Похорон Олекси Новаківського на невідомих світлинах Михайла Пежанського

2295
10. Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського на Личаківському цвинтарі. Труну із тілом несуть попереду: Богдан Бобинський (?) та Володимир Іванюх. 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
10. Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського на Личаківському цвинтарі. Труну із тілом несуть попереду: Богдан Бобинський (?) та Володимир Іванюх. 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Важливою джерельною базою для наукової, просвітницької, виставкової та іншої музейної праці слугують світлини, адже вони фіксують відомих людей і різноманітні події. Неоціненними в цьому сенсі є фотографії траурної процесії та похорону видатного українського митця Олекси Новаківського, які 1935 року зробив фотограф Михайло Пежанський (1900–1987) і котрі зберігаються нині в колекції Юрія Завербного.

Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Завдяки пошуковій і дослідницькій діяльності засновника сайту “Фотографії старого Львова” і “Львівського Фотомузею” Романа Метельського нещодавно з цими унікальними світлинами змогли ознайомитися й працівників Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського (ХММ О. Новаківського). Думаємо, варто, щоб про них і їхнього автора дізнався й ширший загал.

Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Михайло Пежанський — визначний український інженер-будівельник, термінограф, фотограф, колекціонер-архівіст і пластун народився у Львові в сім’ї архітектора Григорія Пежанського. Спочатку навчався у Львівській академічні гімназії, а 1927 року закінчив інженерний факультет Віденського політехнічного інституту. Після другої світової війни виїхав до Мюнхена, а 1949 року іммігрував до США. Він був членом численних наукових інституцій, як-от НТШ у Львові, Українського технічного товариства (Львів, Мюнхен), Товариства українських інженерів Америки. Також був співзасновником Українського термінологічного центру та Українського фотографічного товариства в Америці. Займався фотофіксацією творів українських митців, що експонувались на виставках у США.

Похоронна процесія із домовиною художника Олекси Новаківського пересувається площею Бернардинською (тепер – площа Соборна) у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
Похоронна процесія із домовиною художника Олекси Новаківського пересувається площею Бернардинською (тепер – площа Соборна) у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

На вищезгаданих світлинах фотомитець зафіксував урочисту прощальну ходу вулицями Львова та похорон Олекси Новаківського на Личаківському цвинтарі у Львові. До речі, в архіві ХММ Олекси Новаківського зберігаються стрічки з поховальних вінків від Національного музею, Асоціації Незалежних Українських Мистців (АНУМ), Українського Товариства Прихильників Мистецтва (УТПМ), синів митця Ярослава і Ждана-Олекси, учнів його мистецької школи та друзів художника: мистецтвознавців, письменниці Іванни та педагога і громадського діяча Миколи Малицьких. Окрім того, для висвітлення моменту похорону О. Новаківського ми використовуємо копії фотографій, які тепер маємо змогу атрибутувати як світлини Михайла Пежанського.

Олекса Новаківський (1872-1935)
Олекса Новаківський (1872-1935)

Олекса Новаківський — видатний український художник, педагог, одна з найяскравіших творчих особистостей в історії української культури XX століття. Митець народився на Вінниччині, навчався у Краківській академії мистецтв, а 1913 року, на запрошення митрополита Андрея Шептицького, переїхав до Львова. У цьому місті митець працював до останніх своїх днів. У Львові художник створив потужні за своїм ідейно-семантичним наповненням символіко-алегоричні та метафоричні композиції. Поступово його малярський почерк змінюється, письмо стає експресивнішим, мазок –– імпульсивно-нервовим, а барви яскравішають. Тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського (1923–1935), створена з ініціативи та за матеріальної підтримки Владики. У Львові в подружжя Новаківських, Олекси і Анни-Марії, народилося двоє синів — Ярослав і Олекса-Ждан.

01.Труна із тілом Олекси Новаківського. Львів, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
01. Труна із тілом Олекси Новаківського. Львів, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Останній і незавершений твір митця — це ікона «Мати Милосердя» («Святоюрська Мадонна»), — яку він виконував для центрального вівтаря архікатедрального собору Св. Юра у Львові. Для цієї композиції О. Новаківський створив близько 20 підготовчих олійних ескізів і 100 рисунків олівцем та вуглем. Запрестольна ікона «Мати Милосердя», яка викристалізовувалася з поєднання давньоукраїнських і західноєвропейських мистецьких традицій, мала стати духовною та мистецькою домінантою в інтер’єрі собору Св. Юра у Львові.

