В продовження теми львівських площ сьогодні мова піде про невелику площу середмістя, що примикає до вулиць Шевської та Театральної – площу Стефана Яворського .
Виникла вона наприкінці XVIII ст. на місці розібраної Будковської кам’яниці. До 1933 року площа носила такі ж самі назви, що і Шевська вулиця. У 1774-1795 рр. – Дикастеріальна, оскільки так називалися австрійські урядові установи, розташовані поруч в Єзуїтській колегії, а опісля площа стала Трибунальською (від розміщених біля неї судових установ).
Зміна назви у 1933 році відбулася внаслідок перенесення на площу фігури гетьмана Станіслава Яблоновського – найстаршого львівського пам’ятника світській особі. Цікавим є те, що дана площа була останнім місцем перебування скульптури у Львові. До того фігура доволі довго мандрувала містом.
Спочатку монумент гетьману стояв на бастеї зовнішнього муру, яку називали Гетьманською. Потім його перенесли на подвір’я Єзуїтської колегії, далі на площу Святого Духа (тепер Івана Підкови), згодом, від середини ХІХ ст., скульптура стояла на Гетьманських Валах (біля теперішнього Національного музею).
У 1932 році пам’ятник коронному гетьману перенесли на площу Трибунальську і в честь цього з 1933 року вона стала називатися площею Яблоновського. Проте, під час німецької окупації Львова, місцю повертають стару австрійську назву (площа Трибунальська), а скульптура гетьмана у 1944 році безслідно зникає.
У 1957 році площу знову перейменовують. Цього разу на честь Народної гвардії ім. І.Франка , підпільної організації, що діяла у Львові в 1942-44 рр. А у 1980р. тут встановлюють пам’ятний знак «Борцям за Владу Рад» (скульптор Йосиф Садовський, архітектор Анатолій Консулов), який так і не змогли сприйняти мешканці міста, називаючи його, через вигляд композиції, «цирозною печінкою». Демонтували скульптуру в 1992 році.
Цього ж року площу було перейменовано на честь уродженця Львівщини, видатного українського церковного діяча, ректора Києво-Могилянської академії Стефана Яворського.
Забудована площа у стилі класицизму та неоренесансу.
Кам’яниця під № 1, була збудована у 1912р. Останнім її власником був Густав Кіршнер (1916-1934 рр.) над вхідними дверима до будинку збереглася його монограма «GK».
Кам’яницю під № 2, звели у 1786 р. за проектом Клеменса Фесінгера. У 1877-1946р. в цьому будинку була резиденція ордену Єзуїтів. Тож під час реставрації вхідної брами споруди у 2008-2010 р. над нею встановили відновлений знак цього монаршого чину.
Кам’яниця під № 3, була збудована наприкінці XVIII ст., у 1880-х перебудована у стилі еклектичного історизму. Зараз вона має 4 поверхи, перехід на Ринок через пасаж Андреолі і два фасади: один від вул. Театральної, а другий – виходить на пл.Яворського.
А ще з площі Яворського видно чільний фасад Єзуїтського костелу Святих Петра та Павла, який вважається першою пам’яткою архітектури бароко у Львові. Колись храм навіть мав найвищу у місті вежу-дзвіницю з годинником, але у 1830 р . її вищі поверхи було розібрано. Зараз це церква Святих Верховних Апостолів Петра і Павла Центр військового капеланства.
Софія ЛЕГІН
Джерело:
- Крип’якевич І. Історичні проходи по Львові. – Львів, 1932
- Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Львів: “Апріорі”, 2009
- Мельник І. Львівське середмістя: всі вулиці, площі, храми і кам’яниці. – Львів: Апріорі, 2015
