Поїздка з «Вітерцем», або дитяча залізниця у Стрийському парку

Мабуть, кожен львів’янин будучи дитиною чи маючи уже власних дітей, хоч раз в житті відвідував Дитячу залізницю у Стрийському парку. А між іншим, цей маленький поїздок з такими ж вагонами впевнено курсує ось уже 65 років, будучи тим рідкісним випадком, коли щось започатковане ще в радянські часи, вціліло й до наших днів.

Сама ж передісторія дитячої залізниці починається навіть не 65 років тому, а ще на пів століття раніше. Ще в далекому 1894 році, з нагоди організації в Стрийському парку (тоді парку Кілінського) Крайової виставки, сюди була підведена вузькоколійна колія від станції Персенківка. В той час її використовували для доставки експонатів на виставку.

Опісля виставки вузькоколійка простояла майже чверть століття, поки не знайшла свого нового застосування – тепер її використовували для потреб Східних Торгів, що діяли в парку в1921-1939 рр.. Але і з припиненням діяльності ярмарки, колія і далі продовжувала бути потрібною. В 1939-1950 рр. на території Стрийського парку розміщувались військові склади, тож їхні потреби і обслуговувала залізнична колія.

В 1950 році склади з парку передислокували, а вузькоколійка перестала використовуватись. Саме в цей час в управлінні Львівської залізниці з’явилась ініціатива будівництва дитячої залізниці. Стрийський парк, з уже наявною в ньому невикористовуваною колією, став оптимальним місцем для її розміщення. Що правда, відрізок залізничного полотна, що проходив безпосередньо по парку, вздовж сучасної вулиці Франка, був закоротким. Тому будівничі дитячої залізниці прийняли рішення збільшити довжину колії, продовживши її спочатку від перетину вулиць Франка і Козельницького вздовж південної межі парку, а від перетину з вулицею Стрийською – вздовж західної межі. Таким чином,загальна довжина маршруту досягла 1850 м.

Урочисте відкриття Дитячої залізниці відбулося 8 листопаду 1951 року. Первинно вона складалася з трьох станцій – «Піонерської», «Дитячого містечка» і «Комсомольської». Перші 6 років між цими станціями курсував старенький паровозК^Ч4-027 з чотирма двовісними дерев’яними пасажирськими вагонами. Вже від 1957 року з’явився ще один паровоз – К^П4-423, укомплектований кількома пасажирськими вагонами. Таким чином між станціями одночасно курсували два рухомі склади, що розминалися на станції «Дитяче містечко».

В 1961 році на Дитячий залізниці з’явився перший тепловоз (з дизельним двигуном) –ТУ2-087. Саме цей локомотив возить юних пасажирів і досі. Хоча, в 1971 році було ще одне поповнення двома тепловозами: ТУ3-039 і ТУ3-040. Але один з них був списаний в 1998 році, а інший,а саме Ту3-039 залишився в парку Дитячої залізниці, але курсує лиш при спецзамовленнях, або в святкові одні, оскільки є унікальним і єдиним на території України і СНД представником цієї серії тепловозів.

В 1970 році було замінено пасажирські вагони. На заміну старим дерев’яним, було поставлено 8 металевих вагонів PAFAWAG. З 1971 році на Дитячій залізниці, як і в другій половині 50-х років, знову курсувало одночасно два потяги. Однак, зовсім недовго. В 1976 році, у зв’язку з перебудовою вулиці Стрийської, станцію «Піонерська» було розібрано. Внаслідок цього в різних джерелах можна зустріти плутанину з розташуванням і назвами станцій. Річ у тім, що після демонтажу станції «Піонерська», станція «Дитяче містечко» була перейменована в «Піонерську». Це зробили для того, щоб не змінювати загальну назву маршруту. Його довжина, після скорочення, становила всього лиш 1200 м.

Щодо нещасних випадків на Дитячій залізниці ходили певні чутки. Найкривавіша з них про те, як в 1974 році хлопцеві, що перебував в тепловозі і висунув голову у вікно, відірвало голову деревом, що потрапило в габарит. Однак, жодної документального підтвердження цій трагедії знайти не вдалося.

З отриманням Україною незалежності станції Дитячої залізниці були перейменовано. Станція «Комсомольська» отримала назву «Паркова», а «Піонерська» – «Сонячна». Певного удосконалення зазнало й залізничне полотно, зокрема в місцях викривлення колії. До речі, до сих пір вдовж залізничного полотна можна спостерігати безбалансирні стрілочні станки, які дісталися Дитячій залізниці ще в спадок від австро-угорської вузькоколійки. Таким чином, подорож з «Вітерцем», є своєрідно 5 хвилинною мандрівкою в понад столітнє минуле.

Володимир ПРОКОПІВ

Джерела:

1. Інтернет-портал www.lvivcenter.org
2. Інтернет-портал http://explorer.lviv.ua/
3. Веб-сторінка Львівської дитячої залізниці http://ldz-lviv.at.ua/
4. Група «Львівська дитяча залізниця» // http://vk.com/ldz_ua
5. Енциклопедія вузькоколійних залізних доріг колишнього СРСР «Молодший брат» // http://narrow.parovoz.com/