образ, певною мірою, був списаний з засновника Запорозької Січі, впливового магната Дмитра Вишневецького. Того дійсно стратили в Стамбулі, але не за гарні очі і тужливу пісню, а через боротьбу за молдавський трон, який був сферою впливу османських правителів. Отож, допоки ви намагаєтесь згадати про обставини боротьби Івана Підкови, історія страти якого у Львові також ідеально пасує до нашої сьогоднішньої розповіді, зазначимо, що Дмитра “Байду” Вишневецького взяв у полон і передав султану Сулейману І саме Штефан Томша.
Нічого особистого – просто український козак (чи магнат – тут чорт ногу зламає) був одним з його конкурентів за молдавський трон. Ця історія, насправді, досить сумна і Вишневецького, який мав право претендувати на трон, люди Томші схопили досить підступно. Проте вона цікава для нас чисто статистичними даними: голова Дмитра Вишневецького коштувала в той час менше 200 тисяч золотих. Принаймні, в сприйнятті султана Османської імперії Сулеймана І. Чомусь не допомогла простому козаку-князю-магнату Дмитру з Волині навіть наша славнозвісна Настя, дружина османського правителя.
Скарб до сьогодні не знайшли
Штефан Томша непогано проводив час у підземеллях ратуші та Низького замку. Дискомфорт створювали лиш пацюки й постійна темрява, але могло бути гірше.
Гірше стало, коли було очевидно, що його історія завершиться стратою – знову султан постарався. Почувши цю новину, Штефан Томша саме пригадав про чималі статки молдавського двору, таємно заховані десь у далекій Буковині, обіцяв поділитись. Для остаточної певності свого становища, почав говорити і про плани війни султана проти християн, про які Томші відомо. Проте і львівські слідчі не хлопчики. Тим більше, що спостерігати за слідством і процесом прибув королівський представник Станіслав Красіцький.
Отож, до міського ката на каву запросили супутників Томші. Сорок хвилин вони смакували напоєм чи довше, розтягування допомогло справі чи припікання залізом, але колеги Томші зізналися, що правитель все вигадує. Плану наступу султана на християнських правителів не існує, а величезних багатств поготів. Пізніше молдавських політиків, усіх разом, стратили біля прагнера, що був на площі Ринок.
Надгробок із затертим написом
Львів став останньою зупинкою для Штефана Томші і ця фраза має декілька значень. Про одне з них було вище. Про друге свідчить знаний краєзнавець Мєчислав Орлович. У його путівнику Львовом є згадки про те, що Штефана Томшу поховали при храмі Онуфріївського монастиря у Львові. Нібито при вході до церкви колись навіть був відповідний надгробок із затертим написом. Про труну Томші у криптах Онуфріївського монастиря писав і автор хроніки Львова, кармеліт Ігнацій Ходинецький. Той навіть деталізував, що молдавський господар був одягнений у дорогий адамашковий одяг з золотими ґудзиками.
Врешті, усе можливо! Молдавські господарі (Лепушняну, Лупу, Могили) були знаними меценатами православних осередків. Зокрема, у Львові. Штефан Томша перед стратою теж ходив молитися до православного храму – Успенської церкви.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
- Білостоцький С., Козицький А. Кримінальний світ Старого Львова. – Львів: Афіша, 2001. – С. 14 – 15.
- Гулюк Є. Відрубані голови і поламані кістки – невже такий страшний кат // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/vidrubani-holovy-i-polamani-kistky-nevzhe-takyj-strashnyj-kat/
- Zubrzycki D. Kronika miasta Lwowa. – Lwów, 1844. – S. 186 – 187.