07.Похоронна процесія із домовиною художника Олекси Новаківського пересувається площею Бернардинською (тепер – площа Соборна) у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
07. Похоронна процесія із домовиною художника Олекси Новаківського пересувається площею Бернардинською (тепер – площа Соборна) у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Уночі проти 29 серпня 1935 року О. Новаківський пішов у засвіти… «Провидіння так зарядило, що ікона “Мати Милосердя” стала останнім, незавершеним творчим завданням Олекси Новаківського. Художник відійшов у вічність, але могутня сила його мистецтва назавжди залишиться в пам’яті українців».

Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря. За катафалком ідуть Михайло Мороз та інші учні Мистецької школи, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря. За катафалком ідуть Михайло Мороз та інші учні Мистецької школи, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

31 серпня в церкві Преображення Господнього у Львові панахиду та чин його похорону відправив єпископ-помічник Львівський Іван Бучко. Була сформована велелюдна похоронна процесія на чолі з отцем-мітратом Олексієм Базюком, яка заполонила вулицю і рушила в напрямку Личаківського цвинтаря. Слідом за катафалком із тілом О. Новаківського, тримаючи за руки осиротілих синів митця — 15-літнього Ярослава й 13-літнього Ждана-Олексу, — ішов Михайло Мороз, один з учнів художника. За ними вишикувались численні учні Мистецької школи Олекси Новаківського, громадсько-політичні, церковні, культурні, наукові діячі, близькі друзі митця та поціновувачі мистецького таланту художника.

01.Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
01. Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Олексу Новаківського поховали на Личаківському кладовищі у Львові (поле 59). Прощальне слово виголосили: від Святоюрської парафії –– крилошанин Львівської капітули о.-д-р Леонтій Куницький, від учнів митця — український художник Михайло Мороз, від Національного музею — перший і багатолітній директор інституції д-р Іларіон Свєнціцький, від АНУМ — львівський мистецтвознавець, історик, видавець і публіцист д-р Микола Голубець.

Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

У цей скорботний час український мистецтвознавець та філософ-культуролог професор Володимир Сас-Залозецький (1896–1959) опублікував в пресі кілька посмертних статей про Олексу Новаківського. Науковець наголошував, що художник мав високу мистецьку культуру, бо зумів у час несприятливих для розвитку українського мистецтва обставин виразити своє яскраве мистецьке індивідуальне «я». Коли громадськість у Львові прощалася із видатним митцем, В. Залозецький перебував у Відні і 30 серпня надіслав допис до щоденної газети «Діло». Він зазначив, що вважає своїм обов’язком передати з чужини «цих пару скромних рядків замість грудки землі на свіжу могилу великого мистця» і схилити «голову перед Його великими Тінями».

05.Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
05. Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

«Великі страти відчуваємо щойно тоді, коли усвідомимо собі значіння тих, що ми їх стратили. Остання страта зустріла українське громадянство і всіх тих, які стояли близько до мистця, так нагло, що ще не хочеться вірити, що його між нами не стало. Ще пару неділь тому автор цих рядків дискутував з мистцем над проєктами Святоюрської Мадонни і ніхто не міг припускати, що подиву гідну життєвість і темперамент мистця може припинити маєстат смерти… І не могла навіть вміститися думка, що ця людина, яка палала вся святим огнем творчого захоплення, що снувала горячково безліч мистецьких проєктів, може від нас так нагло і так траґічно відійти…

06.Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935  р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)
06. Похоронна процесія із домовиною митця Олекси Новаківського рухається вулицею Пекарською у напрямку Личаківського цвинтаря, 31 серпня 1935 р. Фото Михайла Пежанського (із колекції Юрія Завербного)

Бо захопила великого мистця смерть нагло посеред його творчости. Перебила кипуче мистецьке життя і не дала завершити і так величавий мистецький набуток. І саме тому наше громадянство понесло подвійну втрату: втратило мистця, який переріс своїм талантом все теперішнє українське малярство, і те все, проєктоване ним і незавершене, що ще далі збагатило би духову скарбницю українського громадянства.»

Ірина РІЗУН
завідувачка Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського

  1. Залозецький В. Олекса Новаківський // Дзвони (Львів). 1935. Чис. 11. С. 525–
  2. Залозецький В. Олекса Новаківський // Діло (Львів). 1935. Чис. 236. С. 3.
  3. Овсійчук В. Олекса Новаківський. – Львів, 1998 — 332 с., іл.
  4. Савицький Р. Пежанський Михайло, фотограф, інженер, архівіст // Історія пласту[Електронний ресурс] – Режим доступу: https://100krokiv.info/2017/06/pezhanskyj-myhajlo-fotohraf-inzhener-arhivist/
  5. Шейко О. Творець, що відійшов у розквіті сил. //Фотографії старого Львова [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/tvorets-scho-vidijshov-u-rozkviti-syl/

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.